All articles

Четвер, 15 грудня 2016

Конкурс на кращу сімейну газету

«Здорова дитина – щаслива родина»

Згідно наказу відділу освіти Яготинської РДА було оголошено конкурс на виготовлення сімейних газет на тему: «Здорова дитина – щаслива родина». Батьки ДНЗ №5 «Берізка» активно взяли участь у цьому конкурсі. Було виготовлено 13 газет та розміщено в музичному залі, де можна було всім бажаючим розглянути газети та проголосувати за кращу. За результатами голосування на районний конкурс, який відбувся у відділі освіти 23.11.2016р. було обрано чотири газети. В районному конкурсі відмічено 2 газети батьків з ДНЗ №5 «Берізка». Це сім’я Сухенко та сімя Ткачуків. Газети яскраві, гарно оформлені, саме тому їх відмічено за оригінальність.

Read more

Захід присвячений Катерині Білокур

Між ДНЗ №5 «Берізка» та Яготинською картинною галереєю вже давно склалися теплі стосунки. Педагоги закладу виховують малечу на засадах любові до рідного краю, національної спадщини, якою багата Яготинська земля.

7 грудня 2016 року працівник музею Черниш О.М. завітала до малят старшої групи, щоб провести з ними бесіду про нашу славну землячку Катерину Білокур. Свою розповідь вона доповнила цікавими матеріалами: репродукціями картин, ілюстраціями з життя відомої художниці. Діти із задоволенням слухали гостю, та з цікавістю переглядали картини.

Захід пройшов невимушено, приніс присутнім позитивні емоції. В кінці було зроблено фото на згадку.

Read more

Четвер, 20 жовтня 2016

Шашковий турнір

13 жовтня 2016року на базі ДНЗ №5 «Берізка», згідно річного плану відділу освіти Яготинського РДА було проведено «Шашковий турнір» серед вихованців дитячих навчальних закладів міста. Такий захід в дошкільників було організовано та проведено вперше. Гра в шашки – одна з форм розвитку математичних здібностей дітей старшого дошкільного віку. Навчитися грати нескладно, проте грати майстерно – це досить непросте завдання. Із великим задоволенням приймали учасники всіх садочків участь у змаганні із шашок. Із серйозним, відповідальним підходом змагалися маленькі шашкісти, виборюючи перемогу в трьох турах. Маленьких ерудитів оцінювало компетентне журі: начальник відділу освіти Степанченко М.Т., директор ДЮСША Стопчатий Ю.Л., методисти РМК відділу освіти Пахар О.Ю. та Міненок О.В. Сюрпризом для учасників змагань стала Королева Шашок, з якою вони вирушили в шашкові володіння, щоб між собою позмагатися. А дві помічниці біла та чорна шашки допомогли гравцям пригадати правила гри. Честь шашкового турніру з ДНЗ №5 «Берізка» відстоювали вихованці старшої групи №2 Лавріненко Ярослав та Ткачук Андрій. Хлопці вели достойну гру з вихованцями інших закладів. Приємно відмітити, що Ткачук Андрій посів третє місце серед вихованців інших ДНЗ. Шашковий турнір було проведено на високому рівні. Всі учасники отримали солодощі, а переможці ще й Грамоти та вітання – український танок від юних козаків з старшої групи ДНЗ №5 «Берізка». Адже цей захід було присвячено Дню захисника України. Дорослі і діти отримали позитивні емоції від заходу.

Read more

Неділя, 21 грудня 2014

Співпраця ДНЗ з батьками

15 вересня 2015р. на базі Яготинського ДНЗ № 5 «Берізка» відбулося засідання районного методичного об’єднання завідуючих ДНЗ. Тема засідання була актуальна – забезпечення співпраці ДНЗ з батьківськими комітетами та активними родинами закладу. Захід проходив у формі круглого столу. В його роботі приймали участь, як педагоги так і батьки. До уваги присутніх було запропоновано доповідь завідуючої ДНЗ №5 «Берізка» на тему: «Основні законодавчі документи, які використовує ДНЗ в роботі з батьками». Рибинська О.В. ознайомила педагогів з основними документами, які використовує керівник в ході роботи з батьками. Адаптація батьків, педагогів та дітей – це перша сходинка в роботі закладу з родинами. Педагоги мали змогу ознайомитися з презентацією досвіду адаптації дітей ясельної групи, вихователя – методиста Замороки Н.М. В ході практичного блоку методичного об’єднання з присутніми було проведено диспут на тему: «Покарання дітей - за і проти». Учасники методичного об’єднання ділилися досвідом, розглядали різні ситуації, диспутували з даної проблеми. В кінці РМО вихователь Кривоконь Т.В. презентувала виставку на тему: «Батьки разом з дітьми». На виставці було представлено сімейні роботи з паперу, квітів, тіста, вишивки, вироби з природного матеріалу. Потім учасники РМО прийняли методичні рекомендації та підвели підсумки методичного об’єднання.

Read more

Обласний семінар – практикум

Враховуючи актуальність безпеки життєдіяльності дошкільників, на базі Яготинського ДНЗ №5 «Берізка», 28 листопада 2014р. було проведено обласний семінар – практикум для завідуючих дошкільних навчальних закладів на тему: «Забезпечення охорони життя і здоров’я дітей в ДНЗ». З 2010 року ДНЗ №5 «Берізка» є одним з опорних закладів в Київській області з проблем безпеки та цивільного захисту дітей дошкільного віку. На початку семінару до присутніх звернулася завідуюча закладу Рибинська О.В. з доповіддю, в ході якої презентувала досвід роботи закладу з проблеми безпеки за останні 5 років. Також учасників семінару прийшли привітати заступник міського голови Яготинської міської ради Лисенко Л.В. та в.о. начальника відділу освіти Яготинської РДА Даценко Л.Г. Були присутні на семінарі – практикумі методисти обласного методичного кабінету Навчально – методичного центру Цивільного захисту та безпеки життєдіяльності населення в Київській області – Кучарська Л.В. та Зинич Ю.М., які презентували матеріал з даної проблеми. З слухачами семінару працювала практичний психолог закладу Кривошея Т.О. з «Інтелектуальною розминкою» в формі мозкової атаки. А також з вихователем – методистом Заморокою Н.М. слухачі в ході тесту «Перевір себе» перевіряли свої знання по безпеці життєдіяльності, та в ході вправи «Знайди вихід із ситуації», розв’язували завдання поставлені перед ними. До уваги присутніх дошкільники старшої групи №2, музичний керівник Бусло В.В. та вихователь Заморока Н.М. представили повчальну розвагу «Як колобок розуму навчився». Кожен учасник семінару мав змогу ознайомитися з матеріалом по ОБЖД, який було презентовано присутнім. Педагоги знайомилися з іграми, конспектами занять, розвагами, методичною літературою, тощо. В кінці семінару – практикуму було прийнято методичні рекомендації. Присутні відзначили, що семінар відбувся на високому методичному рівні, був інформаційно та наочно насиченим, зорієнтованим на безпеку життєдіяльності, як дітей так і дорослих.

Read more

Впровадження ідей Софії Русової

23 жовтня 2015 р., згідно річного плану відділу освіти Яготинської РДА було проведено засідання творчої групи вихователів – методистів на базі Яготинського ДНЗ №5 «Берізка». Темою РМО було впровадження ідей Софії Русової в освітньо – виховний процес дошкільного закладу. Ця тема є актуальною на сьогодні, тому що С.Русова була одним з педагогів, яка впроваджувала навчання дітей на засадах громадянського та родинного виховання. До уваги присутніх було представлено теоретичний та практичний блок з даної проблеми. Учасниками засідання було переглянуто практичний тренінг з батьками «Усвідомлене батьківство», який був проведений практичним психологом закладу Кривошеєю Т.О. Також було переглянуто фрагмент пошуково – дослідницької діяльності на тему «Водиця – чарівниця», яке провела вихователь Тонконог Н.П. з дітьми старшої групи. В оригінальній формі, за допомогою слайдів, вихователь – методист Заморока Н.М. з педагогами провела перебіг педагогічних читань, де ознайомила всіх присутніх з біографією С. Русової та її творчою діяльністю. Також було переглянуто виставку методичних посібників про діяльність відомого педагога. В кінці методичного об’єднання були прийняті методичні рекомендації та підведено підсумок.

Read more

Районні заходи

Дошкільники з дитячого садка «Берізка» талановиті та завзяті. Вже стало традицією в нашому місці, що влада спільно з дітками відкриває різні парки та сквери. Так, нещодавно, в центрі міста Яготина було відкрито галявину казок , де милують та радують дорослих та малих, скульптури казкових героїв: котика в чоботях, крокодила Гени з чебурашкою та сімейка їжачків. Також наші діти були відкривачами «Калинової алеї». І приємно, що йдуть до калини різні покоління: батьки з дітьми, щоб відпочити; люди похилого віку, щоб попросити здоров’я; молодь благає на щастя та долю. І мабуть вірно, що всі відкриття та починання повинні стартувати від найменших дітей, адже діти, то наше продовження, за ними майбутнє.

Річницю революції гідності, в нашій країні святкували цього року вперше. Ось і дошкілля міста Яготина зібралося на свої спортивні змагання, щоб вшанувати тих, хто загинув та згадати тих, хто і нині воює за щасливе майбутнє нашої України. Гостями у дошкільників були воїни АТО, які одночасно з членами журі оцінювали вміння та спритність спортивних команд ДНЗ. Змагання проходили на базі ДЮСШ 19 листопада 2015р. Це спортивне свято захоплювало всіх: і юних спортсменів, які змагалися, і вболівальників, і суддів. В кінці свята команди отримали вимпели, грамоти та солодощі. В нашому місті вже стало традицією проводити спортивні змагання між дошкільними закладами. Адже, спорт – гартує, зміцнює здоров’я і дорослим і дітям.
Read more

Виховання дітей раннього віку через казку

На базі ДНЗ №5 «Берізка» 28 квітня 2017 року було проведено засідання творчої групи вихователів дошкільних навчальних закладів з організації життєдіяльності дітей раннього віку. Темою РМО було: «Виховання дітей раннього віку через казку за допомогою дидактичного посібника». Казка може виконувати не лише розважальну функцію, а й пояснює навколишній світ, вчить взаємодії між різними учасниками діалогу, відображає душевні конфлікти особистості, дає деякі способи вирішення цих конфліктів. Всі присутні педагоги спочатку мали змогу переглянути заняття з дітьми раннього віку «Подорож колобка», яке провела вихователь Тонконог Н.П. Після обговорення заняття вихователь – методист Заморока Н.М. запросила всіх вихователів на екскурсію до ясельної групи для перегляду розвивального середовища в групі раннього віку . Вихователь – методист наголосила, що середовище, у якому виховується дитина, має бути невичерпним джерелом збагачення предметної та ігрової діяльності. В ході обговорення педагоги закладів зробили висновок, що використання дидактичного посібника під час проведення різних форм роботи з дітьми надають можливість співпрацювати з малятами у казковому просторі.

 

 


Read more

Неділя, 18 березня 2012

Інформація про ДНЗ "Берізка"

Дошкільний навчальний заклад №5 «Берізка»
знаходиться за адресою:
вул.Незалежності 64-а м.Яготин,
Київська обл., Україна.

Телефон для зв’язку (04475) 5-33-51
Історія ДНЗ №5 «Берізка»
У далекому 1972 році для працівників Яготинського ЛВУМГ постала проблема побудови дитячого закладу для їхніх дітей, так як на підприємстві працювало багато молодих спеціалістів, які мали дітей дошкільного віку. Управління магістральних газопроводів виділило кошти для побудови дитячого садка.За три роки, на пустирі, виріс гарний новий садочок. Довго вагалися із назвою, а коли одного разу були завезені молоденькі деревця, щоб озеленити його територію, то серед них найбільше виявилося берізок, і всі дружно вирішили садок назвати «Берізка».
А день відкриття садочка назначили на 1 червня – День захисту дітей. Отож, 1 червня 1975 року було відкрито дитячий садок «Берізка» в якому налічувалося 6 груп.
До 1993 року садочок був відомчим, він перебував на балансі Яготинської ЛВУМГ. Потім постала потреба передати садок на баланс Яготинського відділу освіти. А з 2006 року і понині ДНЗ №5 «Берізка» перебуває на балансі Яготинської міської ради.
За свої прожитті роки багато випустив садочок випускників, понад 5 тисяч. Є серед них видатні люди, які прославили наш заклад, стали відомими лікарями, педагогами, спортсменами, банкирами.
На сьогодні в закладі виховуються 175 дітей. Також в садочку працює 27 працівників, які дбають за дитяче харчування, навчально-виховний процес, їхній затишок та соціальне середовище.
Всі цілі працівників закладу націлені на розвиток здорової, творчої особистості. В своїй роботі педагоги користуються програмою розвитку дітей від 2 до 7 років «Дитина» та програмою для старшого дошкільного віку «Впевнений старт».
Кадрами дошкільний навчальний заклад №5 «Берізка» забезпечений згідно Типового штатного розпису.
Режим роботи ДНЗ
ДНЗ №5 «Берізка» працює за п’ятиденним робочим тижнем з 8.00 до 17.00.
Чергова група працює з 7.30 до 17.30 годин.
Вихідні дні: субота, неділя, святкові.
Навчальний рік: з 1 вересня до 31 травня.
З 1 червня по 31 серпня – оздоровчий період.

За підсумками державної атестації ДНЗ №5 «Берізка» був атестований на вищий рівень.

 

Наш дитячий садок - це милі, добрі, розумні, веселі, галасливі, чудові діти. Все що ми робимо в нашому дитячому садку - ми робимо заради них, заради того, щоб вони росли і розвивалися.

Наш дитячий садок - це співробітники. Найпрацьовитіші, творчі, все вміючі, вболіваючі за справу душею, люблячі дітей люди.
Наш дитячий садок - це унікальна система, яка забезпечує догляд, нагляд, харчування, виховання та оздоровлення. Жодна система не виконує стільки функцій одночасно.
Наша "Берізка"- це сім'я. І, як у будь-якій дружній родині, у нас є свої традиції.

 

Read more

Практичний психолог

Практичний психолог
Кривошея Тамара Олександрівна

Освіта: вища
Закінчила:Переяслав –Хмельницький університет ім.. Сковороди
Фах:практичний психолог. Соціальний педагог
Посада:практичний психолог
Стаж роботи: роки



Поради психолога

ЩО РОБИТИ ЯКЩО ... У ВАС КОНФЛІКТНА ДИТИНА
Визначте причини:
  • Можливо, конфліктність - наслідок егоїстичності дитини. Якщо вдома вона - центр уваги і найменші її бажання виконуються, то дитина чекає такого ж ставлення до себе і з боку інших дітей. Але, не отримуючи бажаного, вона починає домагатися свого, провокуючи конфлікти.
  • Можливо, дитина «закинута», їй не вистачає в родині турботи, уваги, вона відчуває образу і злість та зганяє в сварках накопичені в її душі почуття.
  • Можливо, дитина часто є свідком сварок між батьками або іншими членами сім'ї та просто починає наслідувати їхню поведінку.
  • Конфліктна поведінка дитини - це сигнал, що і з вами, шановні батьки, щось не так. Тому будьте готові змінити свою поведінку.
Як себе вести з конфліктною дитиною:
  • Стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Звертайте увагу на недружні погляди один на одного або бурмотання чого-небудь з образою.
  • Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні та захищаючи свою; намагайтесь об'єктивно розібратися у причинах конфлікту.
  • Після сварки обговоріть з дитиною причини її виникнення, визначте неправильні дії дитини, які призвели до конфлікту; спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
  • Не обговорюйте при дитині проблеми його поведінки з іншими: вона може утвердитися в думці, що конфлікти неминучі і буде продовжувати провокувати їх.
  • Не завжди слід втручатися в сварки дітей: тільки якщо під час сварок один завжди перемагає, а інший виступає «жертвою». Варто перервати їх контакт, щоб запобігти формування боязкість у переможеного.
Радимо пограти:
  • Попросіть дитину намалювати її друзів, потім розповісти що-небудь про кожного з них.
  • З компанією дітей скласти казку так, щоб кожен по черзі додавав свою пропозицію. Таке придумування казки допомагає дітям виразити свою індивідуальність, висловлювати думки. Вчить адекватним способам взаємодії - взаємодопомозі, вмінню спокійно вислухати співрозмовника.

ЩО РОБИТИ ЯКЩО...У ВАС СОРОМ'ЯЗЛИВА ДИТИНА
Визначте причини:
  • Найчастіше сором'язливість - результат реакції на емоцію страху, яка виникла у дитини в певний момент при взаємодії з іншими людьми і закріпилася.
  • Робота з подолання сором'язливості вимагає обережності і делікатності, так як сором'язливі діти можуть відреагувати на втручання дорослих зовсім не так, як ви очікуєте.
Як себе вести з сором'язливою дитиною:
  • Розширювати коло знайомств дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть малюка в гості, розповсюджуйте маршрути прогулянок, вчіть його спокійно ставитися до нових місць.
  • Не варто постійно турбуватися за дитину, прагнути вберегти її від усіляких небезпек, в основному, вигаданих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, попередити будь-які труднощі, дайте їй певну міру свободи і відкритих дій.
  • Постійно укріплюйте у дитини впевненість у собі, у власних силах.
  • Долучайте дитину до виконання різних доручень, пов'язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, в яких би сором'язливій дитині довелося вступати в контакт з «чужим» дорослим. Допомогти подолати сором'язливість, сформувати у дитини бажання спілкуватися, потрібно, поки дитина ще маленька, адже з віком сором'язливість може закріпитися, стати стилем поведінки, який ускладнює життя.
Радимо пограти:
  • Під час ранкової гімнастики виконуйте різні вправи, наслідуючи тварину: потягнутися, як кішка, витягнути шию, як жираф і т. д. Така гра сприяє розкутості.
  • «Чаклун» зачаклував дитину так, що вона втратила голос. На всі питання вона повинна відповідати лише жестами і мімікою. Гра спрямована на оволодіння невербальними засобами спілкування.
  • «Казка». Запропонуйте дитині з вашою допомогою придумати казку про людину, яку звати так само, як її, спираючись на значення і звучання імені. Наприклад: Марина - морська казка про дівчинку, яка живе в море. Гра сприяє кращому усвідомленню себе, розвитку вміння говорити про себе без сорому, оцінюванню кращих своїх сторін.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ...У ВАС НЕСПОКІЙНА ДИТИНА
Визначте причини:
  • Якщо емоційна нестійкість (то сміх, то сльози, то образа, то істерика) з'явилася несподівано, і ви раптом стали помічати, що дитина почала загострено емоційно реагувати на все, що відбувається навколо, то причиною може бути:
  • Кризовий вік (6-7 років). Дитина навчається керувати своїми емоціями, виявляти їх адекватно ситуації, але це поки що не дуже добре виходить.
  • Недостатньо сильно розвинене гальмування. Дитина безпосередньо, імпульсивно реагує на те, що відбувається, так як не може затримати емоції, залишити її при собі.
  • Незнання дитини, як їй висловити свій настрій, відсутність навичок володіння способами виявлення своїх емоцій.
  • Несприятливі відносини всередині родини, які дитина сильно переживає, і накопичена напруга вихлюпується в її емоційних реакціях.
Як вести себе з неспокійні дитиною:
  • Уникайте крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти; чітко вирішити для себе, що можна і що не можна, і узгодьте це зі всіма членами родини.
  • Своїм поведінкою показуйте дитині приклад: стримує свої емоції, адже вона наслідує вам в поведінці.
  • Приділяйте дитині достатньо уваги, нехай вона ніколи не відчуває себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, треба це зрозуміти і прийняти.
  • Пам'ятайте, що істеричні приступи найчастіше пов'язані з прагненням звернути на себе увагу або викликати жалість і співчуття. Не треба потурати дитині, не треба змінювати свої вимоги, краще, коли дитина заспокоїться, пояснити їй, чому ви зробили так, а не інакше. Не вимагайте від дитини надмірного самоконтролю і наберіться терпіння.
Радимо пограти:
  • Навчіть вашого малюка розслаблювати м'язи. Часто емоційна нестійкість дитини межує з неспокійним сном, сильним внутрішнім напруженням.
  • Під час читання казок, будь-яких спільних ігор просите дитину мімікою показувати почуття героїв: радість, інтерес, здивування, печаль, страх, гнів.
  • Звертайте увагу дитини на те, який приємний стан спокою. Після рухливих ігор запропонуйте йому перетворитися на Соню, ледаря, розслабивши при цьому всі м'язи тіла. Добре, якщо у хвилини розслаблення в кімнаті буде звучати тиха, спокійна музика.

РОЗВИВАЄМО МИСЛЕННЯ ДІТЕЙ

Батьки дошкільнят найбільше зайняті пошуком відповіді на питання "як і чому вчити дитину?". Вони вибирають з безлічі новаторських методик "саму-саму", записують дитини в різні гуртки і студії, займаються різними "розвиваючими іграми" та навчають малюка мало не з пелюшок читати і рахувати. Що ж таке - розвиток мислення в дошкільному віці? І, дійсно, чому пріоритетно навчати дітей? Як і в будь-якій сфері розвитку особистості, мислення дитини проходить декілька стадій формування. У психології прийнято визначати три стадії розвитку мислення: наочно-дієве, наочно-образне, словесно-логічне. Для малюка, який пізнає світ за допомогою активної роботи всіх органів відчуттів, основою отримання інформації є руховий і дотиковий канали сприйняття. Маленька дитина в період раннього дитинства буквально «думає руками». Від роботи рецепторів цих каналів залежить не тільки їх власна інформація, але також і активність інших видів сприйняття, інших органів відчуттів. Що це означає? Наприклад, зорове сприйняття малюка, його можливості, в порівнянні із зором дорослої людини, дещо обмежені. Дитина не розуміє перспективи - йому здається, що якщо висотний будинок ледве видно на горизонті, то він дуже маленький. Він ще не завжди може зрозуміти тривимірність речей. Малюк не розуміє зорових ілюзій - наприклад, хоче дійти до горизонту або помацати веселку. Зображення для нього - особливий стан предмета, він не вірить, що зображене не існує насправді. Все, що дитина бачить, хоче помацати, подіяти з цим предметом, випробувати його. І чим більше дій вона робить з річчю, тим краще сприймає її властивості, тим краще працює у нього не тільки руховий і дотиковий, але і зоровий канал сприйняття. Наочно-дієве мислення - це метод «проб і помилок». Отримуючи новий предмет, дитина першою справою намагається взаємодіяти з ним - спробувати на зуб, трясе, стукає ним по підлозі, крутить з усіх сторін. У своїй книзі «Дитина вчиться говорити» М. Кольцова приводить в приклад цікавий експеримент: двом групам малюків, які починають говорити перші слова, показували деякі предмети, для запам'ятовування нових слів. В одній групі давали пограти з предметами, в іншій - тільки показували і називали. Діти з першої групи набагато швидше і краще запам'ятовували назви нових для них предметів і вводили їх в мову, ніж у другій групі. Кожен побачений об'єкт для дитини - нова головоломка, яку потрібно «розібрати», а потім «зібрати». Єдине, що його цікавить в ранньому дитинстві - що можна зробити з цим? Тому так небезпечно захоплення новомодними методиками, які пропонують навчання в ранньому дитинстві, спроби розвивати у малюків логіку або основи аналітичного мислення. Чим же займатися з малюком? Частіше включати його в будь-яку побутову діяльність, нехай бере участь у всіх маминих справах - миє посуд, витирає пил, підмітає. Звичайно, від такої "допомоги" мамі іноді доводиться більше прибирати, але ж вчення завжди йде шляхом проб і помилок! Саме в період раннього дитинства дитина пізнає світ в діяльності так активно, як ніколи пізніше. І для освоєння простору, розуміння взаємозв'язку речей йому потрібно якомога більше робити справжніх, осмислених дій, наслідуючи дорослих, а не перекладаючи деталі спеціальної "розвиваючої" гри. Також корисно возитися з різними субстанціями - піском, водою, снігом. Втім, безліч фактур можна знайти і вдома, без будь-яких спеціальних занять - різні крупи, клаптики ганчірочок, посуд і всілякі звичайні побутові речі. У плані творчого розвитку дитина зараз проходить період знайомства з матеріалами, де йому потрібно надати повну свободу і поки не чекати ніяких "виробів" та будь-яких інших результатів. Другий етап розвитку мислення настає приблизно в 3-4 роки і триває до 6-7 років. Тепер мислення дитини наочно-образне. Вона вже може спиратися на минулий досвід - гори вдалині не здаються йому плоскими, щоб зрозуміти, що великий камінь - важкий, йому необов'язково взяти його в руки - його мозок накопичив багато відомостей від різних каналів сприйняття. Діти поступово переходять від дій з самими предметами до дії з їх образами. У грі дитині вже необов'язково використовувати предмет-заступник, вона може уявити собі «ігровий матеріал» - наприклад, «поїсти» з уявної тарілки уявної ложкою. На відміну від попереднього етапу, коли для того, щоб подумати, дитині було необхідно взяти предмет в руки і взаємодіяти з ним, зараз досить представити його. У цей період дитина активно оперує образами - не тільки уявними в грі, коли замість кубика представляється машинка, а в порожній руці "виявляється" ложка, а й у творчості. Дуже важливо саме в цьому віці не привчати дитину до використання готових схем, не насаджувати власні уявлення. У цьому віці розвиток фантазії та вміння генерувати власні, нові образи служать запорукою розвитку інтелектуальних здібностей - адже мислення образне, чим краще дитина придумує свої образи, тим краще розвивається мозок. Багато хто думає, що фантазія - це марна трата часу. Однак від того, наскільки повно розвивається образне мислення, залежить його робота і на наступному, логічному, етапі. Тому не варто хвилюватися, якщо дитина в 5 років не вміє рахувати і писати. Набагато гірше, якщо він не вміє грати без іграшок (з піском, паличками, камінчиками і т.п.) і не любить займатися творчістю! У творчій діяльності дитина намагається зображати свої придумані образи, шукає асоціації з відомими предметами. Дуже небезпечно в цей період "навчати" дитини заданим образам - наприклад, малювання за зразком, розфарбовувати, і т.п. Це заважає йому створювати власні образи, тобто, мислити. У період раннього і дошкільного дитинства дитина вбирає звуки, образи, запахи, рухові і тактильні відчуття. Потім відбувається осмислення накопиченого матеріалу, переробка інформації, що надійшла. До кінця дошкільного періоду у дитини добре розвинена мова, вона вже володіє абстрактними поняттями і може самостійно узагальнювати. Так поступово (приблизно з 7 років) відбувається перехід на наступну сходинку розвитку мислення - воно стає словесно-логічним. Мова дозволяє мислити не образами, а поняттями, структурувати і позначати інформацію, отриману за допомогою органів почуттів. Вже у 3-4 роки дитина намагається класифікувати відомі предмети, наприклад: яблуко, ігруша - фрукти, а стілець, і стіл - меблі. Вона часто супроводжує свої дії коментарями, задає безліч питань, для неї називання предмета - позначення його існування. Але мова ще не стала інструментом мислення, вона тільки допоміжний інструмент. До молодшого шкільного віку слово для дитини стає абстрактним поняттям. Наприклад, для малюка трьох років "диван" - це лише відомий йому диван, що стоїть в його вітальні. У нього ще немає узагальнення і абстрагування від конкретного образу. Діти 7-8 років вже можуть відволіктися від конкретного образу і виділяти основні поняття. Дитина самостійно визначає істотні ознаки предмета чи явища, відносить новий предмет до відомих йому категорій, і, навпаки, наповнює нову категорію відповідними поняттями. Діти здатні оцінити справжню величину об'єкта (десятиповерховий будинок на горизонті не здається їм крихітним). У них формуються причинно-наслідкові зв'язки, загальні характеристики явищ і предметів. Вони здатні проводити дії без опори на образи. Але, як би нам, дорослим, батькам і педагогам не здавалося досконалим словесно-логічне мислення, не варто поспішати і формувати його у дошкільника штучно. Якщо дитині не дати повністю насолодитися грою з образами, вчити її мислити логічно в період, коли він ще не готовий до цього, результат виходить прямо протилежний. Гранично схематичне, слабке мислення, формалізм і безініціативність зустрічаються якраз у тих дітей, які пройшли серйозну школу "раннього розвитку", як тепер модно називати механічне навчання малюків. У тому віці, коли мозок готовий оперувати яскравими образами, йому підносили сухі схеми, не даючи насолодитися всім багатством фарб, смаків і запахів цього світу. Все добре вчасно, і дитина обов'язково пройде всі стадії розвитку мислення, нехай же кожна з них дасть йому все, що можливо тільки в певний період.
ДИТЯЧІ ЗАПОВІДІ ДЛЯ МАМ, ТАТ, ДІДУСІВ ТА БАБУСЬ
Шановні батьки! Пам'ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину.
  • Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу на-вчіть мене, будь ласка, стати людиною.
  • У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли, чому, кожен із нас у ньому має робити.
  • Мої ручки ще маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.
  • Мої почуття ще недозрілі — прошу будьте чутливими до моїх потреб.
  • Щоб розвиватись, мені потрібне ваше заохочення, не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.
  • Давайте мені трохи самостійності, дозвольте припускатися помилок, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно при-ймати рішення у дорослому житті.
  • Прошу, не робіть усього за мене, адже я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.
  • Я вчуся у вас усього: слів, інтонацій, голосу, манери рухатись. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене бути кращою.
  • Я хочу відчувати вашу любов, хочу щоб ви частіше брали мене
  • на руки, пестили, цілували. Але будьте уважними, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, що заважають мені робити самостійно кроки.
  • Любі мої, я вас дуже люблю! Доведіть мені, що ви любите мене також.
СІМ ПОМИЛОК БАТЬКІВ
  • Побутові погрози
    "Якщо не прибереш в кімнаті, залишишся без ласощів", "Роби так, як я сказав. Не став зайвих запитань, бо не пущу на вулицю". Цим висловам, які злітають з вуст батьків повсякчас, часто не надається ніякого значення, але ж дитина сприймає все набагато складніше.Такі погрози викликають в неї не лише страх, а й почуття ворожості, прихований негативізм щодо батьків.
  • Авторитарні накази
    "Якщо тобі це говорить батько, ти маєш слухатися", "Я тобі забороняю товаришувати з ...", " Я- мати, тож краще знаю, що для тебе добре, а що - ні". Такі репліки є виявленням прагнення підкорити собі іншу людину. Це призводить до порушення в родині атмосфери рівноправності. Дитина затамовує образу: "Ось виросту, побачимо, хто сильніший" - думає вона.
  • Критика глухого кута
    "Ти абсолютно не привчений працювати", "Ти такий лінивий, як і твій батько", "Учу тебе вчу, а все марно". Такі зауваження заганяють дитину у глухий кут, не залишаючи їй жодної надії на виправлення, тим більше, коли її обвинувачують у тому, що не залежить від неї. Результат? Дитина, почуваючись позбавленою батьківської любові та підтримки, відчужується, стає замкненою, неговіркою.
  • Образливі прізвиська
    "Ти поводишся, як упертий віслюк", "Таке може сказати лише повний дурень", "І в кого ти такий йолоп уродився?". Образливі прізвиська знижують самооцінку дитини, а до того ж закріплюють у її свідомості модель спілкування з іншими людьми у формі приниження.
  • Невмотивований допит
    "Ну то скільки часу у тебе на це пішло?", "І чого це ти так запізнився?", "І чим ти тут так довго займаєшся?". Іноді батьки приділяють надто багато уваги з'ясуванню неістотних деталей у поведінці дитини. Малюк розцінює це, як прояв недовіри до себе. В результаті може зявитись стійкий страх перед дорослими, що змусить дитину в майбутньому приховувати від батьків своє особисте життя.
  • Безапеляційні твердження
    "Ти так робиш мені на зло, я знаю", "Ти просто жадібний, я вже зрозуміла", "Можеш не виправдовуватись, я знаю наперед, що ти скажеш". Такі твердження надзвичайно болючі для дитини і руйнівні для її психічного здоров'я. Небажання дорослого розібратися в діях дитини зводить між ними стіну, яка згодом ставатиме дедалі вищою.
  • Несвоєчасні поради
    "Якби ти тоді зробила, як я тобі радила, нічого не трапилося, а тепер маєш собі проблему", "Якби в тебе на столі був лад, ти б зараз не переживав, що загубився твій малюнок", "Навіщо ти так переймаєшся? То все дурниці. Ось коли виростеш, зрозумієш: не варто через це плакати". Такі поради абсолютно недоречні тоді, коли дитині потрібно, щоб її просто вислухали, поспівчували, допомогли. Іншого разу вона не захоче з вами ділитися нічим - ні горем, ні радістю.
  • У психології існує думка, що коли в сім'ї між старшою і новонародженою дитиною різниця у віці до трьох років (як у даному випадку), то старша дитина отримує відчутний стрес. Адже батьківська увага, що досі була спрямована лише на неї, тепер концентрується на малому вередливому створінні, яке раптом з'явилося і їхній сім'ї. Природно, що старшій дитині з цим важко змиритися і вона починає протестувати. Навіть у дітей дошкільного віку після народження молодших братика чи сестрички з'являється агресивність, заздрісність чи підвищена тривожність. Дитина часто поводиться, наче маля, підсвідомо намагаючись привернути до себе увагу – ту, яку йому дарували в малечому віці. Не переймайтеся цим – дайте дитині можливість знову побути малюком, поставтеся до ситуації з розумінням і увагою. За подібних обставин допоможе ігрова ситуація: деякий час мама поводиться зі старшою дитиною так, ніби вона знову стала маленькою (дає пустушку чи годує з ложечки, заколисує, показує знайомі з дитинства малюнки). Також можете запропонувати дитині ігри, знайомі з найменшого віку. Важливо, щоб подібні гри залучалися і інші члени сім'ї. Слідкуйте, аби в цей час вас не відволікали телефонні дзвінки чи раптові гості – інакше порушиться ігрова ситуація. Гру час від часу повторюйте. Робіть це доти, доки дитина сама не втратить до неї інтерес. Невдовзі переконаєтеся, що ваша дитина сама заскучає за іграми, що відповідають її справжньому вікові,й повернеться до них.

    ВАЖКО БУТИ СТАРШИМ
    Статистика твердить, що більше половина американських резидентів – це старші сини у своїх сім'ях, а з двадцятим трьох американських астронавтів – двадцять один – або старші або єдині сини в сім'ї. Доведено, що старші діти роблять успішну кар'єру в два рази частіше ніж інші. Але це вже потім, у дорослому самостійному житті. А поки діти ростуть, саме їм, старшим сестричкам та братикам, дістається й підвищена відповідальність і сувора батьківська вимогливість. Часто гостюють в душі дитини ревнощі до молодших братика чи сестрички: їх, мовляв, більше люблять і пестять.
    • Я ненавиджу його! Краще б його залишили в пологовому будинку! – доводиться чути батькам від старших дітей на адресу молодших.
    • Хіба ж так можна про маленького?! – скрушно зітхає мама. – А ти ж був таким добрим і чуйним раніше!
    Проблема в тому, що батьки звикли перекладати відповідальність за вчинки однієї дитини на іншу, старшу. До цього привчила давня традиція: з діла-прадіда в багатодітних сім'ях старші діти повністю відповідали за молодших, доки батьки були на роботі. Чи ж доцільно сучасним батькам наслідувати стереотипи? Розглядаємо ситуацію, дворічний малюк погрався кубиками й ліг спати, не прибравши їх. Старший майже не грався, але мама просить його прибрати за братиком. Так повторюється щовечора. Нарешті старший у відчаї протестує: «Не буду прибирати! Я їх не розкидав!».
    Ось, що радять психологи з цього приводу:
    -Молодша і старша дитина повинні знаходитися в сім'ї у рівних умовах і нести відповідальність в міру своїх сил і можливостей. У даному випадку іграшки має збирати той, хто з ними грався. Але ваші вимоги будуть справедливими лише за умови, якщо вони збігатимуться з можливостями дитини, з її віковими особливостями. Зауважимо, що у разі провини дитину тихої вдачі та норовливу і вперту не слід карати однаково. Більш чутлива дитина може сприйняти ваше жорстке зауваження як образу, що надовго оселиться в дитячій душі. Багатьом батькам знайома ситуація, яку розповіла одна мама. Своїм синочкам різного віку вона купила дві абсолютно однакові іграшки – чудові машинки. І яке ж було її здивування, коли старший шестирічний син за десять хвилин втратив до іграшки інтерес. Зате молодший, трирічний, з подвійним задоволенням почав гратися двома машинками одночасно. А старший, виходить, залишився без подарунка. Психологи радять: Іграшки треба купувати різні – відповідно до віку й смаку дитини. Поясніть дітям: машинка – для молодшого, гра – для старшого. Якщо діти захочуть помінятися – нехай, але спочатку краще домовитися: вони обмінюються назавжди чи на деякий час. (Це допоможе уникнути конфлікту або справедливо його розв'язати). Гадаємо, що й наступні поради психолога допоможуть батькам у стосунках з дітьми.
    1. Ніколи не порівнюйте своїх дітей. Це найпоширеніша помилка батьків: одного сварять, а з іншого радять брати приклад. Таке ставлення породжує в одній дитині невпевненість у своїх силах, а в іншій – презирство до слабкого. Пам'ятайте: суперництво – зовсім не кращий принцип у вихованні дітей. Кожна дитина потребує індивідуальної уваги відповідно до віку, темпераменту і характеру.
    2. Не впадайте у відчай з приводу дитячих ревнощів.
    Пам'ятайте: до певного віку всі діти – власники. Але це почуття може змінитися за відповідних умов та сімейних традицій. Приділяючи більшу увагу молодшій дитині, знаходьте час і для старшої: побудьте з нею наодинці, розгляньте разом її дитячі фотографії , поцікавтеся її колекціями чи малюнками. Дитина має відчути особисту цінність і незамінність.
    Read more

    Інформація для батьків

    Заповіді батьківства

    Одвічне питання турбує не одне покоління батьків: як виховувати дитину? Що робити, аби вона виросла доброю людиною, розкрившись усіма своїми здібностями, аби змогла віддати людям те, з чим прийшла у світ?

    Чимало вчених у різний час обґрунтували своє бачення батьківської педагогіки. Світова психолого-педагогічна думка виробила ряд цінних настанов, які з урахуванням сучасного практичного досвіду лягли в освіту прийнятих у Міжнародний рік дитини десяти правил поведінки батьків, своєрідного кодексу любові, що його мають дотримуватися ті, кому Богом призначено плекати найдорожчий скарб - їхніх дітей.

    1.Люби свою дитину!

    Радій її присутності біля тебе, приймай її такою, якою вона є, бо то твій паросток, твоє творіння. Не ображай і не принижуй її, не розхитуй її віри в себе, не завдавай болю несправедливою покарою, не відмовляй у твоїй довірі, дай їй привід любити тебе. 

    2.Оберігай своє дитя!

    Захищай дитину від фізичних та душевних небезпек, навіть, якщо доведеться жертвувати власними інтересами й ризикувати своїм життям. Не зважай ні на що, коли йдеться про твоє дитя, про твою дитину квітку, яку можуть знівечити.

    3.Будь добрим прикладом для своєї дитини!

    Прищеплюй до духовних вартостей свого народу і сам живи, дотримуючись його традицій. Стався до дитини з великою відповідальністю, їй потрібне таке домашнє вогнище, де сім'я дружна, де шанують і люблять людей похилого віку, де підтримують тісні та щирі зв'язки з усім родом та друзями. Вона має жити у такій родині, де панує чесність, справедливість, скромність, гармонія у всьому.

    4.Грай зі своєю дитиною!

    Віддай дитині стільки часу, скільки необхідно для її розвитку. Менше зважай на свої власні інтереси, бо інтереси дитини - водночас і твої. Багато розмовляй з нею, не відвертайся, коли вона щось говорить: може саме в ту мить дитина звіряється тобі найбільшими таємницями свого життя. Грай з нею так, як їй подобається, приймай серйозно її гру, світ її уяви. 

    5.Працюй зі своєю дитиною!

    Допомагай дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі. Коли підросте, потроху залучуй до праці з людьми і для людей. На дозвіллі, під час канікул, не бідкайся, що вона втомиться від роботи, бо для неї праця з дорослими - то погляд у майбутнє.

    6.Дозволь дитині набувати життєвого досвіду, нехай навіть не безболісного, але самостійного!

    Дитина визнає лише такі враження, які пережила самостійно, а твій власний життєвий досвід (хоч як тобі прикро) часто-густо не важить для неї нічого. Тож дай їй змогу самій "збирати свою скриню", навіть якщо тут існує певний ризик. Надмірна опіка й тепличні умови життя можуть викликати соціального інваліда.

    7.Покажи дитині можливості і межі людської волі!

    Розкрий перед дитиною чудові можливості розвитку й самоутвердження людської особистості відповідно до її особливостей та обдарованості. Водночас показуй на прикладах, що кожен має визнавати норми співжиття і дотримуватися їх у родині, в колективі, у суспільстві.

    8.Привчай дитину бути слухняною!

    Стеж за поведінкою дитини і спрямовуй її так, щоб учинене нею не завдавало шкоди ані її самій, ані будь-кому. Не обминай моментів, коли вона не гарно поводиться у твоїй присутності, зауваж і поясни, чому треба чинити саме так, а не інакше, для неї це буде наукою. Винагороджуй за додержання установлених правил, однак у разі нагальної потреби наполягай на шануванні їх за допомогою розумного покарання. 

    9.Чекай від дитини лише таких думок та оцінок, на які вона здатна на даному етапі свого розвитку і які може підказати її власний досвід!

    Мине багато часу, доки дитина навчиться орієнтуватись у складному світі, що оточує її. Допомагай її, скільки зможеш, і вимагай від неї власної думки чи самостійного висновку тільки з урахуванням реалій її вікового розвитку і вже набутого досвіду.

    10.Давай дитині змогу набувати такі враження, які полишатимуть вартісні спогади!

    Дитина, як і дорослий, "живиться" різними враженнями, які знайомлять її з довкіллям і життям інших людей. Дбай про те, щоб вона бачила, чула, відчувала, якомога більше цікавого для себе, щоб збагачувалася корисними знаннями і добрими почуттями.

     

     Консультація  1. Для батьків.

    "Як підготувати дитину до дитячого садка"

    Прихід у дитячий садок - перший серйозний етап соціального життя дитини. Досі вона спілкувалась тільки з членами родини, приятелями - сусідами або з тими, кого дорослі запрошували у дім. І от - багато незнайомих облич, нова обстановка... У дитячих садках працюють досвідчені, кваліфіковані вихователі, які зуміють ввести ваше маля в колектив, адаптувати його до нових умов. У принципі, якщо мати в силу обставин змушена буде залишити дитину на цілий день - великої біди не станеться. Проте краще, звичайно, поступове звикання. Поки дитина приглядається до нових товаришів, цікавиться новими іграшками, побудьте неподалік. Коли через півгодини або годину після приходу переконаєтеся, що дитина почувається спокійно, лагідно скажіть їй, що вам треба йти, що невдовзі ви прийдете по неї й заберете додому. Якщо навіть маля трохи поплаче без вас, вихователь зуміє утішити й забавити дитину. Спершу залиште її в садку на кілька годин, потім - на півдня. Невдовзі все ввійде в належний ритм. Різноманітні іграшки, можливість гратись з іншими дітьми швидко зацікавлюють малят, і вони звикають до садка. Найголовніше, щоб перші враження були позитивними. А для цього дамо батькам кілька практичних порад.

    Розповідайте дитині якомога більше доброго про садок і активно привчайте її до самостійності. В колективі добре закріплюються навички самообслуговування, але закласти їх належить у сім'ї,  як і навички гігієни.
       Батьків часто турбує, як одягати дитину для дитсадка. Насамперед так, щоб їй було зручно. Одяг має бути міцним, не ускладнювати рухів дитини (під час бігу, стрибків, лазіння тощо) і таким, щоб малюк сам міг вільно роздягатись і одягатися. Привчіть дитину правильно застібати пальтечко, вміло поводитися зі "змійкою", одягати шапку, знімати і взувати черевики (хай взуття буде досить просте, аби дитині не доводилося вибиватися із сил, стягуючи його з ніг). Безумовно, матері простіше самій одягти і роздягти дитину, але варто бути терплячим - нехай учиться самостійності, дорослішає. Перетворіть цю "процедуру" на цікаву гру.

    Дитина ще вдома повинна привчатись втішати або акуратно складати свій одяг, давати раду іграшкам, правильно поводитися з олівцем, клеєм, іншими предметами. Щоб полегшити перебіг адаптації, заздалегідь учіть малого науки спілкування з іншими: поясніть, що таке дружба, чому треба йти на поступки, рахуватися з чиїмись інтересами. У великих сім'ях взаємини між братами і сестрами допомагають малюку домовитись з іншими родинами щодо організації спільних ігор дітей. Добре також ходити гуртом на прогулянки, екскурсії. Все це не лише збагатити дітей новими знаннями та уявленнями, а й зробити їх комунікабельними.

    Батьки і вихователі - перші впроваджувачі рідної української мови в душу і розум дитини. Якщо дорослі спілкуються з дітьми чистою, барвистою мовою, вона обов'язково перейме їхній стиль. Але так само переймає вона й суржик, грубі висловлювання, жаргонізми. Пильнуйте себе!

    Проте самого наслідування дорослих і запам'ятовування замало для оволодіння вмінням говорити правильно і красиво. Потрібна цілеспрямована робота над розвитком усного мовлення. Це важливо й у тому ракурсі, що в саду дитині часто доводиться розповідати про поїздки, мандрівки, які вона здійснила з батьками, про те, що вона бачила, чула і робила. І такого мистецтва розповіді теж треба навчити ще до вступу у дошкільний заклад. Нехай дитина розповідає татку з мамою про те, що бачила у дворі, парку, зоопарку, музеї тощо. Привчившись правильно висловлювати свої думки і вільно оповідати про цікаві для неї події, маля в подальшому убезпечиться від комплексу "мовчальника".

    Диференціювання дітей на таких, для кого природним є російське, українське чи мішане мовлення - основний методичний підхід до оволодіння спорідненою мовою. Якщо маля виховується в російськомовній сім'ї, у нього довше формується механізм іншої мови. Тут зразкова українська мова у дорослих особливо важлива. Утім, удосконалення рідної мови потребують і діти з українськомовних сімей. На них спирається вихователь, використовуючи в різних ситуаціях їхні природні можливості й залучаючи до спілкування з однолітками рідною мовою.

    Ще один важливий аспект: батькам належить знати стадії росту і розвитку дошкільників, а також їх індивідуальні особливості. Ріст і розвиток дитини - складний процес, одним з компонентів якого є формування рухів. Кожен віковий період - це активне оволодіння дитиною певними руховими діями. На час приходу в дитсадок малюк, як правило, навчається бігати, стрибати, вилазити на висоту, підлізати під предметами тощо. Втім, здатності дітей на третьому році життя це однакові. По-перше, через те, що ставлення до фізкультури в різних сім'ях вельми відмінне. Одні батьки дають дитині рухову волю - тоді вона природно реалізує свої можливості, інші стримують рухову ініціативу, через що маля, бува суттєво відстає від однолітків у дитячому садку. Втім, ніколи не пізно надолужувати своє дитя в "спортивні невдахи". Регулярні фізкультурні заняття в дитсадку підтягнуть хлопчика чи дівчинку до належного вікового розвитку рухів. А такі самі регулярні заняття вдома допоможуть дошкільняті полюбити фізкультуру всерйоз і надовго.

    Консультація  2.  Для батьків "Як провести вихідні дні"

    Усі з нетерпінням очікують вихідні дні, як дорослі так і діти. За тиждень організм втомлюється не лише фізично, а й морально. Ваша дитина цілий день перебуває в дошкільному закладі, ввечері вдома майже немає часу на спілкування в родині.

    Тому у вихідні дні так важливо, якомога більше приділяти увагу один одному у сім'ї, а особливо це потрібно дитині. Все, що ми не встигли розказати, показати дітям у будні дні, ви повинні зробити це за вихідні.

    Як же правильно провести вихідні дні з користю для дитини і самих дорослих?

    По-перше, необхідно як найбільше перебувати на свіжому повітрі. Якщо дозволяє погода, відвідайте з дітьми ліс, водойму, парк. Багато молодих сімей полюбляють відпочинок на лоні природи, але все зводиться до вогнища, шашликів та навіть до банальної випивки. А діти в цей час представлені самі собі. І чим вони займаються в цей час батьків не дуже турбує, лиш би не заважали дорослим "культурно відпочивати".
       Користі від такого походу на природу дітям немає, а ось шкоди по-вінця. Адже дії батьків не співпадають з тим, чого  їх навчали вихователі. А саме: розводити багаття у лісі, ламати гілки та нищити дерева й кущі, смітити, розпивати алкогольні напої, палити цигарки тощо.

    Якщо ви ідете з дітьми на природу, то повинні на все живе звертати увагу, дивуватися, задавати дітям запитання, відповідати на їхні, а ні в якому разі не ігнорувати. Якщо ж можливо ви не знаєте правильної відповіді, то краще не придумуйте щось самі, а пообіцяйте (і обов'язково виконайте) знайти відповідь у книгах, коли повернетесь додому.

    По-друге, дітям, та й вам також, корисно побувати в театрі, цирку, зоопарку, на атракціонах. Звичайно це зараз коштує чималих грошей, але години спілкування з дитиною, перегляд вистави з нею, а потім обговорення баченого, захват вашого малюка тим, що це все було разом з вами не має ціни - тому що це спілкування безцінне.

    Якщо ж на дворі погода не дозволяє вийти за поріг, то і вдома можна знайти масу цікавого і корисного для спілкування з дитиною: почитати книгу і обговорити прочитане, пограти в шашки, чи шахи, лото, розіграти театральну виставу по знайомій і любимій казці. Залучити дитину до спільної хатньої праці: навести порядок в своєму куточку з іграшками, витерти пил, помити посуд тощо. Все це слід робити так, щоб малюк працював "не з під палки" а із задоволенням: заохочуйте, підбадьорюйте, не скупіться на похвалу. Навіть, якщо розбилась ваша любима чашка, то заспокойте дитину, що то не саме страшне, та й взагалі ви вже давно мріяли купити іншу ще кращу чашку, але трішки жаль викидати цю.

    Батьки, що люблять своїх дітей, завжди знають, як розумно провести вихідні дні з користю і для себе і, головне, для своєї дитини. Цей "потрачений" час на спілкування з сином чи донькою вернеться до вас сторицею вдячністю маленьких сердечок ваших дітей.

    Бажаємо вам успіху в цій, здавалось би, легкій та, в той же час, важкій справі, як спілкування з дитиною, її виховання.

    Консультація  3. Для батьків "Граємось вдома"

    Ви навіть не уявляєте собі, скільки різних скарбів є у Вашій квартирі. І всі вони допомагають розвивати дрібну моторику дитячих рученят, тактильну чутливість, пам'ять, мовлення, мислення. Не обов'язково скуповувати всі іграшки в магазині. Виявіть фантазію - і прості, доступні предмети стануть відмінними тренажерами для розвитку Ваших дітей.

    Сірники, ватяні палички, ґудзики, жолуді, каштани... Коли дитина грається із дрібними предметами (звичайно, під наглядом дорослих!), розвивається не тільки дрібна моторика, а й просторове мислення, уява, тактильна чутливість.

    Із сірників, ватяних паличок, жолудів, каштанів та гудзиків можна викладати різні малюнки, як довільно, так і за схемою. Причому, всі ці предмети можна сполучити в одному малюнку. Починати краще із простих геометричних фігур - квадрата, трикутника, ромба, сонечка, а потім поступово ускладнювати гру. Із сірників, ватяних паличок добре виходять зірки, їжачки, машинки, ялинки, будь-які фігури, в яких є багато прямих ліній. Спочатку малюнок викладає мама, адже малюка потрібно зацікавити. Потім "мистецький твір" можна робити разом.

    Навіть найменшим дітлахам буде корисно перебирати ґудзики - витягати з коробочки і складати назад, нанизувати ґудзики на мотузочку, робити намиста і браслети. Тільки при цьому мама повинна бути на сторожі! Як би малюк не взяв іграшку до рота! Якщо дитина зовсім мала, і є велика небезпека, що вона проковтне дрібні деталі, насадіть ґудзики різного кольору та розміру на тверду міцну волосінь. Така іграшка може бути і брязкальцем, і рахунковим матеріалом, і наочним приладдям для вивчення кольорів, розміру та лічби.

    Ігри із сірниками

    Всі батьки люблять повторювати: "Сірники дітям - не іграшка!". Правильно, звичайно. Тому що діти можуть що-небудь підпалити ненавмисне.

    Але якщо поруч будуть мама або тато, то сірники можуть бути дуже цікавою іграшкою. Так уважає тато. Сьогодні він "У сірники" з Максом грає. Для початку він от яке завдання запропонував.

    Утримай сірники. 

    Покладіть на стіл 5 сірників і спробуйте взяти один із них великими пальцями. Тепер підніміть другий сірник двома вказівними пальцями. Тепер - третій двома середніми пальцями. потім четвертий - двома безіменними. І, нарешті, п'ятий - двома мізинцями. Хто упустив сірник, той залишиться.

    Сірникова картина.

    Кожній дитині видайте сірники (скільки хочете - коробку, коробку на двох, коробочку на всіх). За командою учасники починають викладати із сірників картинку на тему, що задана ведучим. Це може бути своє ім'я, прізвище, зображення якої-небудь тварини, смішного сюжету ("Тато спить", "Автоперегони", "Троє поросят" тощо). Виграє той, хто впорався швидше (із більш простими завданнями), або той, у кого вийшла найоригінальніша сірникова картина (із більш складними завданнями). Скільки сірників?

    Візьміть  сірникову коробку і покладіть у неї два сірники. Потрясіть коробку і запитайте в дітей, як вони вважають, скільки сірників зараз знаходиться в коробці. Діти теж можуть потрясти коробку, потримати її в руках. Але відкривати коробку може тільки ведучий. Отже, тепер Ви відкриваєте коробку і даєте дітям можливість перерахувати сірники. Перемагає той, хто назвав максимально близьке число.

    Тепер можете ускладнити завдання: відвернувшись від дітей, додайте кілька сірників. Нехай діти знов вгадують їхню кількість.

    Сірникові коробки

    Сірникові коробки (чим більше, тим краще) можна використати в різних іграх. На чотирьох або шести кришечках, так само як і на внутрішніх коробочках, намалюйте однакові геометричні фігури: квадрат, коло, ромб, трикутник. Перемішайте кришечки і коробки. Попросіть малюків знайти і закрити пари.

    Де мій ґудзичок?

    Якщо сірникових коробок у вас багато, можна їх склеїти в декілька рядів, як ящички в комоді. Іграшкове цуценя принесло із собою ґудзик (монетку, фішку, скріпку і т.д.) і хоче покласти його в ящик. Воно кладе іграшку в один з ящиків і розмовляє з малюком, розповідаючи про себе. Потім запитує малюка, в якому з ящиків знаходиться його ґудзик. Місце, куди цуценя кладе ґудзичок, постійно змінюється. Та й тривалість розмови постійно збільшується. Це завдання чудово тренує зорову пам'ять та увагу дитини.

    Ложки, чашки, миски, сковорідки

    Маленьким дітям дуже хочеться піти на кухню. А батькам це спричиняє безліч незручностей. Хоча, якщо до процесу поставитися з розумом, то з дитячої цікавості можна отримати багато користі. От, наприклад, всім відомо, що потрібно розвивати тактильне сприйняття. І батьки купують іграшки з різною фактурою поверхні. Потрібно вчити дитину понять "великий - маленький". А на кухні - стільки можливостей! Тут і розмаїтість різних поверхонь (гладенькі ложки, ополоники, миски, плошки та шорстка сковорода), і вивчення співвідношень "великий - маленький" (цікаво, скільки ложок вміститься в миску, і чому туди не ввійде ополоник). А як весело стукати ополониками по каструлі або кришкою об кришку!

    Тісто цілком можна використати як замінник пластиліну, адже це - чудовий матеріал для ліплення! Воно легко мнеться, менше забруднює, і не буде нічого страшного, якщо дитина для картини з будь-якого підручного матеріалу - ґудзиків, жолудів, сірників, круп, мотузочок, ниток, дроту, насіннячок, гілочок тощо.  Розминання тіста - цікаве і корисне заняття для малюка.

    Крупи, сіль, кава, макарони теж знадобляться для "кухонної школи". Дрібну крупу (наприклад, манну) і сіль можна використати для пальчикового малювання. Для цього необхідно висипати крупу на піднос рівним пластом. Помалюйте самі, покажіть дитині, як це цікаво. Проведіть пальчиком по крупі. Вийде яскрава контрастна лінія. Потім візьміть пальчик дитини. Нехай малюк сам намалює кілька хаотичних ліній. Коли дитина зрозуміє, що потрібно робити, можна розпочинати малювання візерунків. Спочатку малює мама, потім - малюк. Малювати можна все, що завгодно: хаотичні лінії, будиночки, кола, забори, хмари, спіралі, обличчя, букви або цифри.

    Велику крупу (гречку-ядрицю, горох, квасолю, кавові зернятка) можна використати для викладання картинок, так само як і із сірників, ґудзиків і ватяних паличок. Придатна вона і для аплікацій. Пересипати крупу цікавіше за все в прозорий посуд, щоб було видно.

    Консультація 4. Як знайти гармонію дитячої душі ?

    Зіштовхуючись із проблемами дитини, батьки часто почуваються безпорадними. Знаючи, як варто було б учинити у тій чи іншій ситуації, вони не можуть передати малюкові свою впевненість і знання. Тим паче, що намагаючись поговорити «відверто», вони ризикують зіштовхнутися із захисною реакцією і небажанням дитини впустити їх у свій внутрішній світ.

    Водночас ніхто не може допомогти малюкові так, як найближчі люди, які знають і люблять його.

    Один зі способів, що полегшує контакт із дитиною, - казка, в якій герой відчуває ті самі труднощі, що й ваш малюк. Вигадати таку розповідь дуже просто. Основне - гарний кінець.

    Для малюка ця розповідь буде двозначною: по-перше, він побачить, що його проблема зовсім не виняткова, вона часто виникає і у решти дітей, і вони з нею чудово можуть упоратися. По-друге, ви у ненав'язливій формі пропонуєте дитині вдалий спосіб розв'язання ситуації. Крім того, розповідь про будь-кого, схожого на вашого малюка, допоможе вам більше довідатися про його переживання.

    Реальний спосіб допомогти - гра. Наприклад, ваше чадо абсолютно не вміє поводитися в гостях, а від постійної моралі - жодного результату. Тоді вам слід розіграти з ним дві ситуації. Перша ситуація : « неслухняна дитина завітала у гості»: малюк має зобразити вкрай неслухняну дитину, яка всім заважає, все бере без дозволу, вередує за столом. Діти, як правило, грають у таку гру із захопленням. Друга ситуація: «слухняна дитина», у ній малюк зображує на рідкість виховану істоту. Важливо, щоб дитина відчула різницю між «правильною» і «неправильною» поведінкою.

    Чудовий метод контакту - малюнок. Папір, олівці та фарби допомагають зобразити ретельно приховувані почуття: страх, злість,образу. Якщо малюкові просто сумно й самотньо, сядьте поруч і намалюйте разом із ним улюблену іграшку або щось інше. Фантазуйте разом із вашою дитиною.

    Консультація 5. ПРИВЧАЄМО ДО ПОРЯДКУ

    Усі діти прагнуть бути самостійними, але вони не завжди погоджуються виконувати доручення батьків.

    Якщо діти з раннього віку починають допомагати батькам по господарству, то вони будь-яке нове заняття сприйматимуть не як повинність, а як можливість навчитися чогось нового. Але, на жаль, мами і тата часто скаржаться на те, що їхня. дитина виконує усі доручення «з-під палки». Як же виховати у малюка відповідальність і свідоме ставлення до дорученої справи?

    Насамперед, мами і тата повинні подбати про те, щоб у малюка були свої обов'язки, які, окрім нього, ніхто не виконуватиме. Наприклад, дошкільник має після прогулянки почистити черевики і повісити на місце свою курточку, скласти перед сном іграшки і прибрати зі столу після обіду... Коло обов'язків може бути різноманітним, головне - не доручати робити те, з чим йому буде важко впоратися.

    Спочатку ненав'язливо керуйте процесом. Хочете, щоб малюк витер пил на меблях? Покажіть, як це потрібно зробити. І нічого, якщо перший досвід виявиться невдалим, не потрібно вказувати малюкові на помилки - і з часом він всього навчиться. Краще похваліть його. Можна навіть сказати: «Ти дуже добре впорався з цим завданням, тому тепер я довіряю тобі таку відповідальну справу, як миття за собою посуду». І ось вже звичайна робота у домі із категорії «примусової» переходить у спосіб заохочення, і малюк буде із захопленням виконувати будь-яке ваше доручення. У дошкільному віці, коли малюка ще тільки починають залучати до праці, дуже корисно заохочувати й нагороджувати його за кожну виконану роботу (хоча б наклейкою або зірочкою), це стане для нього гарною мотивацією.

    І ще один важливий момент: намагайтеся все робити разом із малюком.

    По-перше, це найкращий приклад і стимул для нього.

    По-друге, ніщо так не об'єднує, як спільна праця.

    Батькам варто замислитися і про те, як поводитися, якщо малюк не виконав доручену справу.

    Він має розуміти: до вимог дорослих варто ставитися із повагою, а байдужість та небажання не залишатимуться безкарними. Тому потрібно із самого початку обговорити це з малюком. Йдеться не про тілесне покарання або щось подібне, що принижує гідність маленької людини, а про те, щоб навчити малюка дотримуватися слова. Пропонуючи малюкові щодня прибирати свої іграшки, домовтеся з ним: «Ти маєш починати класти на місце іграшки одразу, як тільки я тобі нагадаю про це, і зробити це потрібно до початку вечірнього мультфільму. Якщо за цей час ти не прибереш іграшки на місце, їх приберемо ми. І два дні ти не будеш ними гратися».

    Головне в такій домовленості - бути послідовним і не змінювати рішення. Якщо це вийде - малюк навчиться вчасно виконувати обіцянку. В іншому випадку - він думатиме, що завжди знайдеться спосіб «ухилитися» від обов'язків.

    Консультація 6. " 33 способи як виховати хорошу дитину"

    1.       Чарівне слово

    Навчіть дитину деяких "чарівних слів" - "дякую", "будь ласка", "вибачте". І коли б дитина не говорила їх, намагайтеся швидко і ввічливо виконувати всі її прохання (в міру можливостей).

    2.       Чай у двох.

    Організуйте вечірній чай з вашою дитиною. Порадьте їй запросити на чай улюблені іграшки. А потім зробіть так, щоб всі за столом дотримувалися правил ввічливості.

    3.       Обніміть дитину!

    Поплескування по плечах або обійми доречні у тих випадках, коли дитина ввічлива з кимось - це дуже важливо.

    4.       Домашні тварини і дитина.

    Обов'язково привчайте дитину доглядати домашніх тварин: купівля корму, прогулянка, розчісування, витирання лап, чистка клітки.

    5.       Політика чесності.

    Завжди давайте чесну відповідь на запитання дитини.

    6.       Нагороджуйте інших.

    Коли зустрічаєте ввічливих і доброзичливих людей, похваліть їх за доброту.

    7.       Розмови на подушці.

    Кожний вечір, коли вкладаєте дитину у ліжко, запитайте її: "Яка частина дня була найкращою?" або "Яка частина дня була найважчою?", потім уважно вислухайте, що скаже вам дитина, не перебиваючи її, не даючи ніяких настанов.

    8.       Переможцем став...

    Кожний тиждень видавайте "нагороду найбільш турботливому". Вручайте її тому, хто був найдобрішим, найввічливішим.

    9.       Гра "якщо..., то".

    Якщо хтось з гостей повинен невдовзі прийти до вас додому, можна зіграти в гру "якщо ..., то". Це гра допоможе дитині краще зустріти гостя. Ви уявляєте собі частину "якщо.."."', "Якщо Оленці подобаються кольорові олівці...", дитина уявляє собі частину "то", "то ми будемо розмальовувати картинки".

    10.       "Який ти?"

    Вказуйте дитині на її емоції. Це допоможе їй визначити себе та інших: "Ти виглядаєш розлюченою", або "ця маленька дівчинка виглядає такою самотньою".

    11.      Ставте мету.

    Допомагайте дитині діяти відповідно до конкретної мети, наприклад, складати гроші на конкретну іграшку або прочитати конкретну книгу, конкретну кількість книг.

    12.      Очі в очі.

    Привчайте дитину дивитися в очі співбесіднику, пояснюючи їй, наскільки це неприємно, коли людина відволікається під час розмови.

    13.      Підказуйте.

    Якщо хтось вітається з вашою дитиною, а вона не відповідає, допоможіть їй знайти потрібні слова: "Ганно, піди і скажи Дмитру Івановичу "Доброго дня".

    14.      Хваліть за доброту.

    Звертайте увагу на кожний прояв доброзичливості: "Ти молодець, що допомогла своїй сестрі".

    15.    Сваріть  чесно.

    Уникайте приниження і зневажливих зауважень. Намагайтеся знайти компроміс і припиніть суперечку.

    16.      Не обманюйте.

    Якщо дитина зрозуміла, що ви обманюєте, не намагайтеся говорити неправду далі. Визнайте свою помилку: "Так, у нас справді залишилось печиво, але я не можу дати його тобі до обіду."

    17.      Руки геть.

    У жодному випадку не бийте дитину, яка буває надто агресивною, скеровуйте її в спеціальне місце "для охолодження".

    18.       Приховані знаки уваги.

    Зробіть своїй дитині щось приємне, але так, щоб це було для неї несподіванкою.

    19.      Справжній друг.

    Візьміть дитину з собою, коли маєте намір провідати чи допомогти комусь із своїх друзів. Поясніть при цьому, як приємно допомогти комусь.

    20.      Спочатку запитайте.

    Спочатку запитайте дозволу, перш ніж скористатися чимось чи викинути щось, що належить вашій дитині.

    21.      Обговорюйте ситуацію.

    Якщо чиясь дитина надворі чи у дитячому садку плаче, зверніть на це увагу своєї дитини. Запитайте її: "Як ти вважаєш, що вона відчуває зараз?", "Як ти вважаєш, що зробило її такою засмученою?".

    22.      Добрий приклад.

    Частіше згадуйте в розмові з дитиною про людей з нашого оточення, які роблять добрі справи.

    23.      Поклади на місце.

    Якщо ваша дитина взяла без дозволу чужу іграшку, поясніть їй, чому так не можна робити, і наполягайте, щоб вона віднесла її назад.

    24.      Боротьба з брутальністю.

    Придумайте якийсь вислів,  який говоритимете, коли хтось з членів вашої родини буде лихословити. Потрібно намагатися знайти більш спокійний спосіб висловлювати свої почуття.

    25.      Обмін ролями.

    Дайте вашій дитині можливість відчути себе на місці іншої людини. Запропонуйте їй на 10-15 хвилин роль одного з батьків (тата, мами), а собі візьміть роль дитини.

    26.      Дотримуйтесь чистоти.

    Якщо ви, гуляючи з дитиною парком чи лісом, побачили сміття -підберіть й віднесіть в урну чи якесь призначене для викидання сміття місце. Ні ви, ні дитина не повинні смітити на вулиці.

    27.      Допоможіть "Зберегти обличчя".

    Якщо ви помітили , що дитина каже неправду, стримуйте свій гнів і нагадайте, як важливо говорити правду. Потім дайте їй ще один шанс. І якщо дитина скаже правду, не карайте її.

    28.      Причина і наслідки.

    По можливості дайте дитині відчути наслідки своїх помилок: "Якщо залишиш велосипед під дощем, він заржавіє".

    29. Заохочуйте до чесності.

    Дайте дитині зрозуміти, що чинити чесно завжди важко, тому заохочуйтеїї до правдивості.

    30. Ніколи не порушуйте обіцянок.

    Ніколи не обіцяйте дитині нагороди і не лякайте покаранням, які ви незможете дати і виконати.

    31."Лавочка для забіяк"

    Поставте вдома стільці у вигляді "лавочки для забіяк". Якщо двоє дітей побилися, посадіть їх на цю "лавочку", де вони повинні залишатися доти, поки кожний з них не пояснить, в чому він був неправий.

    32. Коробка "Руки геть".

    Аби не виникало "боротьби" за іграшки, дитина мусить мати особисту коробку для іграшок, нехай у неї виявиться бажання поділитися своїми іграшками з іншими дітьми.

    33. Самостійність і допомога. 

    Дайте зрозуміти, що ви не збираєтесь робити за дитину завдання, але допоможете.

    Консультація 7.   Ваша дитина йде до школи

    Підготовка до школи - складний період у житті дошкільника, його  перший соціальний конфлікт.

    Не  менш складним є цей період і для батьків дошкільника. Необхідно придбати новий одяг, взуття, портфель, посібники, приладдя для майбутнього школяра.

    А головне - знайти школу, де він буде навчатися, а можливо й гроші, щоб платити за навчання. Та попри глибоке співчуття до батьківського клопоту, із впевненістю можна стверджувати, що у дитини - майбутнього школяра - клопоту і хвилювань значно більше, ніж у тата з мамою, адже вона входить у зовсім новий для неї світ.

    Як воно - «навчатися»? Весело це чи сумно? Важко чи легко? Перш за все, це відповідально. Тепер дитині доведеться забути слово хочу заради  слова потрібно! У першому класі дитина розпочинає своє суспільно-трудове життя. Словом, у дитини у зв'язку зі вступом до школи значно більше причин для хвилювання, ніж у батьків.

    Вступ до школи і початковий період навчання викликають перебудову способу життя і діяльності дитини. Маленька людина знаходиться в стані очікування: має відбутися дещо значне і привабливе, але поки що невизначене. Весь спосіб життя дитини радикально змінюється. Найсуттєвішими проблемами, з якими їй доведеться мати справу в школі, є:

    - зміна  розпорядку сну та харчування;

    - зміна  повітряного режиму: необхідність перебування в приміщенні впродовж більш тривалого  проміжку часу, ніж у дитячому садочку;

    - збільшення часу, який доведеться  проводити без активного руху, сидячи за столом; незвично високий рівень «галасу» на перерві, що призначена для відпочинку (частина дітей взагалі бажає не залишати класну кімнату у цей час);

    - зміна стилю спілкування з дорослими: вчитель здебільшого не орієнтований на опіку, піклування і захист, на встановлення  індивідуальних особистісних контактів, тому дитина може відчувати себе на новому місці на початку безпорадною та одинокою;

    - необхідність повного самообслуговування під час  одягання і роздягання,  вживання їжі, користування туалетом; в ситуації, коли за дотриманням гігієнічних навичок, може статися, ніхто не стежить; необхідний повний самоконтроль;

    - необхідність самостійно організовувати своє робоче місце на парті, зібрати і дістати необхідні посібники, підручники і приладдя з портфеля та акуратно скласти їх туди у «стислі терміни»;

    - необхідність правильно реагувати на умовні сигнали - дзвоник на урок і на перерву - і підпорядковувати свою поведінку їм, а також правилам поведінки на уроці - стримувати і довільно контролювати реакції руху, мови та емоції;

    - колектив із 25-30 одноліток;  необхідність встановлення контактів  з ними;

    - можливі  невдачі  в діяльності;

    - збільшення обсягу емоційного навантаження.

    Перехід до школи - якісно новий етап у розвитку дитини. Цей етап пов'язаний зі зміною  соціальної ситуації розвитку, з особистісними новоутвореннями.

    Настає період «адаптації» до школи, який триває від 1 до 3 місяців, а іноді - до півроку.

    Та не будемо забувати, що адаптація - природний процес під час зміни ситуації розвитку, а спробуємо допомогти здолати його якомога швидше та безболісніше.

    Усі життєві ситуації, що пов'язані зі вступом до школи, їх переживання потребують від дитини перегляду та переосмислення створеної нею картини світу, а іноді її серйозного коригування.

    Головне,  що необхідно дитині, - це позитивна мотивація навчання. Більшість майбутніх першокласників хочуть йти до школи, але у них складається певне уявлення на зразок такого: справжній школяр - це щасливий володар портфеля і шкільної форми, старанний виконавець шкільних правил. Такий учень слухає вчителя, піднімає руку і отримує оцінки, причому лише високі. Дитина впевнена, що буде вправним учнем. У таких дитячих сподіваннях прихована велика небезпека: дитина сприймає школу як  чергову гру, яка може виявитися зовсім  не такою привабливою, якщо  не  перетвориться  з часом на навчальну співпрацю з вчителем і  однолітками.

    Ставлення дитини  до школи  формується ще до того, як вона  до неї піде. І тут важливу  роль відіграє інформація про школу і спосіб її подачі з боку батьків і вихователю дитячого садочка. Більшість батьків намагається створити емоційно привабливий образ школи, зазначаючи: «Ти у нас будеш відмінником», «У тебе з'являться нові друзі», «Вчителі люблять таких розумненьких, як ти» тощо. Дорослі вважають, що тим самим вони прищеплюють дитині  зацікавлене ставлення до школи. Насправді ж дитина, яка налаштована на радісну і  цікаву діяльність, відчувши навіть незначні негативні емоції (досаду, заздрість, ревнощі), може надовго, а іноді й назавжди втратити  інтерес до навчання. Причин для подібних емоцій школа надає дуже багато: невдачі на тлі уявної загальної успішності, складності в пошуках друзів серед однокласників, розбіжності в оцінці вчителя і звичайній батьківській відзнаці тощо.

    Іноді ж батьки і вихователі використовують образ школи для залякування, не замислюючись про наслідки: «За таку поведінку тебе в школі покарають і поставлять на облік у дитячу кімнату міліції», «Ти двох слів не зв'яжеш, як ти в школі на уроках будеш  відповідати?» тощо.

    Такі настанови навряд чи підбадьорять дітей напередодні вступу до школи. Намагаючись бути об'єктивними в оцінюванні їх успіхів, дорослі щедро роздають критичні зауваження  і зрештою домагаються того, що дитина взагалі не робить жодних спроб  здолати труднощі, реагуючи сльозами на невдачі. Можна  зрозуміти її побоювання і тривогу, що пов'язані з майбутнім навчанням у школі.

    Таким чином, ані однозначно позитивний, ані однозначно негативний образ школи не принесе користі.

    Важливо налаштувати дитину на повсякденну роботу і переконати її в тому,  що вона зможе все, якщо буде старанно  ставитися до навчання.

    Нині школа розв'язує складні завдання  навчання і виховання підростаючого покоління.

    Успіхи шкільного навчання значною мірою залежать від рівня підготовленості дитини у дошкільний період.

    У психолого-педагогічних дослідженнях  розглядаються питання спеціальної та загальної готовності дитини до школи.

    До загальної готовності належить фізична, особистісна  (стосунки з оточуючими, взаємовідношення з однолітками, ставлення дитини до самої себе) та інтелектуальна. До спеціальної - підготовку до засвоєння предметів  курсу початкової школи, загальний розвиток, підготовку до читання, письма.

    У визначенні  готовності дитини 6-7 років до навчання в школі необхідно  враховувати той рівень морфологічного і  функціонального розвитку, який дозволяє зробити висновок, що вимоги систематичного навчання, різноманітні навантаження, режим шкільного життя не будуть надмірно обтяжливими для дитини і не погіршать стану її здоров'я.

    Особливе значення в особистісній готовності дитини до школи має мотиваційний план, тобто внутрішня позиція школяра -  сукупність всіх ставлень дитини до дійсності, що склалася у певну систему. Вона формується в процесі життя і виховання. Зміст і структура поняття позитивного ставлення до школи містить:

    -  наявність чітко визначених уявлень про  школу і  форми шкільної поведінки;                                 

    - зацікавлене ставлення до навчання і навчальної діяльності;

    - наявність соціальних мотивів і готовність виконувати шкільні вимоги, що у підсумку формує  шкільну позицію.

    Виховання позитивного ставлення до школи у дітей  буде найбільш ефективним за дотримання таких умов:

    - використання у цілісному педагогічному процесі різноманітних форм і  методів роботи щодо ознайомлення дітей зі  школою і виховання позитивного ставлення до неї;

    - створення предметно-розвивального середовища для збагачення життєвого досвіду дітей і своєчасної його зміни відповідно до нового змісту дидактичних завдань та забезпечення його доступності;

    - розуміння вихователем значущості проблеми і проявів його творчої ініціативи щодо вибору форм, методів роботи  з дітьми;

    - педагогічна освіта  батьків із питань готовності до шкільного навчання;

    - здійснення зв'язку дошкільного навчального закладу зі школою.

    Вже на урочистій лінійці першого вересня  стає очевидним, чи почуваються впевнено діти, які вперше прийшли до школи, чи  вони перелякані, пишаються собою або відчувають себе нещасними від самотності; посміхаються і радіють чи шукають очима батьків, сподіваючись на їхню підтримку.

    Шкільне  життя продемонструє своє різноманіття і доведе, чи готові вони до нової ролі учнів та однокласників.

    Як правильно вибрати школу для малюка.

    Знайома ситуація для батьків, які вже мають досвід навчання дітей в школі - до кінця першого класу рідна дитина набуває ніжно-зеленого кольору, з поганим апетитом та нудьгою в очах чекає канікул і не уявляє як в цю школу ходити ще 11років.

    І тоді батьки замислюються, а чи правильно вони вибрали школу? Багатьох проблем можна було б уникнути, якщо заздалегідь, краще за рік, подбати про те, щоб дитина не тільки планомірно готувалася до школи, але й правильно обрати школу та свою першу в житті вчительку.

    На що треба в першу чергу звернути увагу?

    1. Поцікавтеся кількістю дітей в класах:  12-14 - оптимальною але нереально. Але, все ж-таки  25- краще, ніж  35. А якщо 40?! - недопустимо. Про який індивідуальний підхід може йти мова, коли й дихати в класі не буде чим.

    2. Кількість хлопчиків та дівчаток бажано, щоб було приблизно порівну. Це дуже суттєво для нормального формування особистості.

    3. Поцікавтеся які вимоги висуваються до дітей при вступі в школу. Шкіл, які не ділять дітей за мірою їх підготовленості вже не лишилося. Тому, вам розкажуть, що повинна вміти ваша дитина, що знати. А ви потім будете мати можливість поміркувати підходить вам це чи ні.

    4. Дуже добре, якщо ви зможете поговорити з батьками дітей, які закінчують початкову школу у класі вашої майбутньої вчительки. Поцікавтеся, які і дітей успіхи, в чому основні проблеми. І взагалі - віддали б вони до цієї вчительки ще одну дитину? Чому?

    5. Вибираючи школу, обов‘язково потрібно з‘ясувати яким чином ваша дитина готова до школи:

    - наскільки працездатна, самостійна:

    - чи швидко засвоює знання чи повільно, чи з трудом.

    - рівень зорової, слухової пам‘яті, довільної уваги.

    - рівень розвитку логічного мислення

    - наскільки дитина впевнена у своїх можливостях;

    - наскільки сильне бажання йти до школи і які мотиви цього бажання.

    Якщо у вас дитина з невеликою швидкістю реакції , яка повільно засвоює знання, не можна їй поступати в престижні ліцеї та гімназії, де навантаження не тільки велике, але й кількість матеріалу значно більша, ніж в звичайній школі. Подібні заклади орієнтуються на дітей які швидко й легко засвоюють великий об‘єм інформації.

    Для дитини, яка повільно (хоча, можливо, дуже міцно та добре) засвоює інформацію, це може бути стресовим фактором і, з часом, призвести до психічних травм. Такій дитині краще буде у звичайній школі, де її не будуть "підганяти." А дитині активній, розвинутій, кмітливій, буде нудно в звичайній школі. Тому що там не буде забезпечено оптимальне для неї навантаження.

    В незалежності від того, в яку школу ви віддаєте дитину, бажано було б щоб в ній не було ранньої спеціалізації за предметами. Кращий варіант - коли початкова школа дає загальну, всебічну базу. Тому що тільки у 2% першокласників чітко можна сказати що він "Лірик" чи "Фізик". А вирішувати це питання виходячи з своїх власних уподобань неморально. Можна сильно ускладнити своїй дитині життя, якщо виявиться, що дитина, яку "тягне" до гуманітарних наук, багато років витратила на здобуття спеціалізованої фізико-математичної підготовки. Тим більше, що у спеціалізованих школах кількість профільних предметів збільшується за рахунок скорочення інших.

    Щодо іноземних мов - загальне правило таке - поки дитина добре не оволодіє рідною мовою - навчиться вільно говорити, розповідати, читати, висловлювати свої думки та міркувати - "грузити" її іноземною немає сенсу. А якщо у дитини є проблеми з звуковимовою - не має сенсу говорити про навчання іноземній мові. Тому що така дитина буде говорити на такій суміші двох мов, що люди її будуть сторонитися і не зможуть зрозуміти що вона говорить на обох мовах. В решті решт, позбутися цих проблем потрібно в незалежності від того, чи буде дитина навчатися іншим мовам.

    І ще один важливий момент. Тривалість навчання. Переконайтеся, що у вибраній вами школі не "завчать " вашу дитину до позеленіння!. В 1-ому півріччі - 4 уроки в день максимум. Навіть, якщо ваш малюк вундеркінд, це ще не привід лишати його радості дитинства. Для нормального середньостатистичного першокласника 5-7 годинна розумова праця - непосильний тягар.

    Не слід особливо поспішати й з додатковою освітою. Якщо це спорт - плавання чи аеробіка - добре. А якщо щось розумове _ шахи, музика - краще утриматись хоча б в 1-ому класі. Дайте дитині повністю адаптуватись до звичайної школи - а потім вже починайте навчання в музичній. Або, навпаки, поступайте до музичної за рік до вступу в нормальну школу. В будь-якому випадку, не робіть цього одночасно.

    Звісно, що найголовніше питання при виборі школи - це вчителька. Від того, сподобається дитині вона чи ні, підходять вони один одному чи ні - буде залежати і здоров‘я вашої дитини, і її успіхи у навчанні. Тут важливо прислухатися до думки малюка - У дітей надзвичайно добре розвинута інтуїція. І тому, якщо ваша дитина активно протестує проти того, щоб вчитися у конкретного вчителя, не примушуйте її йти до неї в клас. А якщо дитина із захопленням розповідає про перше знайомство з вчителем - можете бути впевнені - успіх гарантовано.

    Вирішуючи важливе питання, яке можливо, бути мати велике значення у всьому подальшому житті дитини - в яку школу її віддати, все ж-таки віддайте перевагу не міркуванням інтелектуального розвитку, а збереження фізичного та психічного здоров‘я малюка. Тому що хвора людина не може досягти великих успіхів і в навчанні і в кар‘єрі.

    А якщо ми збережемо здоров‘я дитині, надамо їй можливість перші кроки у навчанні зробити без поспіху, в притаманному їй темпі, то в майбутньому за необхідності, вона завжди зможе не тільки "наздогнати" своїх однолітків, але й досягти більших успіхів. Подумайте, що буде з автомобілем, якщо його зразу включити на 5 швидкість і їхати по дорозі з перешкодами. А діти ж - то не автомобіль!

    Декілька порад батькам майбутніх першокласників

    1. Найголовніше - поспілкуватися з майбутньою вчителькою. Вона повинна стати «другою мамою», створити комфортне для навчання середовище.

     2. Поговорити з батьками, чиї діти навчаються в даній школі, по цей навчальний заклад, дізнатися їх думку.

     3. Добре, коли школа міститься поряд із Вашим помешканням.

     4. Зайдіть, якщо це можливо, на сайт школи та уважно вивчіть його.

     5. Нова шкільна споруда необов'язково означає хорошу школу.

     6. Обираючи школу для гіперактивної або, навпаки, повільної дитини, потрібно, перш за все, обирати вчительку. Вона повинна бути спокійною і врівноваженою.

     7. Домашню дитину, яка не звикла працювати в колективі, краще віддати до приватної школи, де класи не чисельні і вчитель зможе приділити їй більше уваги.

     8. Хворобливу дитину краще не віддавати до гімназії або спеціалізованої школи: процес приготування домашніх завдань перетвориться для неї на каторгу.

    Консультація  8.  Вплив ЗМІ на розвиток дитини - дошкільника

    Інформаційна епоха диктує свої закони і висуває свої вимоги. ЗМІ супроводжують життя не тільки дорослих, а і дітей. Телевізор, комп'ютер, відео давно і міцно ввійшли у життя дитини, починаючи з перших років їх існування. У багатьох сім'ях, як тільки дитина навчиться сидіти, її саджають перед екраном, що заміняє живе спілкування з близькими, бабусині казки, мамині колискові, татові потішки. Сидіння перед екраном цілком усіх улаштовує, а особливо батьків: малюк не плаче, нічого не просить,"не бешкетує, безпечно поводиться і в той же час отримує враження, дізнається щось нове. Купляючи малюкові відеокасети, диски, комп'ютерні ігри, батьки, безумовно, піклуються про його розвиток і намагаються зайняти його цікавою справою. Але якщо дорослі не братимуть активної участі у спільному перегляді телепередач і комп'ютерних іграх, це; може призвести до сумних наслідків, і не тільки для здоров'я дитини (про порушення зору, осанки, дефіцит рухів сказано багато), але і для її психічного розвитку. Лікарі-гігієністи свідчать, що більшість дошкільнят дивляться телевізор без правильного вибору, від 40 хв. до 2 годин на день, тобто до 14 годин на тиждень. Таким чином, перегляд телепередач щодня формує у дітей звичку проводити щовечора біля екрану, якою не була б передача. Один із найнегативніших наслідків такого «телевізійного та комп'ютерного» життя є відставання у розвитку дитини. В останні роки батьки, педагоги все частіше згадують про цю проблему: діти пізніше починають говорити, мало і погано розмовляють, їх мовлення бідне і примітивне. Здається, що дитина сидить біля екрану, постійно чує мовлення і зайнята достатньо цікавою справою. Але мовлення - це не повторення чужих слів та їх запам'ятовування. Опанування мовлення в ранньому віці відбувається в живому спілкуванні, коли малюк не тільки слухає, але й відповідає на спілкування, при цьому беручи участь у розмові своїми рухами, думками і почуттями. Отже, відбувається пасивний інтелектуальний, фізичний та емоційний розвиток. Інформація подається в готовому вигляді, вона не потребує уяви і аналізу. Більшість батьків помічають, що діти не хочуть, щоб їм читали книжки, вони виявляють бажання переглядати казки на відео. У результаті не відбувається обговорення казки, у дитини не розвивається бажання самостійно навчитись читати. Згодом це дуже негативно дасться взнаки під час вступу дитини до школи. Не можна не забувати про особливу чуттєвість дітей і здатність дитячої психіки до навіювання. Почуття страху, небезпеки виникають у дитини після перегляду кадрів із насиллям, війною, убивством. Дорослий може не помітити змін у поведінці дитини, але страхітливі образи та звуки можуть хвилювати ЇЇ у вигляді снів, підвищеної тривожності чи невротичних симптомів. Потрібно також звернути увагу на ефект звички агресивної поведінки. Постійний перегляд сцен насилля притупляє емоційні почуття дітей, вони звикають до жорстокості, черствіють до людського болю. Якщо через кожні 15 хв. на екрані транслюється насилля, то через певний час дитина починає сприймати це як норму. Деякі психологи вважають, що на цьому етапі починає формуватись сценарій агресивної поведінки. Потрапляючи у соціум, дитина пригадує той спосіб агресії, яку вона спостерігала на екрані, і починає діяти так само. Спостереження X. Хекхаузена довели, що діти, які в сім'ї часто зазнають насилля, улюбленими передачами обирають ті, в яких присутнє насилля, а улюбленими героями вважають найагресивніших. Наприкінці зупинимось на впливі реклами на психіку дитини. У дитини дошкільного віку психіка особливо вразлива до яскравих образів, їх швидкої зміни, мерехтіння тощо. Однак, постійний перегляд реклами формує у дитини психологічну залежність, що виникає в результаті штучного стимулювання та збудливості нервової системи. Ефект мерехтіння відеокадрів може призвести дисгармонії мозкових ритмів, їх збою. Згадане вище не означає потребу виключити з життя дітей ЗМІ. Це неможливо та й несуттєво. Адже існує багато телепередач та комп'ютерних ігор, що є енциклопедією моральності та знань про навколишній світ. Але підключати дітей до такої інформаційної техніки можна тільки тоді, коли вони готові використовувати її за призначенням, коли вона стане для них засобом отримання потрібної інформації, а не повновладним господарем їхніх душ. 

    ·         Не піддавайтесь спокусі полегшити собі життя, посадивши малюка перед телевізором, а самим зайнятись справами. Пам'ятайте, що психіка дитини формується тільки у спільній діяльності з дорослим. Чітко регламентуйте перегляд дитиною телепрограм, роботи за комп'ютером. Максимальна кількість часу біля екрану не повинна перевищувати від 15-20 хвилин до 1 години на день (біля комп'ютера - не більше ніж 12 ХВИЛИН) для старших дошкільнят.

    ·         Намагайтесь не дозволяти дитині переглядати рекламу, а також художні фільми, що орієнтовані на дорослу аудиторію. Намагайтесь стежити за змістовністю та художністю дитячих програм, щоб виключити низькопробну відео - і телепродукцію

    ·         Обговорюйте з дитиною сюжети переглянутих фільмів, використаних комп'ютерних ігор. Важливо зрозуміти, що дитина думає, відчуває, як вона вчинила б у тій чи іншій ситуації. Навчіть дитину аналізувати, оцінювати вчинки і розуміти почуття інших людей.

    ·         Після обговорення можна запропонувати малюкові намалювати героїв фільму, гри чи зліпити їх із пластиліну тощо. При цьому важливо звернути увагу на зображення емоцій героїв.

    ·         Для дітей старшого дошкільного віку можна організувати гру «Режисери-мультиплікатори»: придумати і намалювати серію малюнків для нового фільму або продовжити улюблений фільм або гру.

    Таким чином, пам'ятаючи про значну роль ЗМІ у житті кожної людини, слід  пам'ятати про ту відповідальність, що покладена на дорослих: зробити все можливе, щоб не допустити негативного впливу інформаційного потоку на психіку дитини.

    Консультація 9. Безпека дитини - важлива соціально-педагогічна проблема сучасності

     Торкаючись теми виховання здорової дитини-дошкільника, не можна лишити осторонь питання безпеки життєдіяльності малюка.

    Відомо, що в будь-якому віці, а в дитинстві особливо, людину підстерігає багато небезпек.

    Статистика свідчить, що в кожній країні щорічно гинуть сотні дітей від нещасних випадків, які трапляються не тільки на вулиці, але й удома. Проте більшість таких трагедій можна і потрібно попередити, вживаючи елементарних заходів безпеки.

    Щоб запобігти нещасним випадкам із дитиною, необхідно створити вдома відповідні умови для безпеки малюка. Це важлива проблема, вирішити яку повинні дорослі, насамперед ви, шановні батьки. Заходи щодо попередження травм дітей необхідні так само, як і елементарні вміння мами й тата надати першу допомогу своєму синові чи доньці в той час, якщо лиха все ж таки уникнути не вдалось.

    Що ж саме ми маємо на увазі, коли говоримо про умови безпеки дитини вдома? Зупинімось на конкретних аспектах цієї проблеми.

    Суттєву небезпеку для дитини представляє електричний струм. Поговоріть з малюком про те, що електрострум може бути «другом» і «ворогом» одночасно. Поясніть дитині, що не можна торкатися (особливо мокрими руками) електроприладів, розеток та електродротів, що небезпечно брати дріт, який висить, стояти під деревом під час грози тощо. У приміщеннях, де живуть діти, має бути обов'язково справною та усуненою від можливості контакту з нею дитини електропроводка.

    Меблі по можливості повинні бути без гострих країв. Двері на балкон за відсутності дорослих в кімнаті мають бути зачиненими.

    Крани газових пальників у кухні також повинні бути закритими. Краще, якщо вони будуть взагалі поза досяжністю дітьми.

    Усі гострі, ріжучі та колючі предмети (голки, шила, ножі, леза тощо) мають знаходитися в закритих шухлядах під замком.

    Діти не повинні також мати доступ до домашньої аптечки. Пам'ятайте, що таблетки та пігулки малюкам часто уявляються цукерками. Не слід також давати дитині ліки з пляшечки без етикетки. Усі рідини, якими ви користуєтеся для господарчих потреб, мають бути під ключем.

    Дитина 3-4 років обов'язково має бути навчена виконанню елементарних правил безпеки в довкіллі:

    ·         не кидатися камінням і твердими сніжками,

    ·         не дражнити тварин,

    ·         не гратися з вогнем, не торкатися дротів, що лежать на землі,

    ·         не чіпати газових кранів,

    ·         під час переходу вулиці дивитися спочатку ліворуч, а потім праворуч,

    ·         ходити тільки по тротуарах,

    ·         не висовувати руки та голову і не нахилятися із вікон автобусів, тролейбусів, трамваїв та поїздів,

    ·         не входити та не застрибувати в транспорт, який вже рушив з місця,

    ·         швидко переодягтися та змінити взуття, якщо воно промокло.

    Розкажіть дитині про небезпеку вогню та про те, що в жодному разі не можна гратися сірниками і запальничками, а якщо виникла пожежа, треба одразу звати на допомогу.

    Часом небезпека може підстерігати дитину, здавалося б, з зовсім несподіваного боку. Наприклад, небезпечними для здоров'я і життя малят можуть бути звичайні іграшки.    Так, деякі з них (особливо це стосується так званих імпортних іграшок, які Не пройшли сертифікат якості в Україні) фарбують шкідливими фарбниками. У середньому дошкільному віці діти ще іноді тягнуть іграшки до рота, і це призводить до тяжких отруєнь. У цьому аспекті доречно згадати про повітряні надувні кульки. Маски, виготовлені таким самим чином, викликають у дітей подразнення дихальних шляхів та екзему шкіряного покрову. Пухнасті м'які іграшки, як правило, виготовляються із синтетичних матеріалів, що протипоказані гігієнічними службами. Вкрай небезпечні й іграшки, що стріляють пістонами.

    Дитячі іграшки не повинні містити шкідливих для організму малюка речовин: важких металів, лаку, свинцю, хрому та ін. Небезпечні для малюків предмети, які легко ламаються і мають гострі краї або надмірно важкі.

    Поясніть дитині, що олівці і стержні кулькових ручок не можна гризти.

    Порада: купуючи іграшки, вимагайте сертифікат якості, який обов'язково повинен бути у продавця.

    Цей документ гарантує гігієнічність і безпеку Не женіться за дешевизною: краще менше іграшок, але якісних.

    Перебуваючи поза домом, вивчайте місцевість, куди прийдете з малюком погуляти. Відпочиваючи біля відкритого водоймища, не залишайте дітей поза увагою.

    Послідовно та поступово знайомте дітей з правилами дорожнього руху, привчайте переходити вулицю тільки на зелене світло.

    Якщо ви вирішили завести собаку, оберіть породу, що любить дітей. Статистика останніх років жахлива: величезна кількість дітей, травмованих домашніми собаками, залишаються інвалідами на все життя. Найбільш небезпечними для малюків є вівчарки, російські борзі, лайки, доги тощо.

      Привчайте дитину піклуватися про себе. З 3-4 років малюка слід знайомити з елементарними відомостями з анатомії та фізіології людини: як б'ється сердечко та як його охороняти, чи багато в легенях повітря і яке повітря корисне, як важливо мати красиву осанку.

      Розкажіть дитині про користь свіжого повітря, шкідливість пилу, формуйте потребу жити у чистому помешканні.

      Покажіть малюку отруйні рослини, гриби, кущі та поясніть, чому не можна тягти до рота (куштувати) невідомі ягоди, листочки, травинки. Корисно дитині дізнатися також про шкідливих та небезпечних для здоров'я комах: кімнатну муху, лісового кліща, блоху, вошу тощо.

    У разі, якщо нещасний випадок з дитиною все ж трапився, батьки мають не втрачати холоднокровності, не впадати в паніку і по можливості, швидко намітити план своїх дій.

    Найчастіше у дітей-дошкільнят бувають порізи і подряпини. Якщо при цьому немає кровотечі, рана не забруднена, найкращий засіб - промивання чистою (краще кип'яченою)  водою, а потім перекисом водню. При глибоких порізах та забрудненнях рани слід звернутися до лікаря. Під час кровотечі потрібно її зупинити шляхом підняття пошкодженої кінцівки та накладання пов'язки із стерильного бинта. При носовій кровотечі дитину слід посадити так, щоб голова була трохи нахилена назад, розстібнути комірець та накласти холодний компрес на перенісся або на потилицю, при цьому шмаркатися чи затискати хусточкою ніс не дозволяється. Пам'ятайте, що першу допомогу малюкові потрібно надавати при кожній подряпині чи порізі.

    З побутових травм у малят найбільш трагічними бувають опіки, викликані гарячими рідинами або вогнем газового пальника. Тому каструлі з гарячими стравами не можна ставити на край плити, а дитину слід навчити не підходити до плити і не гратися з сірниками, які, до речі, мають знаходитися в недоступному для малят місці. Під час невеликого термічного опіку потрібно накласти стерильну пов'язку на обпечену ділянку шкіри. При опіку великої ділянки шкіри дитині потрібно дати випити гарячого чаю, а потім доставити в лікувальний заклад. Хімічні опіки можуть бути викликані потраплянням до ротової порожнини каустичної соди, оцтової кислоти тощо. У такому випадку рот та шлунок необхідно промити теплою водою і терміново доставити Дитину до лікарні.

    Іноді діти отруюються якимись ліками або хімічними речовинами. Після виклику швидкої допомоги слід не перешкоджати блювоті або навіть спровокувати її, потім дати дитині випити води для повторної блювоти, на живіт та на ноги покласти теплий компрес.

    При всіх інших видах нещасних випадків терміново доставити  до лікувального закладу або викликати швидку допомогу.

    Бережіть своїх дітей!

    КОНСУЛЬТАЦІЯ 10. Для уникнення помилок у вихованні та налагодженні довірливих стосунків з малечею.

    Це - порадник татам і мамам, яким іноді важко зрозуміти свою дитину і вибрати потрібну тактику виховання в тій чи іншій ситуації.

    Запропоновані знання і практичні поради охоплюють періоди дошкільного та молодшого шкільного дитинства, пояснюють їх особливості і стратегію правильної поведінки батьків та їхніх дітей. Вони спрямовані на формування порозуміння і взаємин між ними.

    Природа і виховання посприяли тому, що всі люди різні: немає однакових батьків, як немає й однакових дітей. Кожен із нас - неповторна особистість. Саме цим пояснюється відсутність єдиного універсального рецепту виховання дитини в сім'ї. Проте є об'єктивні дані, пов'язані із закономірностями психофізичного розвитку особистості в цілому і в кожний віковий період зокрема. Знання цих даних дозволяє не тільки забезпечити своєчасність і повноцінність її розвитку, але й створити для Цього процесу найсприятливіші умови. Ці умови мають враховувати не тільки потреби, але й можливості дитини, сприяти поліпшенню мікроклімату в сім'ї.

    Пропонований матеріал написаний з урахуванням таких знань та потреб сучасної сім'ї і суспільства в гуманізації міжособистісних стосунків. Він спонукає до аналізу власного досвіду виховної діяльності і конкретних проблемних ситуацій, своєї стратегії і тактики виховання, що слугує гарним стимулом до самовдосконалення.

    Кожна дитина, незалежно від віку, відчуває природну потребу у фізичній і психологічній безпеці. Створювати умови для безпечної поведінки малюка має сім'я, організовуючи сімейне виховання з позицій інтересів дитини. Але ці інтереси завжди мають зворотний зв'язок: у перспективі - це гарантована захищеність самих батьків. Але як її досягти? У чому полягає мудрість сімейного традиційного  виховання?

    Як показує багатовіковий досвід, формула здорового батьківства виводиться з двох основних компонентів - із любові і вимогливості як до дитини, так і до себе. Ці компоненти є рушійною силою для цілої системи стимулів і стримувань поведінки. Зосередженість тільки на любові і недооцінювання вимогливості може викликати неповагу до батьків і їхнього авторитету. Авторитарність, командний стиль виховання створює гнітючу атмосферу в сім'ї, ображає малюка і дає йому підстави вважати, що його не люблять, що він нікому не потрібний. А це значить, що в прояві почуттів потрібно завжди прагнути до їх розумного балансу.

    Що необхідно для досягнення достатнього ступеня психологічної захищеності в сім'ї і батьків, і дітей?

    Насамперед це:

    ·         встановлення певних меж діяльності - не жорстких, але й не безконтрольних;

    ·         навчання і стимулювання адекватного прояву емоцій;

    ·         встановлення для самих батьків певних принципів і норм поведінки, а саме:

    ·         прийняття малюка таким, який він є від природи, без критики й осуду;

    ·         повага і схвалення дитини як особистості, а не внаслідок її догоджання батькам;

    ·         визнання того, що потреби дитини в створенні умов для її повноцінного розвитку - законні;

    ·         розуміння значимості дитини для батьків і для держави;

    ·         виконання стосовно дитини функцій захисника її інтересів і співучасника її справ;

    ·         уміння втішати дитину, коли вона відчуває біль, невпевненість, переживає стрес;

    ·         прийняття дитини як цілісної особистості, а не судження про неї і її можливості за окремими рисами характеру й окремими вчинками;

    ·         постійний аналіз батькам власної виховної діяльності та її результатів;

    ·         розуміння того, що дитинство - це не підготовчий етап до життя, а саме життя, коли відбувається формування особистості.

    Домогтися таких стосунків у сім'ї можна, забезпечивши наступні умови:

    ·         виховання і розвиток ціннісного ставлення до життя, до кожної окремої особистості;

    ·         формування потреби розуміти інших людей, поважати їхню гідність;

    ·         забезпечення таких стосунків між батьками і дітьми, сутність яких полягає у взаємній турботі, наповненні життя доброчинністю;

    ·         накопичення досвіду гуманних взаємин і поведінки в емоційно насичених ситуаціях, які потребують співчуття, співпереживання і збереження власної гідності;

    ·         використання кращих традицій етнопедагогіки, народної мудрості виховання.

       Ці загальні принципи, норми й умови виховання створюють основу сімейного добробуту і забезпечують порозуміння батьків і дітей. Вони можуть бути конкретизовані в різноманітних ситуаціях, але суть має залишатися саме такою. У ній полягає головне правило сімейної педагогіки: стався до своїх дітей так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе. Завжди!

    Чи є конкретний механізм поведінки батьків у тих чи інших виховних ситуаціях? Так, його можна виробити, виходячи із знання загальних закономірностей виховання, специфічних умов його здійснення в кожній окремій сім'ї та індивідуальних особливостей кожної дитини. Тобто, проблема розв'язання ситуації криється насамперед у її знанні, розумінні і спеціальній готовності.

    Важливо запам'ятати: перш ніж чогось очікувати від дитини, потрібно переконатися, що вона вас розуміє і що вона може це виконати.

    Консультація 11. Поради батькам дітей 5-6 років з різних ліній розвитку за Базовою програмою "Я у Світі"

    ·         дотримуйтеся вдома режиму дня, санітарно-гігієнічних вимог, культурно-гігієнічних навичок;

    ·         щоденно разом із дітьми виконуйте ранкову гімнастику, здійснюйте загартовуючи процедури; виходьте на  прогулянки;

    ·         залучайте дітей до виконання основних рухів - вправляйте в ходьбі, бігу, стрибках, повзанні, лазінні, рівновазі, вправах із м'ячем;

    ·         разом з дітьми здійснюйте пішохідні прогулянки, туристичні походи;

    ·         грайте в рухливі, спортивні ігри;

    ·         облаштуйте в квартирі спортивний куточок;

    ·         катайтеся разом з дітьми на санчатах, ковзанах, лижах;  велосипедах, роликах; грайте у бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, хокей; з м'ячем; плигайте на скакалці; плавайте та грайте на воді;

    ·         беріть участь разом з дітьми у проведенні свят, розваг, днів здоров'я, зборах, конференціях, лекціях з питань здоров'я, фізичного виховання дітей, організованих у дошкільних установах.

    Пізнавальний розвиток

    - збагачуйте обізнаність дитини новою інформацією, що сприяє накопиченню уявлень про себе та світ. Залучайте до перегляду та прослуховування радіота телепередач пізнавального напрямку, заохочуйте до активного розв'язання завдань, листування тощо,  за допомогою членів родини;

    - пізнавайте, досліджуйте світ разом з малюком: обговорюйте, читайте,  експериментуйте та ін. Заохочуйте прагнення здобувати і збагачуватись корисною інформацією завжди і всюди. Наприклад, оформіть передплату дитячого журналу;

    - створюйте умови та підтримуйте пізнавальні інтереси дитини, забезпечуючи розвиток природних здібностей та нахилів дитини;

    - виховуйте у дошкільника почуття родинності: любові і шани до батьків та родичів, пам'яті про покоління роду, вдячності до праці рідних, шани до старших, турботи про молодших;

    - залучайте дітей до активної участі у підготовці та святкуванні днів народження, ювілеїв, днів пам'яті, календарно-обрядових свят; здійсненні подорожей; разом з дітьми або спонукуючи їх до виготовлення подарунків, привітань, виступів та ін.

    - за можливістю, вдома облаштуйте родинний куточок, в якому помістяться «дерево роду», фотографії та відео сімейних подій, рукотворні вироби тощо.

    - вчіть малюків усвідомлювати себе як частку сім'ї, дитячої спільноти у навчальному закладі, відповідальну особистість у світі природи, людину серед інших - у суспільстві на прикладі власної активної життєвої позиції; разом з дитиною подорожуйте, здійснюйте екскурсії, колекціонуйте, майструйте тощо;

    - формуйте основи логічного мислення, вчить дитину висловлювати власну думку на основі розумових висновків;

    - частіше бувайте з дітьми на природі (парк, ліс, річка), відвідуйте зоопарк, ботанічний сад, музеї, вистави дитячих театрів, дійства громадських свят, виставки квітів, тварин;

    - залучайте дітей до догляду за рослинами (квітник, сад, город) та тваринами (птахами, рибками, земноводними та іншими домашніми улюбленцями); за бажанням, обладнайте акваріум, влаштуйте квітник, город на підвіконні; разом з дітлахами доглядайте за рослинами, піклуйтесь про тварин;

    - не соромтеся виказувати патріотичні почуття, громадянську позицію; гордість за свою родину, батьків, рідне місто, село, Україну; на власному прикладі втілюйте поняття «порядок», «безпека», «природоохоронна робота» у практичне життя дитини та родини;

    - створюйте спеціальне розвивальне середовище, яке б сприяло   використанню набутих знань, вмінь та навичок з логіко-математичного розвитку в родинному побуті дитини;

    - формуйте соціально-економічну компетентність дитини за допомогою залучення дітей до планування сімейного бюджету (планування витрат, обговорення вартості речей);

    - виховуйте почуття вдячності до праці інших людей, бережливого ставлення до природи, речей.

    Мовленнєвий розвиток

    Якомога більше спілкуватися з дітьми, розповідати їм і читати художню, пізнавальну літературу. Збагачувати досвід дітей позитивними враженнями  під час прогулянок, екскурсій, цікавих спостережень у соціальному, культурному і природному довкіллі. При цьому враховувати пізнавальні інтереси й переваги своїх дітей. Детальніше зупинятися на об'єктах і явищах, які привабили дитячу увагу найбільше.

    Розповідати дітям про себе (своє навчання, роботу, захоплення), про родичів (де живуть, ким працюють, ким доводяться дитині, які мають чесноти та інше) та людей, які оточують дитину за межами сім'ї. Частіше ділитися з дітьми спогадами про минуле, дитинство дорослих, улюблені ігри, друзів дитинства, цікаві чи складні життєві ситуації. Пропонувати дітям пограти в улюблені ігри рідних людей, почитати їхні улюблені книжки, переглянути улюблені фільми чи послухати дорогі пісні.  Попросити малюків описати власні ігри з друзями у дитсадку чи у дворі, знайти в них спільне із уподобаннями свого дитинства, разом з дітьми придумати нові варіанти старих ігор і забав.

    Організовувати спеціальні мовленнєві ігри для розвитку різних сторін усного мовлення, можна - із залученням рідних, сусідів, друзів. Так, для збагачення словника різними частинами мови корисно пограти в «Зимові слова», «Солодкі слова», «Скляні (дерев'яні, металеві, пластмасові та ін.) слова», «Ввічливі слова», «Веселі/сумні слова», «Спортивні слова» тощо. Тут важливо дати правильну , чітку установку: «Давай згадаємо всі слова, які нагадують нам про...». Поуправляти дітей у вживанні дієслів буде цікаво в ігрових завданнях «Хто що вміє робити?», «Зміни слово» (утворення нових дієслів за допомогою префіксів), а змагальна вправа «Хто назве більше?» стимулюватиме пошук іменників-назв частин предметів, прикметників, прислівників та інших частин мови.

    У повсякденні корисно розширювати запас слів-узагальнень, проводячи ігрові вправи «Назви одним словом», «Магазин меблів (одягу, взуття, іграшок, продуктовий, молочний, овочевий...)», «Що зайве?».

    У спілкуванні з дітьми слідкувати, чи вірно вони узгоджують між собою слова у словосполученнях і реченнях, вчасно і коректно виправляти помилки та включати дітей у створювані дорослим ситуації спілкування, де треба застосувати ці уміння. Наприклад, поставити відповідне питання (скільки вікон у нашій квартирі? у якій сукні підеш на день народження?) або запропонувати гру («Пограємо-порахуємо» на узгодження іменників з числівниками, «Хто який?» на узгодження прикметників із займенниками чи іменниками). Можна створювати й провокаційні ситуації мовлення, у яких пропонуються зразки неправильного зв'язку слів у висловлюваннях і які слід виправити («я мчу з гора без лижах» - «я мчу з гори на лижах»).

    Звертати увагу дітей на багатозначність слів. У певних ситуаціях не втрачати можливість подумати разом над добором іншого слова замість сказаного, визначенням протилежності у дії чи якості, навести приклад різних значень однакових за звучанням слів. Тут стануть в нагоді й ігри «Скажи інакше», «Дружні слова»,  «Скажи навпаки», «Слова-близнюки».

    Залежно від конкретної ситуації задовольнятися лаконічними висловлюваннями дітей або спонукати їх до побудови більш розгорнутих реплік. Щоб привчити говорити поширеними реченнями, варто подавати власні зразки такого мовлення і залучати дітей до гри. Наприклад, у грі «Мовчун і балакун» один гравець задає основу речення, а інший чи інші по черзі доповнюють її по слову наскільки це можливо: «Стоїть хата. - На березі стоїть хата. - На березі річки стоїть хата. - На мальовничому березі річки стоїть хата. - На мальовничому березі річки стоїть біла хата і т.д.».

    Не менш цікаві ігри можна запропонувати із словотвору від заданого слова. Зокрема: побудувати ланцюжок слів від слова «вчити» (вчитель, учень, навчання, вчений тощо); утворити назви помешкань від назви тварини (корова - корівник, свиня - свинарник, курка - курник, вівця - вівчарня та ін.).

    З метою відпрацювання чіткої звуковимови корисно розучувати з дітьми чистомовки і скоромовки. Якщо у 5-річних дітей спостерігаються вади звуковимови, слід звернутися за допомогою до фахівця-логопеда й виконувати всі  рекомендовані ним артикуляційні, фонематичні вправи для постановки звуків, навчання їх диференціації.

    Граючись у слова, варто  пропонувати дітям завдання на виділення першого і останнього звука у власних іменах, назвах іграшок чи інших предметів довкілля, спільно з малюками визначати послідовно всі звуки у слові, шукати заданий звук у словах-назвах предметів, картинок, дій довкола себе тощо. Цікаво й позмагатися на більшу кількість названих слів із заданим звуком, із звуком у певній позиції  у словах.

    Корисно разом з дітьми «маніпулювати» звуками, складами, наголосами у словах, переставляючи  їх. Ігри типу «Так і не так» наочно продемонструють дітям значення порядку звуків, складів і місця наголосу у словах .

    Започаткувати й надалі підтримувати сімейну традицію щоденних бесід про прожитий день з обговоренням вражень, поточних проблем, досягнень, плануванням спільних заходів для дорослих членів родини і дітей. Спонукати дітей не лише до відповідей на поставлені дорослим питання, а й до самостійної їх постановки.

    Привчати дітей бути ввічливими у розмові, бесідах з дорослими і дітьми. Подавати приклад того, як треба вести діалог за столом, у гостях чи при гостях, по телефону. Практикувати ненав'язливий аналіз поточного діалогу за допомогою питань «Чи уважно ти мене слухав?», «Що тобі незрозуміло? », «Які у тебе є питання до мене?»   та ін.

    Використовувати можливості сім'ї для залучення дітей до складання зв'язних розповідей: описування іграшки або страви, які сподобалися в гостях; описування уявних речей (автомобіля майбутнього, фасонів бальних суконь для Попелюшки, кімнати Незнайка і Знайка); розповідання за серіями сімейних фотографій (про новорічне свято у дитсадку,  літній відпочинок) або картинок із дитячих коміксів; переказ літературного твору з власними імпровізаціями за слайдами діафільму, ілюстраціями у книзі; складання розповідей-суджень, міркувань, пояснень після перегляду вистав, телепрограм, поїздок., спілкування з дорослими і дітьми під час відпустки, перебування у лікарні тощо. Ділитися з дітьми своїми враженнями, висновками, ставленнями щодо прочитаного, побаченого, пережитого.

    Читати дітям твори дитячої художньої літератури і дитячі журнали. Цікавитися новинками книжкового ринку та періодики для дошкільників, залучати дітей до їх вибору і придбання. Опікуватися домашньою бібліотекою, доручати дітям догляд за книжками, наведення порядку на полицях.

    Художньо-естетичний розвиток

    - ознайомлюйте дітей з різними видами мистецтва  шляхом споглядання картин в музеях образотворчого мистецтва, перегляду репродукцій в комп'ютерному режимі, журналах, книгах, відвідування різноманітних виставок;

    - вправляйте у визначенні жанру живопису : пейзаж, натюрморт, портрет, казковий, побутовий, анімалістичний;

    - надавайте  можливість самостійно зображувати предмети, тварин, дерева, транспорт, людей, та інше,

    - підтримуйте бажання малювати, ліпити, аплікувати, конструювати, передавати свої враження в зображеннях;

    - виважено ставтесь до вибору  матеріалів зображення, спонукайте до основ рукоділля: вишивання, шиття, бісероплетіння;

    - заохочуйте творчість дитини, підтримуйте  її ініціативу;

    - надавайте дитині можливість слухати досконалі за формою, доступні для розуміння сольні та хорові твори;

    - підтримуйте бажання слухати музику, емоційно відгукуватися на неї, передавати свої враження;

    - виважено ставтесь до вибору дитиною музичних творів для прослуховування, пропонуйте її увазі не лише легку, ритмічну дорослу музику, а й класичну та дитячу;

    - вправляйте дошкільників  у визначенні жанру музичного твору, називанні      інструмента, на якому він виконується;

    -  використовуйте музику в аудіо - та відеозаписах;

    - організовуйте  перегляд доступних дітям за змістом оперних і балетних вистав,  відвідування концертів, музеїв;

    - навчайте дитину розрізняти "музику природи" - співи птахів, звуки різних комах, шелест листя дерев та хвиль води тощо, порівнювати природну музику зі створеними людьми мелодіями, знаходити в них спільне  та відмінне;

    - використовуйте високохудожню музику з яскравими образами, різними настроями, під яку дитина може по-різному відтворювати ходьбу, біг, стрибки, рухи танцю тощо;

    -  розвивайте вокальні дані дошкільника, його музичні та акторські здібності; - вправляйте дитину в умінні співати  дзвінко, легко, правильно інтонуючи мелодію;

    - викликайте в дошкільника піднесене, радісне самопочуття від співу;

    - навчайте сприйнятливості до емоційної реакції на музичний твір;

    - залучайте дитину до спільних  співів;

    - сприяйте виникненню бажання придумувати нескладні мелодії;

    -  залучайте до театрально-ігрової діяльності;

    - створіть театр вдома: розігруйте елементарні життєві ситуації з іграшками, інсценізуйте знайомі літературні твори, казки, оповідання, вірші;

    - звертайте увагу дитини на осмислення змісту художніх творів, особливості характерів та поведінки різних персонажів;

    - навчайте оволодівати засобами емоційної виразності, виражати почуття мімікою, жестами, інтонацією, словами; вправляйте в цьому;

    - заохочуйте творчість дитини, підтримуйте її ініціативу, схвалюйте вдале виконання ролі;

    - відвідуйте разом з дітьми театри (ляльковий, драматичний, юного глядача тощо).

    Ігрова діяльність

    - купуйте ті ігри та іграшки, які є педагогічно цінними у даному віці, пам'ятайте про негативний вплив окремих видів іграшок на психіку і розвиток дітей;

    - виготовляйте власноручно разом з дітьми ігри та іграшки, пропонуйте їх для ігор дітям, грайтеся разом з ними;

    - цікавтеся досвідом інших батьків щодо виготовлення іграшок власними руками, використовуйте в цей досвід в сімейному колі;

    - спонукайте самостійність дитини у виборі ігор та іграшок;

    - читайте та обговорюйте сюжети казок, характери героїв, навчайте дітей творчо відображати реальні життєві та казкові ситуації;

    - влаштовуйте вдома театральні вистави за змістом прочитаного, баченого або вигаданого сюжету;

    - оберігайте дітей від ігор та іграшок, пов'язаних з проявом агресії, жорстокості, аморальних вчинків.

    Успіхів вам і вашим дітям !

     

    Десять відповідей на запитання батьків п'ятирічних дітей

    Міністерство освіти і науки надало роз’яснення щодо основних питань, що виникли у зв’язку з прийняттям законодавчих змін в законодавство про дошкільну освіту...

    1. Примусово ніхто не буде готувати дітей старшого дошкільного віку до шкільного навчання.

     Ст. 8 Закону України "Про дошкільну освіту" передбачено, що сім'я зобов'язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечувати дошкільну освіту в сім'ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти. Батьки повинні бути поінформовані про можливі шляхи залучення дітей до здобуття дошкільної освіти. Водночас місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні створити для цього необхідні умови.

    Отже, дві сторони однієї дуже важливої справи: перша - відповідальність, впевненість і бажання батьків; друга - відповідальність держави за створення доступності і безоплатності дошкільної освіти.

    2. Обов'язкова дошкільна освіта для дітей старшого дошкільного віку є необхідністю.

    Питання щодо обов'язковості здобуття дітьми старшого дошкільного віку дошкільної освіти назрівало уже давно, тому що всі (в першу чергу батьки) розуміли, що це є необхідністю. Адже це, насамперед, переваги для дитини. Подивимося на це з різних позицій: "дитина і колектив" (вміння узгоджувати свої інтереси з іншими, виховання почуття дружби, взаємодопомоги, підтримки); "дитина і соціум" (вміння спілкуватися з іншими людьми, знаходити правильне рішення і вихід з різних життєвих обставин, бажання для подальшого навчання в школі); "розвиток дитини" (здійснює педагог, який володіє необхідними знаннями та може забезпечувати повноцінний комплексний розвиток дитини з урахуванням її індивідуального розвитку); "дитина і майбутнє шкільне навчання" (забезпечення рівних стартових умов для всіх дітей, фізична, психічна, моральна, мотиваційна, вольова, інтелектуальна готовність тощо). І мабуть тому й відсоток охоплення дітей старшого дошкільного віку дошкільною освітою щорічно зростав і натепер становить 93,5%.У прийнятті такого рішення є переваги і для батьків, тому що вони будуть впевнені, що їх діти отримають повноцінний розвиток, і що для цього буде створено необхідні умови та запропоновано різні форми здобуття дітьми дошкільної освіти.

    Окрім того, практика інших країн свідчить про позитивний досвід такої роботи.

    3. Ніяких спеціальних програм, а тим більше підручників, про які часто згадується у засобах масової інформації, для організації роботи з дітьми старшого дошкільного віку не потрібно.

     

    Освітній процес для дітей старшого дошкільного віку організовується відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти, як державного освітнього стандарту та програмових вимог.

    Дошкільна освіта у межах Базового компонента здійснюється за Державною базовою програмою, яка є основною.

    Дошкільні навчальні заклади можуть користуватися й додатковими програмами, вимоги до яких визначено листом МОН від 27.05.2010 р. № 1/9-369 "Щодо порядку розроблення програм для дошкільних навчальних закладів".

    Перелік програм та видань, рекомендованих для використання в роботі у дошкільних навчальних закладах, щороку затверджується Міністерством освіти і науки України та публікується у фахових виданнях.

    У роботі з дітьми дошкільного віку також можуть використовуватися програми (додаткові та експериментальні), що схвалені для використання певного регіону науково-методичними радами обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти.

    Діючі програми передбачають завдання з різних видів роботи з дітьми, у тому числі пізнавальний, мовленнєвий, логіко-математичний, художньо-естетичний, фізичний та соціальний розвиток дітей.

    4. Обов'язковість дошкільної освіти для дітей п'ятирічного віку не означає заміну дошкільної освіти на шкільне навчання, діти не повинні сісти за парти, як першокласники у школі, навчатися писати, читати тощо.

    Провідною діяльністю у житті дитини дошкільного віку залишається гра, за допомогою якої необхідно формувати у дітей передумови навчальної діяльності (дотримання правил, вміння стримувати власні бажання, якщо вони суперечать правилам гри, навчання поводитися в колективі тощо).

    Організація занять (групових, підгрупових, індивідуальних) не будуть дублювати шкільні уроки за формами проведення, змістом завдань, методами та прийомами навчання, способами організації дітей, не будуть підпорядковані тільки логіці майбутніх навчальних шкільних дисциплін. Одним із основних завдань педагогічних колективів, які працюють з дітьми дошкільного віку, буде створення розвивального середовища для дітей, що передбачає зміщення акцентів з проблеми його дидактичного забезпечення на створення сприятливого простору для розгортання дітьми активної, творчої поведінки у специфічних для віку видах діяльності (ігровій, пізнавальній, продуктивній, самостійній художній діяльності, спілкуванні з дорослими і однолітками тощо) і відповідно організація роботи з дітьми у ньому.

    5. Дітей старшого дошкільного віку будуть приймати до дошкільного навчального закладу протягом календарного року.

    Відповідно до Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 р. № 305 прийом дітей до дошкільного навчального закладу здійснюється керівником протягом календарного року. І тому це не означає, що дітям старшого дошкільного віку необхідно відвідувати дитячий садок саме з 1 вересня. Батьки повинні вибрати і форму залучення дитини до дошкільної освіти і час, коли віддавати до дитячого садка, враховуючи при цьому різні чинники, у тому числі й стан здоров'я дитини.

    6. Обов'язковість дошкільної освіти не означає, що діти повинні перебувати у дошкільному навчальному закладі кожного дня та протягом дня.

    Законом України "Про дошкільну освіту" (ст.11) за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, у дошкільному навчальному закладі може встановлюватися гнучкий режим роботи, який передбачає організацію різнотривалого перебування дітей, у тому числі і короткотривалого (на сьогодні в Україні функціонує більше 1 тис. груп короткотривалого перебування).

    7. Батьки мають право вибирати різні форми здобуття дітьми дошкільної освіти.

    Оптимальний варіант, звичайно, дитячий садок. У разі його відсутності відкриваються групи для організації роботи з дітьми старшого дошкільного віку на базі навчальних закладів або інших приміщень, буде здійснюватися соціально-педагогічний патронат, а також діти можуть отримувати дошкільну освіту за допомогою фізичних осіб, які мають відповідну вищу педагогічну освіту та ліцензію на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти.

    8. Ніяких документів про отримання дітьми дошкільної освіти не передбачається.

    Положенням про дошкільний навчальний заклад передбачено перелік документів, що необхідні при прийомі дитини до дошкільного навчального закладу (заява батьків або осіб, які їх замінюють, медична довідка про стан здоров'я дитини, довідка дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтво про народження).

    Прийом дітей до першого класу здійснюється відповідно до наказу міністерства від 07.04.2005р. № 204 "Про прийом дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів", яким передбачено, що для зарахування дитини до першого класу батьками або особами, які їх замінюють, подається на ім'я директора загальноосвітнього навчального закладу копія свідоцтва про народження дитини та медична довідка встановленого зразка.

    9. Роботу з дітьми старшого дошкільного віку будуть проводити педагогічні працівники, які мають відповідну педагогічну освіту.

    У дошкільних навчальних закладах з дітьми старшого дошкільного віку працюють безпосередньо вихователі. Також - музичні керівники, інструктори з фізкультури, практичні психологи.

    До роботи з дітьми, які не відвідують дитячі садки, будуть залучатися ще й соціальні педагоги, вчителі шкіл, які обов'язково будуть обізнані із специфікою організації роботи з дітьми.

    10. Дії міністерства.

    Спільно з Інститутом інноваційних технологій та змісту освіти, Національною Академією педагогічних наук України міністерством буде розроблено орієнтир для педагогів та батьків щодо змістового наповнення роботи та очікуваних досягнень в розвитку дітей старшого дошкільного віку, а також методичні рекомендації з питань наступності в роботі дошкільних навчальних закладів та початкової школи.

     

    Read more

    Новини сайту

    Любі друзі, вітаємо Вас на нашому новоствореному сайті! Ви завітали на головну сторінку. Незабаром ми додамо перші матеріали, з яких Ви дізнаєтесь про важливі події, що відбудуться найближчим часом. Радимо Вам стежити за оновленнями.
    Read more

    Вчитель - логопед

    Вчитель - логопед
    Шевченко Маріанна Іллівна

    Освіта: незакінчена вища
    Закінчила:НПУ ім..Драгоманова
    Фах:логопедія і спеціальна психологія
    Посада:вчитель - логопед
    Стаж роботи: роки



    Мамочко, а Ви чули про логопеда?
    Багато батьків, записуючи дітей до школи,зіштовхуються з несподіваними труднощами. Психолог, спілкуючись з дитиною, здивовано дивиться на маму і запитує: «Мамочко, а Ви чули про логопеда?» Після спілкування з батьками дітей, які потребують логопедичної допомоги, часто чуєш таку відповідь: «А, нічого, виговориться!!!». Виявляється, у майбутнього першокласника є проблеми. Цю проблему можна обминути, якщо хоча би, 1 раз на рік приводити дитину на обстеження до логопеда. Тому що, тільки спеціаліст вчасно виявить порушення в розвитку мови дитини. Це може бути фонетичне порушення мовлення - порушення вимови деяких звуків, фонетико-фонематичні порушення мовлення- дитина не тільки погано говорить, а й сприймає неправильно звуки рідної мови, і накінець - загальний недорозвиток мовлення, коли порушені і вимова, і сприйняття, і граматика, бідний словниковий запас, відсутнє зв’язне мовлення. Практика свідчить, що своєчасне логопедичне втручання є одним із сучасних засобів запобігання невстигання дітей у школі і водночас ефективним способом стимуляції психічного розвитку дитини вцілому. Неоціненне значення корекції мовленнєвих вад має для становлення особистості у дітей. Завдяки їй вдається попередити формування багатьох небажаних рис особистості : комплексу неповноцінності, надмірної невротизації, замкнутості, тривожності, відмови у спілкуванні, зниження рівня домагань, в подальшому – дисграфія (порушення письма). Дуже часто ви задумуєтеся над майбутнім своєї дитини, намагаєтеся зрозуміти чи буде вона успішною у шкільному, а потім і в дорослому житті. Основи успішності закладаються ще у ранньому дитинстві. Формування правильної вимови дитини – це складний і тривалий процес. Дитині потрібно навчитися сприймати мову, спрямовану до неї, керувати своїми органами артикуляції, повноцінно спілкуватись з оточуючими. Перш за все, дорослі звертають увагу на те, чи правильно дитина вимовляє звуки, чи вміє читати ідучи в 1 клас. Але проблеми розвитку мови не обмежуються тільки цим… Логопед допоможе виявити проблему в розвитку мови, усунути її , проведе профілактику порушень читання і письма.

    В яких випадках необхідно звертатися до логопеда?
    • 1 рік – вашу дитину оглядав невропатолог.
    • 2 роки – словник не перевищує 10 слів.
    • 3 роки – у мові відсутні фрази, мова незрозуміла для оточуючих.
    • 4 роки – порушення вимови таких звуків: Ш,Щ,Ж,Ч,Л,Р
    • 5 років – порушення вимови будь-яких звуків, дитина неправильно будує речення, не може скласти оповідання за картинкою, погано запам’ятовує букви, з трудом вивчає вірші.
    Сучасні вимоги поступлення дітей у вищі навчальні заклади включають висновки лікаря-отоларинголога , який в свою чергу, не допускає дитину з порушеною вимовою тих чи інших звуків до вступу у ВНЗ. Тому, слід наголосити, що заняття з логопедії є обов’язковими для дітей логопатів, вони включені в навчальний процес, так як і інші дисципліни. Дуже часто, проводячи батьківські збори, логопед відчуває негативне ставлення до себе з боку батьків. Тому, слід зазначити, що логопед не є лікарем і не виставляє ніякого медичного діагнозу, а вчителем, який допомагає дитині подолати труднощі у розвитку мови вцілому. Якщо ваша дитина є фізично та психічно здоровою, а у висновку про здоров’я написано: «Дислалія», то це означає, що ваша дитина не вимовляє правильно один і більше звуків, і їй потрібна допомога вчителя-логопеда.
    Як проходить логопедична година? На що спрямоване навчання?
    1. Підготовка мовленнєвого апарату, та розвиток дрібної моторики рук (артикуляційні вправи, дихальні вправи, ігри з пальчиками).
    2. Ігри спрямовані на розвиток уваги, пам’яті, мислення, логіки, уяви.
    3. Постановка звука.
    4. Автоматизація звука (закріплення), диференціація (вміння вживати поставлений звук в складах, словах, реченнях), що формує комунікативні уміння і навички.

    Поради батькам:
    1. Не будьте байдужими до дітей! Пам’ятайте, що ви не маєте права не дозволити дитині відвідувати заняття, тому, що вам «подобається, як ваша дитина говорить» чи не маєте часу приводити на заняття. Не вживайте висловів : « Та, нічого страшного-виговориться!» Вада не зникає, а засвоюється, і чим старша дитина, тим важче вона долається.

    2. Займайтеся з дитиною вдома. Пропоную вам декілька ігор на розвиток фонематичного слуху, уваги, пам’яті , мислення : «Склади картинку», «Знайди пару», «З якої це казки?», «Виклади картинки на квітку, у назвах яких чути звук «Ш»», «Знайди розбіжності», «Чого не вистачає?» , «Яка картинка зайва?», « Що насипали в коробочку?» Ці ігри можна виготовити , а деякі використати з книжечок : «Ігри для розвитку уваги», «Логічні ігри», «Ігри для розвитку мислення», «Розвиваємо мовлення».

    3. Не навчайте самостійно вимовляти звуки, тому що це може привести до небажаного відтворення звука. Будьте терплячі, поблажливі, толерантні, обережні в висловлюваннях. Пам'ятайте: лише Ви і Ваша віра в сили і здібності дитини можуть допомогти їй. Активно радійте успіхам малюка, частіше хвалить його!

    Read more

    Вівторок, 17 січня 2012

    Наш колектив

    Є на світі добрі люди і, як янголи, вони
    Все життя своє з любов'ю, завжди поряд із дітьми: 
    Вихователі і няні, музиканти й кухарі, методист і медсестра...
    Всіх малята дуже люблять і бажають їм добра. 

     

    Колектив дошкільного навчального закладу №5 «Берізка» неперевершений, неповторний, та дружній. Працюють в ньому молоді спеціалісти та старші наставники, які намагаються підтримати, допомогти та передати свій життєвий та педагогічний досвід молодим. Чоловіки в дошкільних закладах працюють дуже рідко, проте нам повезло,бо ми маємо молодого, талановитого, творчого музичного керівника.
    Приємно і радісно, що всі наші педагоги прийшли працювати в садок за покликанням. Кожен з них любить дітей, намагається підтримати маленьку дитячу душу, дати їй можливість само реалізуватися, ні в якому разі не ранити її.



    Інформація про адміністрацію

    Завідуюча
    Рибинська Ольга Вікторівна

    Освіта: вища
    Закінчила:Київський педагогічний інститут імені Драгоманова
    Фах:викладач педагогіки і психології дошкільної
    Посада:завідуюча
    Стаж роботи: років
    Нагороди:
    1. грамоти відділу освіти Яготинської районної державної адміністрації Київської області: 2003, 2007, 2008р.
    2. грамота головного управління освіти і науки КОДА 2007 років.
    3. грамота Яготинської міської ради 2011р.
    4. грамота Міністерства освіти 2015р.


    Вихователь – методист
    Заморока Наталія Миколаївна

    Освіта: вища
    Закінчила:Переяслав-Хмельницький університет імені Григорія Сковороди
    Фах:вихователь дітей дошкільного віку, соціальний педагог в закладах освіти, викладач психолого-педагогічних і методичних дисциплін у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації.
    Посада:вихователь – методист
    Стаж роботи: років
    Нагороди:грамоти відділу освіти Яготинської районної державної адміністрації Київської обл: 2007, 2008, 2008, 2009, 2010 років.
    Звання:вихователь – методист, старший вихователь



    Педагогічний колектив ДНЗ №5 «Берізка»

    В ДНЗ забезпечують освітньо – виховний процес з дітьми 11 педагогів.
    З них вищу освіту мають - 5 чол.;
    середньо-спеціальну - 6 чол.

    За результатами атестації педагогічних працівників ДНЗ присвоєно кваліфікаційні категорії:
    «спеціаліст вищої категорії» - 3 чол.;
    «спеціаліст першої категорії - 0 чол.;
    «спеціаліст» - 9 чол.

    Присвоєно педагогічні звання:
    «вихователь-методист» - 1 чол.
    «старший вихователь» - 1 чол.

    Read more

    Неділя, 11 липня 2010

    Карта сайту

    На головну
       Інформація про ДНЗ "Берізка"
          Візитка закладу
          Наш колектив
          Інформація про ДНЗ "Берізка"
       Діяльність ДНЗ
          Наші гуртки
          Районні заходи
          Тарас Григорович Шевченко
       Методична робота
          Методичні заходи
          Фізкультурно-оздоровча робота
          Методична робота
       Наші групи
          ясельна «Казка»
          молодша №1 «Курчатко»
          молодша №2 «Сонечко»
          середня «Веселка»
          старша №1 «Віночок»
          старша №2 «Бджілка»
       Фахові спеціалісти ДНЗ
          Медична сестра
          Практичний психолог
          Музичний керівник
          Вчитель - логопед
       ОБЖД
       Новини з життя садочку
          Оголошення
          "Щасливе дитинство"
          Осінь: "Дивоквіти"
          Зима: Новорічне свято
       Інформація для педагогів
       Інформація для батьків
       Відгуки про нас
       Сторінка для гостей
    Read more

    Основи безпеки життєдіяльності

    Безпека життєдіяльності

    Профілактика дитячого травматизму
    ХХІ століття, на відміну від попереднього, буде ще більш науково-технічно прогресивним. І цей прогрес несе з собою як багато позитивного, так і цілий ряд небезпек техногенного, природного, біологічного характерів тощо.
    Основне завдання сім’ї, навчального закладу - виховання з раннього дитинства громадянина, який здатний самостійно й свідомо протистояти небезпекам різного характеру, що дозволить йому активно брати участь у суспільному житті, відстоювати основні принципи безпечного життя, діяльності та відпочинку. Діти повинні знати про світ небезпек, який їх оточує, мінімізувати можливий ризик, жити в гармонії з собою та з природою. В основі терміну ''безпека життєдіяльності'' лежить співвідношення ''людина–середовище проживання''.
    Частіше жертвами нещасних випадків, аварій, стихійних лих стають діти. Як правило, вони не знають елементарних правил поведінки або просто бездумно та безпечно поводять себе на вулиці, на воді, під час купання, на дорозі, в побуті тощо. Разом з тим вони і самі створюють небезпечні ситуації. Щоб протистояти такому явищу в суспільстві, треба змінити наше ставлення до нещасних випадків, озброївши підростаюче покоління певним багажем знань, забезпечивши сприятливі умови для життя, навчання, відпочинку. Термін “травма” означає тілесне пошкодження при пораненні. Пошкодження, які повторювались у певній групі населення, називаються травматизмом. Під дитячим травматизмом слід розуміти сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного віку. Травми серед дітей, на жаль, зустрічаються досить часто і мають багато особливостей. За місцем виникнення травматизм поділяють на: побутовий; транспортний; шкільний; спортивний.
    Найчастіше зустрічається побутовий травматизм. Побутовий травматизм - це ушкодження, які діти отримали вдома: у квартирі, у дворі чи в саду. Ушкодження при цьому найрізноманітніші, але найнебезпечніші з них це опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти. Принципи запобігання побутового травматизму різноманітні, але головною і надійною з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей вдома. Старші систематично повинні виховувати в дітях обачливість і обережність, особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями: все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину.
    Найвищий відсоток смертності після причинених травм від автомашин, автобусів, тролейбусів, потягів та інших видів транспорту. І знову ж таки, головними причинами є недоглянутість дітей на вулиці, по дорозі до школи, а також у години дозвілля. Призводить до цього незнання дітьми правил вуличного руху, порушення правил користування транспортом. Надзвичайно небезпечно кататись дітям на велосипедах, мопедах, моторолерах, скутерах, якщо вони не склали відповідних екзаменів на право водіння. Дорослим ні на мить не можна забувати, що діти схильні наслідувати їх.
    Шкільний травматизм діти отримують під час перерв, у класах, коридорах. Як і при будь-яких видах дитячого травматизму, у даному разі при плануванні профілактичних заходів треба керуватись двома основними принципами: чітко налагоджена організація трудового процесу і висока освітньо-виховна робота. В кожному кабінеті є правила техніки безпеки при різних видах робіт. На початку кожного уроку потрібно їх повторювати. Діти повинні усвідомлювати, що під час виробничого навчання треба бути надзвичайно уважними, зібраними, ретельно виконувати всі настанови учителя, строго дотримуватись техніки безпеки.
    Спортивний травматизм Фізкультура і спорт є могутнім засобом зміцнення організму і фізичного розвитку дітей, але це тільки при вмілому і правильно організованому занятті спортом. Але, на превеликий жаль, дитячих спортивних закладів поки що недостатня кількість і до того ж не всі батьки розуміють їх користь, вважаючи що дитина може займатися спортом і без тренера. Тому багато підлітків грають у футбол, хокей, їздять на велосипедах без старших досвідчених товаришів. Або обирають місця, не зовсім придатні для ігор, а часто і небезпечні: річки, захаращені двори, глибокі водойми, пустища. При неорганізованому занятті спортом трапляється найбільше спортивних ушкоджень. Тому батьки повинні якомога раніше залучати дитину до занять у спортивних добровільних товариствах, на стадіонах. Цим вони не тільки загартують дитину, а й вбережуть від страшної небезпеки.
    Вуличний травматизм за своїм характером дуже подібний до побутового. Це ушкодження, яких зазнають на вулиці.

    Один вдома
    Що для нас батьків може бути дорожче наших улюблених малюків? Питання банальне і відповідь на нього всього одне-єдине, але для того, щоб зрозуміти, про яку важливу тему піде мова, задайте його собі. Можливо, всі ці правила і поради, викладені тут, здадуться вам простими і зрозумілими, але саме вони "писані кров'ю".
    У кожного з батьків свої погляди на те, до якої міри слід забезпечувати дитячу безпеку. Хтось вважає, що малюкові вивчати ази охорони безпеки життєдіяльності (ОБЖ) краще на власному досвіді, - падаючи і обпалюючись, але запам'ятовуючи ці уроки на все життя. А хтось впадає в іншу крайність, надмірно опіка дитини чи не до повноліття. Обидві крайності однаково небезпечні. Перша може призвести до серйозних травм, яких цілком можна було б уникнути, а друга робить малюка абсолютно безпорадним перед обличчям можливої ??небезпеки, не здатним належним чином зреагувати і захиститися. Візьмемо позитивні моменти цих полярних методів виховання і створимо якусь "золоту середину".

    Життя за правилами
    Не можна сказати однозначно, з якого віку можна залишати малюка вдома одного. Це залежить від багатьох обставин і, в першу чергу, від самої дитини. Вірно лише одне: дошкільник може перебувати без нагляду нетривалий час і то за умови, що він твердо знає, що можна робити, а що ні. Практично всі діти люблять різні ритуали і стежать за неухильним їх виконанням. Спробуйте-но не помити руки після прогулянки, не прочитати казку перед сном або не напоїти вечірнім молоком з медом, якщо все це повторювалося з дня у день. Він неодмінно обуриться і нагадає вам про те, що ви забули зробити. Тому ознайомлюйте дитину з правилами безпеки, як з ритуалом, який обов'язково повинен дотримуватися. Тоді ваше чадо охочіше буде погоджуватися з деякими вимогами і обмеженнями. Розмовляти на теми безпеки потрібно регулярно - вдома, на вулиці, в транспорті, використовуючи відповідні ситуації та історії з життя. І не просто розповідати, а обов'язково ставити малюкові запитання, щоб переконатися, що він все правильно зрозумів і запам'ятав. Дуже важливо не залякувати дитину різними "страшилками", на зразок віршиків про "маленького хлопчика", а давати чітку, правдиву інформацію. Малюк повинен знати, як поводитися в екстремальних ситуаціях, які можуть відбутися в будинку: пожежа, коротке замикання, витік газу, аварія водопроводу. І ще. Періодично повертайтеся до вже "пройдених" тем, не бійтеся говорити про одне й те ж знову, знову і знову. Адже діти мають звичай багато забувати і часом роблять всякі дурниці просто через незнання ...

    Хто стукає у двері до мене?
    Яке правило для малюка, що залишається вдома в гордій самоті, стоїть під № 1? Правильно, "нікому не відкривай двері". Але подібні слова для дитини - порожні слова, він все одно зрозуміє їх по-своєму. Наприклад, так: "Не можна відкривати двері бандитам, а сусідові дядьку Колі можна і цій симпатичній тітоньці теж можна, адже вона назвалася листоношею ..." Досить часто діти уявляють собі злочинців злісними, страшними, з ножами і пістолетами. Дитина навіть не припускає, що милий, симпатичний, а тим більше знайома людина може бути справжнім бандитом. Але за статистикою, найбільше число насильства над дітьми здійснюється саме знайомими людьми: сусідами, родичами, приятелями ...
    Вирішіть для себе, як в подібній ситуації слід діяти вашій дитині.
    Варіант перший. У відповідь на дзвінок малюк повинен подивитися у вічко і запитати: "Хто?". Якщо за дверима хтось добре знайомий (бабуся або дідусь), він може відкрити двері. Якщо знайомий, але не близький (наприклад, сусідка), потрібно попросити його прийти пізніше, коли повернеться мама або тато. Якщо ж відвідувач дитині незнайомий взагалі, то краще сказати що-небудь на зразок: "Тато зараз у ванній, а коли вийде - він вам відкриє".
    Другий варіант - не підходити до дверей взагалі, хто б не дзвонив. При цьому дитина повинна чітко знати: у вас і ваших близьких родичів є ключ. Чітко поясніть малюкові, що "нікому не відкривати двері" - це значить НІКОМУ, ким би людина не представлялась і що б вона не говорила.
    Співробітниця дитячого журналу одного разу розповідала, як взялася відвезти дівчинці приз, отриманий нею за участь у конкурсі малюнків. На запитання дитини: "Хто там?" дівчина відповіла, що вона з такого-то журналу. У відповідь двері моментально відчинилися, і семирічна дівчинка, яка була вдома одна, радісно кинулася на шию представниці улюбленого видання. Після цього випадку призи стали розсилати виключно поштою. Тому батьки повинні дохідливо пояснити своєму малюкові, щоб він ні за яких обставин не порушував цього правила.
    Дитина, що залишається вдома сама, повинна вміти користуватися телефоном. Напишіть крупно на аркуші паперу і повісьте на видному місці номери швидкої допомоги, пожежної охорони, міліції, мобільні батьків, а також телефонний номер кого-небудь з родичів, друзів або надійних сусідів, що живуть поблизу і готових у разі потреби прийти на допомогу. Дитина повинна чітко знати, в якому випадку і за яким телефоном він повинен зателефонувати, а також вміти правильно назвати своє прізвище та адресу. До речі, про телефони. Поясніть дитині, що, відповідаючи на телефонні дзвінки, вона за жодних обставин не повинна повідомляти телефонуючому своє ім'я, адресу і те, що вона вдома одна. Найкращою відповіддю буде: "Мама зараз зайнята. Передзвоніть пізніше".

    Намистинки
    Звичайно, всі чули про гудзики, квасолину і інші дрібні предмети, які ЛОР-лікар дістає з вух, носа або дихальних шляхів малюків. Напевно, ви думаєте, що це доля крихітних немовлят, які ще не розуміють, що так робити "ай-ай-ай"? Але так далеко не завжди. Немовлята можуть засунути собі що-небудь в ніс або вухо, швидше за все, випадково, не усвідомлено, а ось 3-6 річна дитина зробить це абсолютно свідомо, і причини будуть дуже різні. Малюк росте, стає більш розумним і винахідливим, розширюються сценарії його рольових ігор, посилюється пізнавальний інтерес до навколишнього світу і собі самому. Одна моя подруга виявила у чотирирічної дочки в носі велику намистину, яку вона засунула туди з цікавості: "А що станеться з моїм носом, якщо я так зроблю? Чи зможе він дихати?" На щастя, нічого статися не встигло. Ця ж дівчинка, граючи в лікарню, складала в рот гудзики "нібито таблетки". І чим розвинена уява, тим винахідливішими можуть стати вчинки дитини. І марно ховати від нього всі дрібні предмети в будинку (та це й неможливо). Спосіб боротьби з такими горе-експериментаторами один. Необхідно чітко і зрозуміло пояснити дитині можливі наслідки таких експериментів, але не шляхом залякування, а грунтуючись на знаннях про своє тіло і його функціях. І чим раніше ви почнете такі розмови, тим краще. Адже навіть трирічний малюк здатний зрозуміти елементарні основи фізіології. Але пояснюйте все це не тоді, коли "грім грянув вже", а для профілактики. І стосується це не тільки сторонніх тіл, але і абсолютно всіх інших правил безпеки. Для того щоб все дохідливо пояснити дитині, знадобиться дитяча енциклопедія про людину з хорошими реалістичними картинками, але підійде і дорослий медичний атлас (саме по ньому ми з дітьми і вивчаємо будову нашого тіла). Розкажіть малюку про те, як ми дихаємо, як важливо, щоб дихальні шляхи залишалися вільними для проходження повітря і до яких сумних наслідків може призвести зупинка дихання. І що відноситься це не тільки намистинок і гудзиків, а й до всіляких ігор з одяганням кульків на голову і ременів або поясів на шию ("я собачка і буду ходити на повідку"). Не забудьте поговорити з дитиною про орган слуху, розгляньте його пристрій і розкажіть про те, як сумно для людини не чути спів пташок, шум вітру та дощу, музику, голоси близьких людей. Адже саме до цього може призвести засування у вуха паличок, сірників, горошин та інших предметів. Аналогічно розповідайте і про наслідки інших необдуманих вчинків.

    Є одна у льотчика мрія ...
    Наступне про що варто було б розповісти - це вікна, балкони, шафи та інші зони підвищеної небезпеки. Актуальність цієї теми обернено пропорційно віку дитини: дитина дорослішає - ризик знижується, але до певної межі. Для забезпечення безпеки малюків досить поставити спеціальні обмежувачі на вікна та двері, для провітрювання відкривати лише кватирки і не залишати малюка без нагляду на балконі. Старша дитина вже розуміє, що висота - це небезпечно, але разом з тим вона притягує його, ніби магніт. Є певна категорія дітей, які бояться висоти, але трапляються й інші, у яких інстинкт самозбереження як би притуплені, і вони здатні на деякі необдумані вчинки. І знову випадок з життя зі щасливим кінцем. Моя подруга дитинства недавно згадувала, як років у шість їй захотілося посидіти на балконних поручнях, звісивши вниз ноги. І вона це майже здійснила на своєму балконі на ... дев'ятому поверсі. Підставивши табурет, вона почала перекидати ногу через поруччя, але, на щастя, впустила вниз тапочка. Злякавшись, що мама буде її лаяти (мама в цей час спала після нічної зміни), подруга побігла вниз за тапками і більше вже не зважилася повторити задуманий подвиг. Коли ми вчилися у першому класі, то частенько грали разом у подруги вдома. Батьки її були на роботі, а ми іноді розважалися тим, що залазили на шафу. Споруджували кволу конструкцію зі стільців і табуретів, затягували нагору яблука та іншу харчі і сиділи там, уявляючи себе якими-небудь звірками. Зараз страшно навіть згадувати ... І хіба ми не знали і не розуміли, що це небезпечно? Знати-то знали, але чи розуміли? Напевно у багатьох з вас є якісь подібні дитячі спогади і відчуття. Добре б про них не забувати. Тоді вам буде набагато легше зрозуміти вчинки і психологію вашого малюка і запобігти можливих трагедій. Для дитини має бути абсолютним табу, виглядаючи у вікно чи з балкона, підставляти під ноги стілець або інше пристосування. Адже зазівавшись, вона може занадто сильно висунутися назовні ... І лише регулярні бесіди допоможуть донести до свідомості маленького "льотчика" всі можливі наслідки небезпечних ігор з висотою. Для особливо безстрашних і непокірних хлопців можна провести "шокову" терапію, показавши, як летить з вікна і розривається при ударі об землю паперовий або целофановий пакет, наповнений водою. Таке залякування - крайні заходи, але в деяких випадках воно приносить відчутну користь.

    Загадковий струм
    Не можна скидати з рахунків і електрику. Обов'язково розкажіть своїй дитині призначення і пристрій розеток, а ще краще, щоб тато разом з малюком розібрав одну з них. Одного разу побачивши пристрій розетки, дитина, швидше за все, не захоче розбирати її самостійно. Тому пояснюйте і постійно нагадуйте малюкові, як небезпечно засовувати в розетку різні предмети, особливо металеві. Покажіть дитині, як правильно вставляти вилки електроприладів у розетку і витягувати їх. Підкресліть, що робити це можна тільки в присутності батьків і зверніть увагу на те, що не можна доторкатися руками до металевих контактів, особливо не потрібно цього робити мокрими руками. Важливо, щоб дитина зі страху бути покараною не приховала від вас можливий неприємний інцидент. Оскільки іноді електротравми мають віддалені негативні наслідки.
    Це ж повною мірою відноситься і до побутових отруєнь.

    Привабливі баночки та пляшечки
    Ми всі багато разів чули і відмінно знаємо правило: ліки, миючі засоби, побутова хімія та інші отруйні речовини повинні зберігатися в закритих ящиках або шафах. Знати-то знаємо, але чи виконуємо? За статистикою, саме отруєння побутовими отрутами стоять на першому місці серед усіх нещасних випадків, що відбуваються з дітьми. І трапляється це через нашу недбалість. Поки малюк знаходиться під нашим пильним наглядом, ми розслабляємося, наівно вважаючи, що він вже достатньо свідомий. Але, залишаючись вдома на самоті, дитина може з інтересу або від нудьги почати обстежити вміст банок і флаконів, тим більше що всі вони такі яскраві і красиві. Найчастіше діти пробують вміст флаконів помилково, сплутавши їх із знайомими продуктами харчування (сік, мед, варення) або спокусившись на красивий колір і приємний запах. Тому дуже важливо показувати дитині наявну в будинку побутову хімію і пояснювати її призначення. Зверніть увагу малюка на те, що багато засобів настільки отруйні, що працювати з ними краще в рукавичках. Дитина повинна абсолютно чітко знати, що ніякі з цих засобів не можна пити і їсти, навіть якщо вони "їстівне" пахнуть. Нагадуйте про це частіше і обов'язково розповідайте про можливі наслідки подібних "дегустацій".
    Це ж стосується і ліків. З ними теж вистачає проблем. Будь-яка дитина хоч раз у житті їх вживала і впевнена, що ліки - це потрібно і корисно. Не варто її в цьому переконувати, але поясніть, що ліки може призначати лише лікар, а іноді мама, і що кожен препарат допомагає тільки при певній хворобі, в інших же випадках може бути небезпечними. Ніколи не довіряйте навіть самій свідомій дитині самостійно приймати необхідні ліки, вона завжди повинна робити це під вашим контролем.
    Ніколи не залишайте ліки в доступних для дитини місцях, поки їй не виповниться хоча б років 8-9. Навіть нешкідливий, на наш погляд, флакончик крапель, які ми капаємо в ніс при нежиті, може бути смертельно небезпечним для малюка, якщо він його вип'є ...

    Казки-помічники
    Казки - вірні помічники батьків у багатьох життєвих ситуаціях. Загалом, казка - брехня, але щось в ній є ... І якщо ви будете не просто читати малюкові на ніч казкову історію, а й обговорювати прочитане, то з раннього дитинства закладете основи необхідних правил безпеки. Ну як ще зрозуміліше можна пояснити дитині, що не можна відкривати двері квартири чужим людям, навіть якщо вони здаються хорошими і добрими, як не на прикладі казок. Ось вовк і на маму-козу став схожий, і на бідну маленьку овечку, тільки б обдурити довірливих козенят і поросят. А мета-то зрозуміла - з'їсти їх усіх. Тільки казки закінчуються хороше, а ось в житті частіше все зовсім навпаки ... Майже в будь-якій казці, народній або авторській є гідні обговорення моменти. Це й згадані "Троє поросят", і "Вовк і семеро козенят", і "Червона Шапочка", і навіть "Колобок". Загалом, побільше вам, дорогі батьки, винахідливості, розуміння і тоді з вами і вашими малюками ніколи нічого не трапиться ...

    Як у них
    У США на вас можуть запросто подати в суд, якщо з'ясується, що дитину молодше 12 років ви залишаєте вдома одного. Але у нас не Америка. І привчати дітей до самостійності багато хто починає ще до школи. Хто правий? Істина, напевно, десь посередині. У будь-якому випадку, все залежить від характеру дитини, особистості батьків і сімейних обставин.
    Коли пора?
    Хтось спокійно залишає вдома 5-річного малюка, хтось не може "кинути" і на півгодинки 8-річного школяра. Але в будь-якому випадку важливо враховувати наступні чинники.
    * Дитина не повинна боятися залишатися одною.
    * Малюк повинен вміти обслужити себе - сходити в туалет, вимити руки, налити собі води.
    * Важливо навчити його користуватися телефоном (а для цього, як мінімум, треба знати цифри!).
    * Добре, якщо малюк вміє самостійно грати, малювати, ліпити, розфарбовувати. Тобто розважати себе під час вашої відсутності.


    ДІЇ ПІД ЧАС ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖІ


    Шановні батьки!
    Щоб зберегти життя своє та ваших близьких, дотримуйтесь послідовності дій під час виникнення пожежі:
    –подзвонити до служби порятунку за номером 101;
    –викликаючи службу порятунку, чітко називати адресу, поверх, номер квартири та своє прізвище; сповістити, що саме горить;
    –негайно евакуювати з приміщення дітей, немічних людей та людей похилого віку;
    –при евакуації уникати користування ліфтом, бо є ризик відключення ліфта від електроструму;
    –при евакуації з висотного будинку більше шансів мають ті люди, що не біжать вниз крізь дим та вогонь, а шукають порятунку на даху будівлі;
    –пересуватися потрібно швидко, але зважати на те, що кисню більше біля підлоги, а тому краще до виходу повзти, закриваючи обличчя вологою тканиною;
    –при евакуації заручитися чиєюсь підтримкою, хто вас підстрахує і допоможе, якщо ви знепритомнієте від диму;
    –намагатись загасити полум'я засобами первинного пожежогасіння;
    –до первинних засобів належить вода, пісок, товста зволожена тканина (ковдра, килим), вогнегасник;
    –за можливості м'які предмети вкинути до ванни та залити водою;
    – вимкнути електропроводку, щоб уникнути ураження електрострумом;
    –не відчиняти вікна, щоб не живити пожежу свіжою притокою кисню;
    Усі вище названі дії можливі лише в тому разі, якщо пожежа піддається знищенню в перші хвилини. У разі значного розповсюдження вогню слід негайно залишити приміщення, бо в сучасних квартирах дуже багато матеріалів з синтетичним покриттям, що виділяє дуже ядучу субстанцію. Вдихнувши дим з тліючого лінолеуму чи меблів з МДФ, є ризик знепритомніти і згоріти заживо!
    Шановні батьки! При виникненні пожежі не втрачайте здорового глузду, негайно орієнтуйтесь у ситуації та приймайте рішучі дії щодо запобігання тяжким наслідкам!
    При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».


    ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОЖЕЖІ ВІД ПУСТОЩІВ ТА НЕОБЕРЕЖНОГО ПОВОДЖЕННЯ З ВОГНЕМ


    Щоб не допустити пожежі необхідно виконувати наступні правила пожежної безпеки:
    –зберігати сірники в місцях, недоступних дітям;
    –не дозволяти дітям розводити багаття;
    –не дозволяти самостійно вмикати електронагрівальні прилади;
    –не дозволяти користуватися газовими приладами;
    –не допускати перегляд телепередач, користування комп'ютером за відсутності дорослих;
    –не залишати малолітніх дітей без нагляду;
    –не вмикати електроприлади з пошкодженим дротом чи струмоприймачем;
    –не нагрівати лаки та фарби на відкритому вогні;
    –не заставляти шляхи евакуації (лоджії, балкони, коридори);
    –не зберігати на балконах легкозаймисті речовини (бензин, мастила, ацетон);
    –не сушити речі над газовою плитою;
    –не користуватися саморобними ялинковими гірляндами;
    –не влаштовувати піротехнічні заходи з балкону та поряд з будівлею;
    –не палити в ліжку.
    Шановні батьки! Ставтеся негативно до дитячих ігор з вогнем! Роз'яснюйте, що їхні пустощі з вогнем можуть спричинити пожежу, загибель у вогні майна, та людей!
    Шановні батьки! Своїм прикладом навчайте дітей суворому виконанню протипожежних вимог. Пам'ятайте, що приклад старших є для дітей кращим методом виховання.
    При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».


    ПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ТА КИШКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

    Шановні батьки!
    Щоб захистити дитину від отруєнь, кишкових та інфекційних хвороб необхідно дотримуватись наступних санітарно-гігієнічних правил:
    –утримувати дитину в чистоті, до дитячого садка приводити в охайному одязі, мати запасну білизну;
    –мити руки після повернення додому з вулиці, після туалету, перед їжею;
    –овочі та фрукти мити під проточною водою та ошпарювати кропом;
    –пити тільки переварену або бутильовану воду;
    –у жодному випадку не годувати дитину грибами, сушеною чи в'яленою рибою, а також м'ясними, рибними та молочними стравами, які зберігалися неналежним чином або мають прострочений термін вживання;
    –не годувати дитину на вулиці (навіть фруктами чи цукерками);
    –не годувати дитину продуктами, що придбані у вуличних торгівців;
    –під час поширення інфекцій якомога рідше перебувати з дитиною в публічних місцях;
    –уникати контакту з людьми з підозрою на інфекційні захворювання;
    –при підозрі на захворювання негайно викликати лікаря та сповістити медичну сестру дошкільного закладу;
    –не займатися самолікуванням.

    Шановні батьки, радимо своєчасно проводити профілактичні щеплення від дитячих інфекцій.
    Швидка медична допомога – «103».


    ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОГО ТРАВМАТИЗМУ СЕРЕД ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

    Шановні батьки!
    Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання – забезпечення безпеки руху пішоходів.
    У попередженні дорожньо-транспортного травматизму важливу роль відіграє робота дорослих з роз'яснення дошкільникам правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованості на вулицях і дорогах. Щоб не допустити лиха на дорозі, вам необхідно:
    – не подавати дітям негативного прикладу, порушуючи правила дорожнього руху;
    – не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, щоб своїм прикладом не заохотити дітей;
    – вчити переходити вулицю на зелене світло світлофора, користуватись підземним переходом;
    – на власному прикладі вчити користуватись нерегульованим пішохідним переходом;
    – при перетині вулиці нерегульованим пішохідним переходом радити дітям йти в загальній масі пішоходів, бо дитина сама ще не завжди здатна оцінити дорожню ситуацію;
    – не дозволяти дітям з'являтися зненацька перед транспортними засобами;
    – вчити дітей правильно обходити транспорт на зупинках (трамвай – спереду, тролейбус, автомобіль та автобус – позаду);
    – не дозволяти дітям самостійно користуватися громадським транспортом;
    – не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;
    – не дозволяти дітям грати з м'ячем, кататися не велосипеді, ковзанах, роликах, лижах, санчатах на проїжджій частині дороги та поблизу від неї.
    Телефон виклику міліції – «102».
    Сподіваємося, що ви прислухаєтесь до наших порад!



    ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ


    Шановні батьки!
    Життя потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку оточуючого середовища.
    Щоб вберегти дитину від біди, треба пам'ятати та дотримуватись наступних правил:
    –не залишати дітей дошкільного віку самих, навіть на короткий час;
    –вчити дитину користуватися дверним вічком;
    –не дозволяти відчиняти двері незнайомим людям, навіть одягненим у міліцейську форму;
    –вчити користуватися телефоном для виклику служб 101, 112, 102, 103, 104;
    –забороняти підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними;
    –забороняти бавитися ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами;
    –не дозволяти користуватися ліфтом без супроводу дорослого родича;
    –запобігати формуванню в дитині жорстокого ставлення до тварин;
    –не дозволяти дражнити тварин;
    –не дозволам вмикати електроприлади за відсутності дорослих;
    –не дозволяти виходити на балкон, відчиняти вікна;
    –не дозволяти визирати у відчинене вікно;
    –вчити дітей звертатися по допомогу до відповідних органів;
    –вивчити з дитиною домашню адресу або вкладати в кишені «особисту картку» з даними дитини.

    Проявляйте витримку і навчайте дітей берегти своє життя та здоров'я!

    Безпека на льоду
    Ще не встигли водойми міста покритись товстим льодом як на ньому почали облаштовуватися рибалки-любителі, здійснювати прогулянки дорослі та діти. На даний час у зв’язку з перепадами температури крига значно ослабла, що в сою чергу несе додаткову небезпеку і підвищує ймовірність виникнення нещасних випадків.
    Аналіз загибелі людей під час зимового періоду на водоймах показав, що незважаючи на певні запобіжні заходи, мають місце грубі порушення правил поведінки на льоду що призводить до трагічних випадків.
    Сумна статистика констатує, що з року в рік на льоду гинуть дорослі й діти.
    До груп підвищеного ризику в першу чергу відносяться любителі-рибалки та діти.
    Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міської ради застерігає мешканців міста на необхідність дотримуватись елементарних правил безпеки на льоду.
    Для попередження нещасних випадків треба виконувати наступні рекомендації:
    · У жодному разі не виходьте на тонкий лід.
    · Перш ніж ступити на нього, переконайтесь, що він міцний. Але категорично забороняється робити це ударами ніг! Місця, де лід неміцний, видно здалеку: ці ділянки темніші. Зазвичай тонким лід буває поблизу берегів, кущів, у гирлах стічних вод і місцях, де б’ють джерела. Міцність льоду тут послаблена течією.
    · Під час руху по замерзлій водоймі варто обходити небезпечні місця та ділянки, вкриті товстим шаром снігу.
    · Якщо ви опинились на кризі, що недостатньо міцна, припиніть рух і повертайтесь своїми слідами, не відриваючи ніг від поверхні льоду.
    · Під час сильних морозів треба слідкувати, щоб не було відмороження рук, ніг, вух. Після переохолодження, негайно знайти тепле приміщення.
    Надання першої допомоги:
    · Особі, яка провалилась під лід, необхідно подати мотузку, дошку, одяг, не підходячи близько до неї. Якщо лід крихкий, треба лягти на нього. Не поспішаючи, треба допомогти постраждалому вибратися з води.
    · Витягнути постраждалого з води та негайно відправити кого - небудь за лікарем.
    · Чекати прибуття лікаря, прийняти міри для надання першої допомоги.
    · Взимку або в холодну погоду треба постраждалого відправити у приміщення, палатку чи машину, зняти мокрий одяг, зробити компрес з одеколону, води або спирту, надіти сухий одяг, напоїти гарячим чаєм або кавою.
    Звертаємося до усіх громадян із проханням бути уважними та вкрай обережними перебуваючи на водоймах та поблизу них, а особливо до батьків: не відпускайте своїх дітей гратися на замерзлих водоймах.
    Забороняйте дітям бавитись на льоду без Вашого нагляду.
    Бережіть своє життя, не нехтуйте застереженнями!


    Пам’ятка з попередження дитячого травматизму та охорони здоров’я в зимовий період

    1. Переходити дорогу необхідно у місцях, позначених знаком "Пішохідний перехід”, на зелене світло світлофора, коли зупиняться всі транспортні засоби!!!
    Пам’ятайте, під час ожеледиці гальмівний шлях автомобіля збільшується.
    2. Обходити трамвай на зупинці необхідно спереду, а авто, автобуси – ззаду;
    3. Правила протипожежної безпеки: щоб уникнути отримання травм, не підпалювати петарди, сірники, не гратися з небезпечними предметами та речовинами!!!
    4. Не використовувати відкритий вогонь для оздоблення новорічної ялини.
    5. Обережно користуватися електроприладами вдома, не залишати їх без нагляду ввімкнутими, не залишати без нагляду ввімкнені новорічні гірлянди.
    6. Під час хуртовин, сильного вітру знаходитись у приміщенні.
    7. НЕ відвідувати відкриті водойми без нагляду дорослих. Пам’ятайте: безпечним є лід, товщина якого не менше 15 см. Такий лід утворюється лише після тривалих морозів. Міцний лід має синюватий або зеленуватий відтінок. Лід білого або жовтого кольору менш міцний. Такий лід трапляється біля берега, заростей очерета та під снігом.
    Дітям ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ самостійно без нагляду дорослих виходити на лід або кататися на ньому.
    8. У випадку знаходження маловідомих предметів терміново повідомити дорослих або відповідні організації, не торкатися їх і не намагатися їх знешкоджувати самостійно!!!
    5. Правила поводження з ВНП


    ОБЕРЕЖНО, ГАЗ!

    У нашій країні як паливо широко використовується газ. Майже в кожній квартирі встановлено газові плити, водонагрівачі, опалювальні печі чи котли.
    Щоб газ приносив людям лише радість і тепло, кожний член сім'ї, починаючи зі шкільного віку, мусить знати і суворо дотримуватись правил безпечного користування газом, знати, до яких наслідків призводить порушення цих правил.
    Природний газ майже вдвічі легший за повітря і при витоку з приладів і газопроводів піднімається, скупчуючись у верхніх зонах приміщень.
    Природний і зріджений гази не мають кольору і запаху. Щоб газам надати запаху, до них додають домішки, у результаті чого з’являється запах гнилої капусти.
    Запам’ятай, що газ, яким користуються у побуті, є горючою речовиною і порушення правил користування ним може призвести до виникнення пожежі.

    Будь завжди уважним при користування газом, неухильно дотримуйся правил експлуатації газових приладів – у цьому запорука твоєї безпеки!

    ПАМ’ЯТАЙ, користуватись газовим приладдям можна тільки після того, як дорослі детально пояснять тобі правила поводження з ними і ще деякий час наглядатимуть за тим, чи правильно ти все виконуєш.

    Основні вимоги безпечної експлуатації побутового газового устаткування
    Для попередження виникнення пожежонебезпечної ситуації потрібно правильно користуватися побутовими газовими приладами.
    Запам’ятай основні вимоги для попередження пожежі:
    * Забороняється користуватися несправними газовими приладами чи використовувати їх не за призначенням.
    * Не можна залишати без нагляду працюючі газові прилади, бо на випадок затухання одного з пальників в приміщення починає надходити газ, він накопичується та, змішуючись із повітрям, утворює вибухонебезпечну суміш. Необхідно стежити, щоб рідина, що кипить, не залила вогонь пальника, протяг не загасив полум’я.

    * Якщо газ потрапив у повітря приміщення, негайно слід закрутити кран подачі газу і провітрити приміщення.
    * Категорично забороняється сушити білизну чи волосся над плитою із запаленими пальниками.

    * Не можна розміщувати біля газової плити речовини, що можуть легко займатися: папір, тканини тощо.

    ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПРИ ОТРУЄННІ ГАЗОМ:

    * відчини вікна, двері;
    * потерпілого необхідно винести на вулицю і розстебнути одяг на грудях. На голову покласти холодний компрес, а до ніг – грілку, оббризкати обличчя холодною водою, дати понюхати нашатирний спирт, напоїти міцним чаєм, кавою.
    * Негайно викликай швидку медичну допомогу – 103 або рятувальну службу – 112.

    Порядок дій при виявленні запаху газу:
    1. Ні в якому разі не використовуй сірники, запальнички та інші джерела відкритого вогню; не вмикай світло та будь-які електроприлади; не користуйся електродзвінками квартир; не використовуй телефони з дисковими номеронабирачами;
    2. Негайно перекрий вентилі на газовому приладді і крани на плиті;
    3. Відчини вікно і двері, створивши протяг для провітрювання приміщення;
    4. Викликай газову службу за телефоном 104.

    Read more

    Субота, 10 липня 2010

    Музичний керівник

    Музичний керівник
    Бусло Віталій Васильович

    Освіта: середня – спеціальна.
    Закінчив:Гадяцьке державне училище культури імені І.П.Котляревського
    Фах:керівник оркестру народних інструментів
    Посада:музичний керівник
    Стаж роботи: років
    Нагороди:грамота головного управління освіти і науки КОДА - 2010р.



    "Вплив музики на психічну діяльність дитини" 

             Музика володіє сильним психологічним впливом на людину. Вона впливає на стан нервової системи (заспокоює, розслаблює чи, навпаки, розбурхує, збуджує), викликає різні емоційні стани (від умиротворення), спокою та гармонії до неспокою, пригніченості або агресії). 
             У зв'язку з цим важливо звернути увагу на те, яку музику слухаєте ви і ваші діти. Збуджуюча, гучна музика, що виражає агресивний настрій, позбавляє людину (і дорослого, і дитини) стану врівноваженості, спокою, а при певних умовах (наприклад, на рок-концертах) спонукає до руйнівних дій. Особливо протипоказана така музика гіперзбудливості, розгальмованих дітям зі слабким контролем, тому що вона підсилює прояви негативних властивостей у поведінці дитини. Спокійна музика, що викликає відчуття радості, спокою, любові, здатна гармонізувати емоційний стан як великого, так і маленького слухача, а також розвивати концентрацію уваги. Музику можна використовувати перед сном, щоб допомогти дитині заспокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже в ліжко, увімкніть спокійну, тиху, мелодійну, м'яку музику і попросіть його закрити очі і уявити себе в лісі, на березі моря, в саду або в будь-якому іншому місці, яке викликає в нього позитивні емоції. Зверніть увагу дитини на те, як розслабляється і відпочиває кожна частина його тіла. 
             Ще з давніх часів люди помітили, що людський голос і звук взагалі володіють сильним впливом. Так, звук східного духового інструменту Панг вводить змію в стан, подібний гіпнозу. Вібрації людського голосу в одному випадку мають лікувальну дію (що здавна використовувалося народними цілителями), а в іншому - заподіює людині шкоди. 
            Мова людини є найсильнішим чинником впливу, як на оточуючих, так і на того, хто говорить. Наше внутрішнє стан, наші думки, ставлення до світу виявляються в зміст промови і в її інтонаційної забарвленням. А те, що ми говоримо і як це вимовляємо, у свою чергу відкладає відбиток на психологічному стані слухача, впливає на наші стосунки з ним. Наприклад, грубий, різкий голос дорослого може викликати у дитини сильний переляк і стан заціпеніння. Постійно роздратований, незадоволений голос говорить породжує у слухача відчуття, що його не люблять і не приймають як особистість. А відмова в чому-небудь, виголошений спокійним, м'яким, співчуваючим голосом допомагає дитині легше примиритися з незадоволеністю його бажання.

     

     Музичне виховання дитини в сім'ї 

             У дитини, котра частіше знайомиться з музикою, більш багатші почуття, вона більше співчуває та  переживає іншим людям. Багато дітей дуже емоційні. Вони відчувають велику потребу в художніх враженнях, в активній прояві своїх почуттів. Ті ,хто зблизька спостерігає життя маленьких дітей,знає з яким натхненням вони співають, танцюють. 
            Інтерес до музики і музичні здібності виявляються у дітей по різному. Багато з них з великим інтересом слухають музику і співають, інші до музики нібито байдужі. Іноді вважають, що такі діти від природи не музичні, в них немає слуху і розвивати його безперспективно. Така точка зору невірна. У кожної дитини можливо розбудити інтерес і любов до музики, розвивати музичний слух та голос. Це підтверджує і життєва практика та наука.

           Привчати дитину до музики в домашніх умовах потрібно з самого раннього віку. Робити це потрібно різними способами: співати дитині пісні, привчати слухати платівки, музичні записи, дитячі музичні радіо та телепередачі. Якщо є можливість водити дитину на концерти, треба намагатися, щоб діти не просто раділи музиці, а вчилися переживати закладені в цю музику почуття. Треба розмовляти з дитиною, питати в неї: яка це музика,весела чи сумна, спокійна чи, навпаки, схвильована; іноді, не називаючи твір, пропонувати дитині назвати його, така робота  викликає інтерес  до слухання і розвиває творчі здібності. Розвитку вміння емоційно переживати музику допомагає також читання казок, оповідань, тому що переданий словесно сюжет і переживання героїв дітям більш доступні. 
            Діти дуже люблять повторно слухати музику, яка їм сподобалась. Іноді можна загадати загадки: співати мелодію без слів і запитати, яка це пісня. Таким чином, поступово дитина привчається до музики. Внаслідок такої роботи батьки зрозуміють, те що дітей без слуху немає. Є діти, у яких ще не виявляються музичні здібності і треба допомогти їм розвиватися: більше співати,слухати музику,танцювати. Треба створити в сім”ї атмосферу любові до музики, якомога більше схвалювати потребу дитини проявити себе в музиці. Треба пам'ятати,що це приносить дитині радість і робить її добрішою.

    Музичне виховання в дитячому садочку та вдома

              Нікого не потрібно переконувати у важливості музичного розвитку дошкільника. Саме музика знаходить дорогу до душі дитини, спонукає її до самовираження, знайомить з навколишнім світом. Музика збагачує почуття та уявлення дитини, сприяє виробленню вміння відчувати ритм та мелодійність твору, формуванню здатності адекватно реагувати на них своїм голосом та рухами, розвитку інтересу до різних музичних інструментів та бажанню на них грати. Музична діяльність (співи, музичні рухи, слухання тощо) - це не лише засіб забезпечення виконання естетичних та освітніх завдань з музичного виховання, а й важливий засіб укріплення психічного та фізичного здоров'я, розвитку та мовленнєвих здібностей дитини. Музика допомагає дошкільникові глибше сприймати навколишнє життя, виховує любов до своїх рідних, друзів, Батьківщини, збагачує і емоційно забарвлює її мову, сприяє розвитку її музичних здібностей.

              У процесі музичного виховання діти ознайомлюються з різноманітними музичними творами, набувають певних знань, умінь та навичок зі слухання музики, співів, музично-ритмічних рухів. У дітей виховується любов до музики, формуються музичні здібності, оцінне ставлення до музичних творів. Тож, діти , які йдуть до школи вже вміють слухати музику, визначати емоції і почуття, що їх вона передає; мають елементарні уявлення про інструментальні та вокальні твори, їх виконання; впізнають окремі твори з класичної і народної спадщини (вітчизняної та світової); проявляють інтерес до різних видів музики, можуть назвати прізвища окремих композиторів; розрізнюють та обґрунтовують своєрідність музичних жанрів (пісні, танцю, маршу), можуть їх порівняти. Діти навчаються втілювати у співах, рухах, музикуванні характер музики. Вони вже вміють співвіднести власне виконання з виконанням інших дітей, творчо сприймають музичний образ, можуть дати творові цілісну характеристику, розрізнюють властивості звуку, засоби виразності (темп, висоту, динаміку); рухатися у такт музики, використовують виразні рухи, міміку, жести, пози, які відповідають мелодії. Діти старшої групи володіють навичками гри на дитячих музичних інструментах, уміють обирати музичний інструмент для певного ігрового сюжету; виражають рухами емоційний стан, зміст танцю, володіють елементарною танцювальною технікою. Також мають досвід музичної імітації, вміють музично-пісенно-пластично оформити гру; роблять спроби творити музику, дістають задоволення від самовираження в діях під музику.

              А формування основних музичних здібностей можна спостерігати вже в ранньому дитинстві і систематичні музичні заняття забезпечують значний рівень музичного розвитку дошкільнят. Музично обдаровані діти швидко випереджують менш обдарованих у розвитку тих чи інших музичних здібностей, проте у багаторічній практиці помічено, що в успішному оволодінні музикою наполегливість відіграє не меншу роль, ніж здібності.

             Незалежно від природних даних, на музичних заняттях розвивається музичність у всіх дітей, які відвідують садочок. Кожній дитині приділяється належна увага, враховуються її індивідуальні особливості характеру, можливості та бажання. Для того, щоб заохотити до музичної діяльності, добираються різні завдання, прийоми, ролі у святах та розвагах. В музичний репертуар включається класична музика різних епох та стилів, фольклор, сучасна музика. На музичних заняттях створюються умови, за яких кожна дитина охоче долучатиметься до всіх видів музичної діяльності, братиме в них активну участь, намагатиметься імпровізувати , виявляти творчість.

            Музичні заняття у дошкільному закладі завжди були і залишаються найулюбленішими для малюків. На них дошкільники танцюють, співають, граються, вчаться слухати і розуміти музику, грають на дитячих музичних інструментах, відчувають себе маленькими артистами. За невеликий проміжок часу (15-30 хвилин, відповідно до віку дітей) діти змінюють декілька видів музичної діяльності: слухання музики, співи, музично-ритмічні рухи, гра на музичних інструментах, танцювальна та пісенна творчість.

            Прилучайте малюка до музики, використовуючи її загально-розвивальні можливості. Це може зробити і людина без музичної освіти.

    Найперша порада батькам: співайте! Якщо ви соромитеся свого співу, робіть це, коли ви наодинці з малюком (діти - поблажливі й вдячні слухачі). Співайте немовляті із самого його народження. Що співати? Краще - дитячі пісеньки, традиційний репертуар який дуже багатий. Якщо ви не пам’ятаєте жодної пісні, знайдіть касету або компакт-диск і слухайте їх доти, поки не запам'ятаєте слова. Як співати? Виберіть пісню, яка вам найбільше до вподоби, і співайте її дитині на сон прийдешній з словами і без слів. Не забувайте, що слова - лише доповнення до музики.

    Купіть правильно настроєний ксилофон. Чому саме ксилофон? Тому що це єдиний інструмент, водночас і мелодійний, і ударний, який не розладнується з часом. Грайте на ньому музичну фразу за фразою, але не співайте. Потім зіграйте першу фразу й проспівайте її, називаючи відповідні ноти, наприклад "до", "ре", "мі", "до" або в іншій послідовності. Якщо відчуваєте, що фальшуєте, то не треба співати, краще говоріть. Грайте не окремі звуки, які, по суті, еквівалентні окремим літерам, а короткі музичні фрази, що є своєрідними музичними словами. Можна програти малюкові гаму, послідовно вдаряючи по клавішах в нижньому ряді; акорд - послідовність через одну клавішу нижнього ряду; хроматичну гамму, озвучуючи по черзі всі клавіші нижнього та верхнього рядів та інші варіанти послідовностей. Головне, щоб це був не окремий звук, а їх певне сполучення, послідовність.

    Записи. Давайте дітям можливість слухати музику. Добре було б придбати для цього аудіопристрій. Записуйте різну музику, привчаючи вуха малюків до різних жанрів класичної музики різних періодів, джазу, популярних естрадних пісень, народної музики, звучання простих і складних, симфонічних, народних і сучасних електронних музичних інструментів.

    Використовуйте різні види сприймання музики на слух.

    Розрізняють три види музичного сприймання: пасивне, коли дитина чує звук радіо, але зайнята іншим; частково активне - малюк слухає і водночас думає про щось своє: музика в цьому разі є для нього джерелом емоційного стану, натхнення; і, нарешті, активне, коли дитина намагається виконувати ту чи іншу пісеньку, співає уривки з неї, помічає, коли співають неправильно. Зрозуміло, саме останній вид сприймання музики слід розвивати, оскільки ніякий інструмент не замінить дитині переживання безпосередньої участі в творенні музичних звуків за допомогою власного голосу, власних відчуттів. Дитина починає співати. Не хвилюйтеся, якщо цей момент буде дещо відстрочений. Малюк має багато разів почути ту саму пісеньку (якщо можливо, у вокальному та інструментальному варіантах), перш ніж сам її заспіває. Важливо, щоб у його пам'яті відклалося правильне звучання, інакше він не відчує відмінності між правильним варіантом та своїм власним невпевненим, з багатьма помилками виконанням.

     Не примушуйте дитину співати. І водночас підтримайте її, коли вона сама почне співати, заохочуйте її імпровізувати. Звичку до імпровізації доцільно виробляти змалечку. Не обмежуйтеся виконанням пісень, придумуйте музичні фрази, музичні інтонації самі. Не треба бути композитором, щоб скласти якийсь простий мотив. Спробуйте проспівати те, що ви мали сказати дитині. Вона буде у захваті; крім того, ви подасте чудовий приклад. Похваліть дитину, яка відповість вам так само. Самі складайте й римуйте слова, добирайте до них різноманітні виразні музичні інтонації. Через якийсь час дитина вибере те, що їй захочеться повторити за вами.

     Голосові вправи. Зобразіть звук сирени, тобто на одному диханні спустіться до нижньої межі вашого діапазону, потім підніміться до верхньої. Запропонуйте дитині керувати вами: коли вона піднімає руку, ви підвищуєте висоту звука, а коли опускає - знижуєте. Гра дуже подобається малятам. Потім поміняйтеся ролями: малюк зображає сирену, а ви керуєте ним. Імітуйте сирену пожежників, заводський гудок, сирену поліцейської машини тощо. Зрештою, звук сирени можна придумати самостійно.

    Домашній театр. Читайте й розігруйте казки за ролями. Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер: комарик говорить тонюсіньким голоском, Баба Яга - грубим і низьким, лисичка промовляє ласкаво, розтягуючи голосні тощо. Не розбуди ляльку. Покладіть ляльку в ліжечко, скажіть малюку, що вона втомилася й заснула, а вам треба прибрати іграшки, але дуже тихо, щоб не розбудити ляльку. Попросіть дитину все робити й розмовляти тихо, але не пошепки.

    Голоси різного тембру. Поговоріть з дитиною на цю тему. Коли звучить по радіо пісня, запитайте, що вона думає про голос співака, чи подобається, чи схожий цей голос на ваш, у чому відмінність тощо. Порівнюйте голоси різних співаків. Хай дитина знає про різні тембри голосу й відчуває їх. Коментуйте відповіді малюка і відзначайте правильні.Важливо, щоб дитина знала: їй щось вдається і ви це помічаєте.

     

     

     




    Поради музичного керівника
    На допомогу батькам

    Музичне виховання дітей 

        Музичне виховання дітей - це синкретичний творчий процес, який відповідає їхнім етико-естетичним потребам та гарантує інтенсивність емоційно-почуттєвих зусиль, збуджує прояви творчості, забезпечує поліваріантність вибору засобів ведення продуктивної діяльності. Музичне виховання не лише залучає дитину до світових культурних надбань, а й формує її ціннісне ставлення до навколишнього світу, дає змогу гармонійно розвиватися.
        Вплив музики на емоційний,творчий,психічний розвиток дитини безперечний. Музика здатна викликати у малюка шквал почуттів і переживань. Вже в перші місяці дитина прислухається до мелодійних та заколисуючих звуків колискової,жваво реагує на танцювальну музику, зупиняє погляд на музичному інструменті, що звучить.
        Музичні здібності у дітей проявляються дуже рано. Музика постійно викликає в дитини посмішку, рух, вона вся ніби перетворюється та пожвавлюється. З віком емоційний відгук дитини на музику носить більш визначений характер. Музичне виховання є органічною складовою всього навчально-виховного процесу в дитячому садку. Музична практика дитини виявляється через сприйняття музики, її виконання та музично-освітню діяльність. У процесі музичного виховання діти ознайомлюються з різними музичними творами, набувають певні знання, виробляють уміння й навички слухання музики, співу, музично-ритмічних рухів.
        Я, як і багато педагогів, протягом багатьох років своєї діяльності займаюсь пошуком цікавих і нетрадиційних шляхів у творчій взаємодії з дітьми. Мене хвилювали питання, як зробити, щоб кожне музичне заняття було цікавим для дітей, як ненав’язливо, легко і просто розповісти їм про музику, навчити їх чути, бачити, розуміти, фантазувати, відгадувати. 
       

    Порада батькам 

        Бачити в дитині не тільки свою дитину, а насамперед, - особистість. Виявляти в ній талант, намагатися допомогти розвивати його, берегти дитячий голос, не принижувати дитину, а стати для неї справжнім другом. Гуманне ставлення до її недоліків та надавати дитині право на власну думку, сприймати її такою, як вона є, підтримувати в будь-якій ситуації, вміти ставати на її місце і любити!

    Рекомендації для батьків
    Бережіть дитячі голоси

     
       В дошкільних навчальних закладах, вдома, на дитячих вечірках (днях народження), на вулиці дуже часто просять дітей голосно відповідати, читати вірші, співати, щоб всім було чути.
        Але багато батьків та педагогів не розуміють, що потрібно запобігати щонайменшому перегріванню голосових зв'язок дітей, слідкувати, щоб режим дитячої розмови був помірним, заборонити дітям надто голосно сміятися, вигукувати. Як скоріше заспокоїти дитину, коли вона плаче, кричить.
        Голосовий апарат – це частина нашого організму і за його станом необхідно стежити. Тому необхідно дотримуватись правил його гігієни та охорони, а саме:
        - уникати крику, тривалого мовленнєвого навантаження;
        - не співати під час хвороби;
        - не співати на вулиці у холодну пору року;
        - обмежувати вживання гострих, солоних, занадто холодних та гарячих страв;
        - категорично заборонити дітям вживання газованих напоїв.
        На голосову функцію дуже впливає хвилювання. Через те, батьки та педагоги повинні подбати про створення позитивного, психологічного клімату у дитячому колективі та сім’ї.
        
    Заспокой дитину, мамо, 
    Щоб не плакала вона. 
    Вона буде краще спати 
    І здоровою вставати. 
    Буде спокій і терпіння, 
     Музика в житті  дітей.
       
     
    1. Використовуйте музичний матеріал в процесі заучування віршів. Спосіб запам`ятовування віршованих текстів на фоні спеціально дібраного музичного супроводу мобілізує увагу дитини, допомагає швидше запам`ятати, а пам`ять отримує додаткове тренування.
    2. Корисно за допомогою музичного фону створити в уяві дітей образи природи або об`єктів предметного світу. Наприклад, голоси птахів, журчання водички, шелест листя.
    3. Доцільно супроводжувати процес образотворчої діяльності дітей музичними фрагментами, які стануть відправною точкою для фантазії, для пробудження переживань і думки пожвавлять візуальні образи.
    4. Під час проведення ранкової зарядки або інших фізичних вправ музика буде гарним помічником для розвитку рухової активності, почуття ритму та розвитку слуху дитини.
    5. Частіше слухайте з дітьми твори всесвітньої класичної музики.
    6. Виховуйте любов та повагу до рідної країни на кращих зразках української народної пісенної творчості.
    7. Не навантажуйте слух дитини довготривалим прослуховуванням диско –, поп –, рок – , техномузики.
    8. Частіше залучайте дітей до гри на дитячих музичних інструментах та іграшках з метою розвитку почуття ритму, музичного слуху та дрібної моторики рук.
    9. Співайте разом з дітьми пісеньки, поспівки, потішки, колискові.
    10. Намагайтесь добирати музичний матеріал, доступний для сприйняття дитини.

    Read more

    молодша №2

    Вас радо зустрічає молодша група №2

    «Казка»

     

    В групі 24 дитини

    Хлопчиків – 13

    Дівчаток – 11

    Вихователь: Марченко В.В.

    Підмінний вихователь: Черненко Л.М.

    Помічник вихователя: Маруненко А.І.

    Наше кредо: «Завдяки дітям хочеться жити»

    Мухаммед Алі

    Наш девіз: В садочку ми найменші діти,

    З казками ми навчаємось життю радіти.

    І група «Казка» зветься в нас,

    Красива, світла просто клас.

     

    Вихователь
    Марченко Вікторія Вікторівна

    Освіта: вища
    Закінчила:Київський національний педагогічний університет ім.. М.П.Драгоманова
    Фах:вчитель початкових класів
    Посада:вихователь
    Стаж роботи:13 років
    Нагороди:Грамота міського голови, 2009 року

     

     




    Розклад занять

    Понеділок

     

    1.Інтегроване заняття: ознайомлення з соціумом + розвиток мовлення + культура мовленнєвого спілкування.

    2.Художньо – продуктивна діяльність ( образотворча діяльність: аплікація/ конструювання).

    3.Художньо – продуктивна діяльність( музичне виховання).

    Вівторок

     

    1.Логіко – математичний розвиток ( математика).

    2.Здоров’я та фізичний розвиток.

    Середа

     

    1.Розвиток мовлення і культура мовленнєвого спілкування.

    2.Художньо – продуктивна діяльність( музичне виховання).

    3.Здоров’я та фізичний розвиток.

    Четвер

     

    1.Інтегроване заняття: ознайомлення з соціумом + ознайомлення з природним довкіллям.

    2.Художньо – продуктивна діяльність ( ліплення).

    П’ятниця

     

    1.Інтегроване заняття: розвиток мовлення і культура мовленнєвого спілкування + художньо – продуктивна діяльність ( малювання).

    2.Здоров’я та фізичний розвиток.

     


    Read more

    Новина 1

    Новина 1

    Read more

    Метод Марії Монтессорі

    Сучасне життя вимагає від педагогів - дошкільників вільно, самостійно орієнтуватися в оточуючому середовищі. Багато видатних педагогів не раз зверталися до цієї проблеми. Саме цією проблемою займалася видатний педагог М.Монтессорі. Завдяки досвіду роботи з питань проблеми виховання, було вирішено провести РМО на базі ДНЗ №5 «Берізка», яке проводилося 30 жовтня 2014 році. Тема РМО була така: «Педагогічні ідеї Марії Монтессорі у сучасних дошкільних закладах». Суть методу Монтессорі – це вільна робота дитини в створеному педагогом навколишньому середовищі. Вихователь Марченко В.В. в своїй роботі використовує елементи із методики М.Монтессорі. Вона показала цікаве, інтегроване заняття з дітьми молодшої групи «Подорож в Африку». Також нею зібрано достатній матеріал для навчання дітей з розвитку сенсорних здібностей. Вихователь – методист Заморока Н.М. ознайомила всіх присутніх з описом методики М.Монтессорі. Була переглянута вихователями – методистами презентація ігор за системою М.Монтессорі. Кожна презентація мала відповідний опис та ілюстрації у вигляді фотографій – слайдів. Також практичним психологом закладу були проведені цікаві тести «Впізнай себе» для методистів. У цікавій, інтерактивній формі відбулось жваве обговорення актуального питання , проведено тренінг та вправи з вихователями – методистами (методист РМК Миненок О.В.). На належному рівні пройшов обмін досвідом роботи, щодо впровадження інноваційної технології за системою Монтессорі. Під час обговорення вихователі – методисти дійшли до висновку , що потрібно постійно в своїй роботі використовувати метод Марії Монтессорі.

    Read more

    Відкриття галявини казок

    Дошкільники з дитячого садка «Берізка» талановиті та завзяті. Вже стало традицією в нашому місці, що влада спільно з дітками відкриває різні парки та сквери. Так, нещодавно, в центрі міста Яготина було відкрито галявину казок , де милують та радують дорослих та малих, скульптури казкових героїв: котика в чоботях, крокодила Гени з чебурашкою та сімейка їжачків. Також наші діти були відкривачами «Калинової алеї». І приємно, що йдуть до калини різні покоління: батьки з дітьми, щоб відпочити; люди похилого віку, щоб попросити здоров’я; молодь благає на щастя та долю. І мабуть вірно, що всі відкриття та починання повинні стартувати від найменших дітей, адже діти, то наше продовження, за ними майбутнє.




    Read more

    Новина 2

    Новина 2

    Read more

    Наші гуртки

     

    Гурткова робота в дошкільному закладі є популярною формою організації життєдіяльності і становить невід’ємну частину освітнього процесу. Вона розглядається як ефективний шлях формування життєво компетентної, творчо спрямованої особистості у контексті своєчасного виявлення інтересів, здібностей і нахилів дітей, розвитку креативності - однієї із базових якостей. 

     

    Кожен малюк прагне до творчості і руху. Вона приносить дітям радість, впевненість у собі, допомагає пізнавати себе і світ навколо. Наш дитячий садок винагороджує це прагнення цікавими заняттями, які допомагають кожній дитині виявити і розкрити свої здібності, дізнатися багато нового, а також швидше розвиватися і рости здоровим. Для цього в дитячому садку організовано гурткова робота  . Заняття в гуртках дозволяють дитині розкритися, а батькам побачити весь спектр її  справжніх можливостей і сферу майбутніх інтересів. Для організації гурткової роботи створені всі необхідні умови, предметно-розвиваюче середовище, розроблені програми і навчально-тематичні плани. Керівниками гуртків є педагоги установи. Робота по додатковому утворенню раціонально поєднується з виконанням програмних завдань. Сітка занять, складена з урахуванням вікових та психологічних особливостей дошкільнят виключає можливість перевантаження. Заняття проводяться у другій половині дня, враховуючи інтереси дітей та їх батьків, у всіх вікових група (крім ясельної). Гурткова робота орієнтована на різнобічний розвиток дошкільників з урахуванням їх вікових та індивідуальних особливостей.

    Керівники гуртків ДНЗ №5 «Берізка» поставили перед собою мету: створювати умови для самореалізації всіх вихованців, розвивати розумові, творчі, креативні здібності дошкільнят, виявляти обдарованих дітей, сприяти формуванню позитивно – стійких взаємодій в співтворчості дітей, педагогів та батьків.

    Кредо керівників гуртків: «Кожна дитина має свої здібності. Головне завдання педагога – їх розкрити. Лише творчий педагог може виховувати творчу особистість.»

    Самі назви гуртків, що діють в закладі, характеризують сутність дитячої діяльності в них. Це:

    «Літературний дивосвіт» (літературно – художній);

    «Берізчині казкарі» (драматичний);

    «Розумні пальчики (художня праця);

    «Кольорові долоньки»;

    «Основи безпеки життєдіяльності»;

    «Вітамінка»

    «Секція футбол»

    «Англійська мова»

     

    У нашому закладі працюють такі гуртки:

     

    Назва гуртка

    Вікова група

    Керівник гуртка

    Час проведення занять

    Програми та посібники, які використовує керівник гуртка

    «Літературний дивосвіт» (літературно-художній)

    4-ий р.ж.

    Кривоконь Т.В.

    Понеділок

    15.30-

    15.55

    - програма «Радість творчості»;

    - Комунікативно-мовленнєвий розвиток дошкільника.

    Серія «Дитина замовляє розвиток» Піроженко Т.О.;

    -українська мозаїка:

    книга для читання в

    дош.закладі і родин-

    ному колі. Вакуленко Н.І., Гураш Л.В.,

    Долинна О.П., Низковська О.В.

    «Берізчині казкарі»

    (драматичний)

    4-ий р.ж.

    Тонконог Н.П.

    Вівторок

    15.30 –

    15.55

    - програма «Ра-

    дість творчості»;

    - домашній театр;

    - ляльковий театр дітям Т.М.Караманенко;

    - драматизації у дитсадку;

    - свята і театралізовані казки в дитсадку

    «Розумні

    пальчики»

    (художня

    праця)

    6-ий р.ж.

    Дуброва В.Г.

    Середа

    15.30 –

    16.30

    - програма «Радість творчості»;

    - гурткова робота з аплікації та оригамі

    «Кольорові долоньки»

    5-ий р.ж.

    Войтенко Л.В.

    Четвер

    15.30 –

    16.00

    - програма «Ра-

    дість творчості»;

     

    «Основи безпеки життєдіяльності»

    6-ий р.ж.

    Заморока Н.М.

    Пятниця

    15.30 –

    16.30

    - програма «Основи безпеки життєдіяльності дітей старшого дош.віку»;

    -дошкільникам про основи здоров’я Л.Лохвицька;

    - Безпека життєдіяльності дітей

    «Вітамінка»

    5-6 ий

    р.ж.

    Бусло В.В.

    Пятниця

    - програма «Радість творчості»;

    «Секція футбол»

    5-6 ий

    р.ж.

    Маршевський Ю.В.

    Понеділок Четвер 10.30-12.00

    - навчальна програма для гуртків дитячих закладів оздоровлення та відпочинку «Футбол»

    «Англійська мова»

    4-5-6-ий

    р.ж.

    Радіонова Ю.В.

    Вівторок Четвер 15.15–15.45 15.55–16.25 16.30-17.00

    - програма «Англійська мова для дітей дошкільного віку» Шкваріна Т.М. -Програма «Граючись вчимося» анг. мова в. «Шкільний світ»

    Read more

    середня

    Вас радо зустрічає середня група

    «Бджілка»

     

    В групі 33 дітей

    Хлопчиків – 14

    Дівчаток – 19

    Вихователь: Заморока Н.М.

    Підмінний вихователь: Рибинська О.В.

    Помічник вихователя: Позняк Т.М.

    Наше кредо:
    «Дитина не може чекати щастя. Вона

    нетерпляча. Вона хоче і має бути

    щасливою сьогодні, зараз…»

    Ш.Амонашвілі

    Наш девіз: Ми дітки – бджілки, працьовиті,

    В садочок поспішаємо.

    Як на квіточках гарненьких

    Знання собі збираємо.

     

     

    Вихователь
    Заморока Наталія Миколаївна

    Освіта: вища
    Закінчила:Переяслав – Хмельницький державний педагогічний університет ім..Г.Сковороди
    Фах:вихователь дітей дошкільного віку, соціальний педагог,, викладач психолого педагогічних і методичних дисциплін у ВНЗ –І-ІІ рівня акредитації
    Посада:вихователь - методист
    Стаж роботи: років
    Нагороди:грамоти відділу освіти Яготинської районної державної адміністрації Київської обл: 2007, 2008, 2008, 2009, 2010 років.
    Звання:вихователь – методист, старший вихователь

     




    Розклад занять

    Понеділок

     

    1.Музична скарбничка.

    2.Віконечко у природу.

    Вівторок

     

    1.Зростаємо дужими.

    2.Інтегроване заняття: сенсорний розвиток + малювання.

    Середа

     

    1.Музична скарбничка.

    2.Інтегроване заняття: розвиток мовлення + художня література.

    Четвер

     

    1.Зростаємо дужими.

    2.Сенсорний розвиток (математика).

    П’ятниця

     

    1.Дитина у довкіллі.

    2.Чарівні фарби і талановиті пальчики (аплікація/ліплення).

     


    Read more

    старша №1

    Вас радо зустрічає старша група №1

    «Віночок»

     

    В групі 37 дітей

    Хлопчиків – 18

    Дівчаток – 19

    Вихователь: Дуброва В.Г.

    Підмінний вихователь: Черненко Л.М.

    Помічник вихователя: Яловнича В.М.

    Наше кредо:
    «Дитинство – найважливіший період людського життя, не підготовка

    до майбутнього, а справжнє, яскраве,

    самобутнє життя»

    В.О.Сухомлинський

    Наш девіз:
    Сядемо в рядочок,

    Сплетемо віночок.

    Квіточка до квіточки,

    Ось такі ми діточки.

     

    Вихователь
    Дуброва Валентина Григорівна

    Освіта: середня – спеціальна
    Закінчила:Переяслав – Хмельницьке педагогічне училище
    Фах:вихователь дитячого садка
    Посада:вихователь
    Стаж роботи:37 років
    Нагороди:Грамота відділу освіти, 2008 рік

     

     

     

     

     




    Розклад занять

    Понеділок

     

    1.Інтегроване заняття: ознайомлення з соціумом + розвиток мовлення + культура мовленнєвого спілкування.

    2.Художньо – продуктивна діяльність ( ліплення).

    Вівторок

     

    1.Логіко – математичний розвиток ( математика).

    2.Художньо – продуктивна діяльність ( музичне виховання).

    Середа

     

    1.Розвиток мовлення і культура мовленнєвого спілкування.

    2.Художньо – продуктивна діяльність( аплікація / конструювання).

    3.Здоров’я та фізичний розвиток.

    Четвер

     

    1.Інтегроване заняття: ознайомлення з соціумом+ ознайомлення з природним довкіллям.

    2.Художньо – продуктивна діяльність (музичне виховання).

    П’ятниця

     

    1.Інтегроване заняття: розвиток мовлення і культура мовленнєвого спілкування + художньо – продуктивна діяльність ( малювання).

    2.Здоров’я та фізичний розвиток.

     


    Read more

    старша №2

    Вас радо зустрічає старша група №2

    «Веселка»

     

    В групі 37 дітей

    Хлопчиків – 11

    Дівчаток – 15

    Вихователь: Войтенко Л.В.

    Підмінний вихователь: Черненко Л.М.

    Помічник вихователя: Вересоцька Г.М.

    Наше кредо: «Люби дитину так, як квітка

    любить сонце»

    Софія Русова

    Наш девіз: У групі «Веселка» всі діти веселі,

    Живуть вони дружно у своїй оселі.

    Співають, пишуть, граються,

    Багато тут всього навчаються.


    Вихователь
    Войтенко Людмила Володимирівна

    Освіта: середня – спеціальна
    Закінчила:Білоцерківське педагогічне училище
    Фах:вихователь дитячого садка
    Посада:вихователь
    Стаж роботи:40 років
    Нагороди:Грамота відділу освіти, 2006р; Грамота відділу освіти, 2008р.

     




    Розклад занять

    Понеділок

     

    1.Інтегроване заняття: ознайомлення з соціумом + розвиток мовлення + культура мовленнєвого спілкування.

    2.Художньо – продуктивна діяльність ( музичне виховання).

    Вівторок

     

    1.Логіко – математичний розвиток ( математика).

    2.Художньо – продуктивна діяльність ( ліплення).

    Середа

     

    1.Розвиток мовлення і культура мовленнєвого спілкування.

    2.Художньо – продуктивна діяльність( музичне виховання).

    3.Здоров’я та фізичний розвиток.

    Четвер

     

    1.Інтегроване заняття: ознайомлення з соціумом+ ознайомлення з природним довкіллям.

    2.Художньо – продуктивна діяльність (аплікація / конструювання).

    П’ятниця

     

    1.Інтегроване заняття: розвиток мовлення і культура мовленнєвого спілкування + художньо – продуктивна діяльність ( малювання).

    2.Здоров’я та фізичний розвиток.

     


    Read more

    ясельна

    Вас радо зустрічає ясельна група

    «Сонечко»

     

    В групі 24 дитини

    Хлопчиків – 15

    Дівчаток – 9

    Вихователь: Кривоконь Т.В.

    Підмінний вихователь: Черненко Л.М.

    Помічник вихователя: Туренко І.Ю.

    Наше кредо: «Вірте в талант сили кожного

    вихованця»

    В.О.Сухомлинський

    Наш девіз: Ми маленькі промінці,

    В групі своїм «Сонечко».

    Коли весело всім нам,

    Плещем у долонечки.

     

    Вихователь
    Кривоконь Тетяна Василівна

    Освіта: вища
    Закінчила:Переяслав – Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г.Сковороди
    Фах:вчитель історії, викладач у ВНЗ –І-ІІ рівня акредитації організатора освіти
    Посада:вихователь
    Стаж роботи:4 роки

     

     



    Розклад занять

    Понеділок

     

    1.Інтегроване заняття: мовленнєвий розвиток + у світі людей.

    2.Художньо – естетичний розвиток (аплікація / конструювання).

    3.Фізичний розвиток ( фізкультура).

    Вівторок

     

    1.Пізнавальний розвиток ( математика).

    2.Пізнавальний розвиток ( у світі природи).

    3.Художньо – естетичний розвиток ( музичне виховання).

    Середа

     

    1.Мовленнєвий розвиток ( грамота).

    2.Художньо – естетичний розвиток (ліплення).

    3.Фізичний розвиток ( фізкультура).

    Четвер

     

    1.Пізнавальний розвиток ( математика).

    2.Інтегроване заняття: ( у світі предметів + у світі природи).

    3.Художньо – естетичний розвиток ( музичне виховання).

    П’ятниця

     

    1.Художньо – естетичний розвиток ( малювання).

    2.Інтегроване заняття: (мовленнєвий розвиток + у світі людей/ у світі предметів).

    3.Фізичний розвиток ( фізкультура).

     


    Read more

    молодша №1

    Вас радо зустрічає молодша група №1

    «Курчатко»

     

    В групі 30 дітей

    Хлопчиків – 16

    Дівчаток – 14

    Вихователь: Тонконог Н.П.

    Підмінний вихователь: Черненко Л.М.

    Помічник вихователя: Федина Л.Г.

    Наше кредо: «Найкращий спосіб зробити дітей

    хорошими – це зробити їх щасливими»

    О.Уальд

    Наш девіз: Маленькі ми курчтка,

    Жовтенькії комочки.

    Та згодом виростуть із нас,

    Розумні півні й квочки.

     

    Вихователь
    Тонконог Надія Павлівна

    Освіта: середня – спеціальна
    Закінчила:Київське педагогічне училище №1
    Фах:вихователь дитячого садка
    Посада:вихователь
    Стаж роботи:37 років

     

     



    Розклад занять

    Понеділок

     

    1.Інтегроване заняття: мовленнєвий розвиток + у світі людей.

    2.Художньо – естетичний розвиток (аплікація / конструювання).

    3.Художньо – естетичний розвиток ( музичне виховання).

    Вівторок

     

    1.Пізнавальний розвиток (математика).

    2.Пізнавальний розвиток (у світі природи).

    3.Фізичний розвиток (фізкультура).

    Середа

     

    1.Мовленнєвий розвиток (грамота).

    2.Художньо – естетичний розвиток (ліплення).

    3.Художньо – естетичний розвиток ( музичне виховання).

    Четвер

     

    1.Пізнавальний розвиток ( математика).

    2.Інтегроване заняття: ( у світі предметів + у світі природи).

    3.Фізичний розвиток ( фізкультура).

    П’ятниця

     

    1.Художньо – естетичний розвиток ( малювання).

    2.Інтегроване заняття: (мовленнєвий розвиток + у світі людей/ у світі предметів).

    3.Фізичний розвиток ( фізкультура).

     


    Read more

    200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка

    4.03.2014р. було сплановано та проведено районний захід присвячений 200-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка на базі музею «Флігель Т.Г.Шевченка».

    В дружнім, родиннім колі зібралося дошкілля міста та району на святкування знаменної дати. Розпочали свято дошкільники з ДНЗ №5 «Берізка»: вихованці старшої групи №1 – Женя Ткаченко, Ліза Шулла, Настя Маруненко, Вероніка Яловнича з старшої групи №2 – Поліна Хоменко та ведуча Кривоконь Т.В. – вихователь цього закладу. Вони коротко згадали за життя великого поета, його безцінну книгу «Кобзар». Учасниками заходу з нашого садочка був трирічний Ярослав Лавріненко та чотирирічна Аня Романова з віршами «Вітер з гаєм розмовляє» та «Сон». Вони намагалися передати інтонацією і жестами думку, почуття героїв шевченківських творів.

    Затишок музею, портрети Т.Г.Шевченка, виставка дитячих робіт, на яких ніби ожили герої шевченківської поезії, все перенесло присутніх в ті далекі часи. І ніби сам поет був присутній на цьому святі, теж радів оточуючому, милувався юними талантами та пишався, що наша Україна має таких дочок та синів.

    А на закінчення ранку журі у складі завідувача РМК відділу освіти Остапенко Н.О. та методиста РМК – МиненокО.В., працівника музею – «Флігель Т.Г.Шевченка» Гусак Л.С. нагородили дітей грамотами та солодощами. Кожен учасник та присутній на святі отримав гарний настрій та позитивні емоції.





    Read more

    Розвиток творчості дошкільників

    Розвиток творчості дошкільників шляхом музично – пластичної імпровізації

    19 листопада 2014 року на базі Яготинського ДНЗ №5 «Берізка» відбулося засідання районного методичного об’єднання музичних керівників дошкільних навчальних закладів. Тема, яку розглянули на своєму засіданні педагоги – музично-пластична імпровізація, як елемент розвитку в дітей навичок сприймання музики - на сьогодні є цікавою та актуальною. До уваги присутніх було представлено різноманітні форми роботи з дітьми з даної проблеми: народну пісню «Грицю, Грицю…», як елемент відтворення музичної пластики з дітьми старшого дошкільного віку,; пластику рухів відповідно темпу музики показали діти старшої групи №2 (музичний керівник Бусло В. В.) під час виконання сюжетного танцю «Косарі» та повільного - «Осінні листочки». Театральні, творчі та хореографічні здібності старші дошкільники продемонстрували в казці-драматизації «Як півник мишенят провчив», де вони мали змогу передати характер та настрій героїв. Ця казка для малят мала також і повчальний характер та сприяла розвитку емоційно-мотиваційної сфери особистості. Із задоволенням діти гралися в музично – ритмічні ігри. Однією з таких була гра «Люстерко», де діти вправно фантазували виконуючи відповідні рухи під запропоновану музичним керівником музику, різну за характером та темпом. Теоретичний блок семінару-практикуму був спрямований на підвищення теоретичного рівня педагогів з проблеми використання музично – пластичної імпровізації в художньо-естетичному розвитку дітей дошкільного віку. Досвід роботи ДНЗ №5 «Берізка» презентував присутнім у вигляді відеоролика «Ігрові вправи з використанням музично – пластичної імпровізації». Захоплюючим та емоційним було обговорення переглянутих заходів. Підсумком роботи семінару було прийняття методичних рекомендацій з даної проблеми. Кожен педагог взяв для себе багато нового, повчального, а також поніс з собою позитивні емоції, які були створені сяючими дитячими очима та активним бажанням дітей в русі втілити свої музичні враження.

    Read more

    Дитячий травматизм

    Згідно річного плану відділу освіти Яготинської РДА 27листопада 2015 року на базі Яготинського ДНЗ №5 «Берізка» проходило засідання РМО старших медичних сестер ДНЗ. Темою заходу - був дитячий травматизм, профілактика, оформлення документації. На сьогодні ця тема є дуже актуальною. Засідання РМО проходило в цікавій формі, в ході роботи були використані засоби комп’ютерної техніки. В практичній частині РМО, вихователем – методистом Заморокою Н.М., було проведено тренінг для батьків на тему: «Попередження насильства, жорстокості в сім’ї та в дитячому колективі». Кожен з батьків мав власну думку, та досвід виховання дітей. Потім старша медична сестра ДНЗ №5 «Берізка» Туменок В.М. запропонувала присутнім доповідь на тему: «Дитячий травматизм. Оформляємо документацію». Присутні ділилися досвідом з даної проблеми. Згодом, до уваги медичних сестер було представлено документацію та новинки літератури з проблеми травматизму. Всі учасники РМО мали змогу побути в ролі батьків, в ролі дітей, вправлятися в розв’язанні складних, сімейних ситуацій та поповнити свої знання з даної проблеми.

    Read more

    Наш дитсадочок вітає Вас любі наші відвідувачі!

     

    Шановні відвідувачі!

    Кожного ранку наш дитячий садок гостинно відчиняє двері для Вас, шановні батьки і любі діти! Сподіваємось, що спільними зусиллями, ми навчимо дітей жити у згоді та злагоді з істиною, добром, красою, совістю та любов'ю. Тепер ми маємо можливість спілкуватися з Вами, використовуючи Інтернет, що дуже зручно у наш час. Наш сайт, в першу чергу, адресований тим, хто зацікавлений у гармонійному і всебічному розвитку своєї дитини, хто бажає з нами співпрацювати.

    На нашому сайті Ви можете:

    - дізнатися про останні новини дошкільного навчального закладу (ДНЗ);

    - знайти інформацію про дитячий садок та його колектив;

    - ознайомитися із життям дітей у групах;

    - прочитати поради фахівців;

    - переглянути фотоальбом закладу.

    Наше кредо:

    «Щоб у дитячих очах загорілися промінчики, ти повинен запалити в собі сонце»

                          В.О.   Сухомлинський



    Ми забезпечимо Вашій дитині:

    • дотримання установленого режиму дня згідно з санітарними правилами та графіком роботи установи;
    • якісне гаряче 3 разове харчування;
    • збереження та зміцнення фізичного та психічного здоров'я;
    • формування особистості дитини, сприяння розвитку її творчих здібностей, набуття нею соціального досвіду;
    • виховання любові до України, шанобливе ставлення до родини, батьків, повагу до народних традицій та звичаїв, рідної мови, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля.

    Сподіваємось, що сайт буде корисний як батькам вихованців, так і всім бажаючим дізнатись про наш заклад! Ви можете залишати свої коментарі, обговорювати теми, які Вас цікавлять, висловлювати свої думки, задавати питання.



    На цьому відео ми хочемо презентувати Вам наш дошкільний навчальний заклад, його педагогічний колектив, наші особливості та приорітети у вихованні дітей. Маємо надію в тім що він Вам стане до вподоби, і Ви неодмінно оберете саме нас серед розмаїття інших ДНЗ.






    Read more

    Візитка закладу

    Сайт дошкільного навчального закладу №5 "Берізка" Гімн дитсадка №5 «Берізка»
    ( на мелодію пісні Наталії Май «Дощик»)
    Всіх садок привітно зустрічає,
    Старших і малесеньких діток.
    Нас «Берізку» всі в окрузі знають,
    Це один із кращих дитсадок.

    Приспів:

    Свій садок ніколи, друзі, незабудемо,
    Вчив він нас у правді й мирі жить.
    Скільки поколінь із нього вийшло в люди,
    Як же нам садочок свій можна не любить.

    Творчо і старанно тут працює,
    Дружна дитсадківська вся сім’я .
    Хочуть щоб малята йшли до школи,
    Знаючи усе від а до я.

    Так багато за минулі роки,
    Випустив садок випускників.
    Є тут лікарі і бізнесмени,
    Музиканти й трохи вчителів.
    Read more

    Фізкультурно-оздоровча робота

    Одним з пріоритетних напрямків освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах є фізкультурно – оздоровча робота. Коли дитина зростає веселою, бадьорою, спритною, цікавою до всього розмаїття світу, готовою оволодіти новими й новими знаннями – такий скарб у нашому суспільстві важить над усі матеріальні цінності. Але і здоров’я, і працездатність маленької людини перебувають у прямій залежності від фізичного розвитку. Удосконаленню цієї ланки виховного процесу в нашій країні приділяється посилена увага: діють науково обґрунтовані програми фізичного виховання дошкільників, постійно поліпшується матеріально-спортивна база дитячих садків, підвищується кваліфікація педагогічних кадрів. У дошкільному віці дуже важливо розвинути інтерес до фізичної культури та спорту, адже то одна з передумов доброго здоров’я. Для дошкільнят необхідно створити такі умови та ситуації, за яких розвивався б з урахуванням уже набутий руховий досвід, індивідуальні риси характеру, внутрішні прагнення. Недостатній фізичний розвиток і низька фізична підготовленість дошкільнят здебільшого пояснюється зниженням рухової активності. Для усунення цих недоліків основну увагу потрібно приділити організації фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах, зокрема передбачити правильну побудову та активізацію рухового режиму, спрямувати його на оздоровлення малюків, забезпечити дієвий медико- профілактичну роботу. В нашому садочку створено належні умови для формування, збереження та зміцнення здоров’я дітей. Відповідно вимогам сьогодення в ДНЗ створено певну систему роботи з даного питання, яка передбачає наступні аспекти. А саме:
    • фізичний розвиток;
    • лікувально-профілактична робота;
    • організація режиму дня;
    • організація харчування;
    • валеологічне виховання;
    • загартування;
    • екологічне виховання;
    • робота з батьками.
    Досить часті випадки захворювання дітей змусили нас педагогів ДНЗ №5 «Берізка» м.Яготина, звернути особливу увагу на роботу з оздоровлення дитячого організму, його фізичного розвитку. Цій роботі передував активний пошук шляхів удосконалення фізичної підготовки дітей дошкільного віку, оптимізації їхньої рухової активності. Удосконалюючи свою педагогічну майстерність щодо організації фізичного виховання, наші педагоги постійно знаходяться в творчому пошуку. Їхні яскраві, цікаві фізкультурні заняття, тематичні ігри, спортивні розваги з участю батьків – це завжди свято для малюків, що відвідують дошкільний заклад. Цікаво та творчо проводяться фізкультурні свята, розваги, дні здоров’я, тижні фізкультури під час яких дошкільники, педагоги, батьки спільно зміцнюють своє здоров’я, розуміють його цінність, вчаться здоровому способу життя, весело змагаються та перемагають. Заслуговує на увагу використання педагогами нетрадиційних методів оздоровлення: точковий масаж, ходьба по доріжках здоров’я. Також педагогами активно використовуються нетрадиційні фізкультурно-оздоровчі заходи: музикотерапія, сміхотерапія, дихальна терапія, аромотерапія, пальчикова гімнастика, гімнастика для очей, релаксація, психогімнастика. У всіх вікових групах вихователі проводять цільові прогулянки, які є корисними для дошкільників. Турбота про фізичне здоров’я вихованців завжди була і залишається одним з пріоритетів педагогічної роботи ДНЗ. Ефективності фізично-оздоровчої роботи з дітьми сприяє використання різноманітних форм методичної роботи по фізичному вихованню. Для удосконалення освітньо-педагогічного процесу в ДНЗ №5 «Берізка» проводяться різні нетрадиційні форми з фізкультурно-оздоровчої роботи з педагогами закладу. Зокрема:
    • ділові ігри;
    • мозкові штурми;
    • тренінги;
    • педагогічні турніри та інше.
    Вже стало традицією проводити спортивні змагання «Перші кроки» між ДНЗ м.Яготина на базі Яготинської ДЮСШ. Ці змагання дають значний оздоровчий потенціал для дошкільників, педагогів та створюють тісну співпрацю між освітніми закладами нашого міста. А дружній тандем між ДНЗ №5 «Берізка» та Яготинською ДЮСШ існує вже багато років. Дошкільники із садочка відвідують на базі спортивної школи гурточки художньої гімнастики. Футболу. Заклади спільно радіють перемогам вихованців на районних обласних змаганнях. А деякі вихованці. Такі як Єрьомка Світлана – майстер спорту по дзюдо стали відомими і за межами України. Плідної праці педагогів з фізкультурно-оздоровчої роботи в закладі не вистачить для повноцінного фізичного розвитку дитини. Удосконалити та доповнити її зможуть батьки , займаючись з дітьми вдома. Саме спільна співпраця педагогів та батьків допоможе виростити здорову та активну дитину. Тому багато цікавого матеріалу з фізкультурно-оздоровчої роботи наші педагоги пропонують батькам.




    Read more

    Методична робота

    Методична робота в ДНЗ - це цілісна, заснована на досягненнях науки й педагогічного досвіду, на конкретному аналізі навчально-виховного процесу система взаємозалежних дій і заходів, спрямованих на всебічне підвищення кваліфікації й професійної майстерності кожного вихователя (включаючи заходи щодо керування професійною самоосвітою, самовихованням, самовдосконаленням педагогів), на розвиток і підвищення творчого потенціалу педагогічного колективу ДНЗ в цілому, а в остаточному результаті на вдосконалювання навчально-виховного процесу, досягнень оптимального рівня виховання й розвитку конкретних дітей.
    Зміст методичної роботи в нашому закладі будується на основі державних документів про освіту, науково-педагогічних досліджень, навчальних планів, програм, новинок психолого - педагогічної літератури.
    Велика увага приділяється спрямуванню зусиль педагогічного колективу на реалізацію сучасного особистісно орієнтованого підходу до дітей, який передбачає формування у дитини здібностей і бажання усвідомлювати себе як особистість.
    Педагогічний колектив нашого закладу постійно знаходиться у пошуках інноваційних педагогічних технологій. Підвищенню рівня фахової майстерності педагогів, удосконаленню освітньо – педагогічного процесу та активізації роботи з дітьми сприяють проведені різні форми методичної роботи:
    • педагогічні ради;
    • семінари – практикуми;
    • консультації;
    • проблемно – аналітичні бесіди;
    • педагогічні вітальні;
    • обговорення новинок психолого – педагогічних наук та періодичних видань;
    • ділові педагогічні ігри;
    • відкриті покази різних видів діяльності з послідуючим педаналізом.

    Осередком здійснення навчально – виховного процесу та роботи з педагогічними кадрами в дошкільному закладі є методичний кабінет, програмово – методичне забезпечення якого відповідає сучасним вимогам. Матеріали, зібрані в методичному кабінеті, систематизовані за розділами програми.
    У методичному кабінеті зібрано матеріали з досвіду роботи вихователів, муз керівника. Це тези, реферати, підготовлені вихователями для виступів на педрадах, зразки планування, проведення тематичних тижнів, методичні рекомендації, матеріали діагностичного обстеження відповідності знань дітей програмовим вимогам для здійснення індивідуального та диференційованого підходу до кожного вихованця, конспекти занять, сценарії свят, кращі дитячі роботи.


    У методичному кабінеті регулярно організуються виставки, як епізодичні так і постійно діючі: «Новинки методичної літератури», «Готуємось до педагогічної ради», «Вивчаємо педагогічну спадщину», «Готуємось до огляду-конкурсу». Створено «Банк даних» інноваційних технологій, які запроваджуються в практику роботи. Матеріали методичного кабінету ефективно використовуються педагогами під час навчально-виховного процессу, для підвищення власної педагогічної майстерності.
    Як результат системної методичної роботи з кожним педагогічним працівником закладу прослідковується їх професійний ріст. Впроваджуючи інноваційні технології в практику роботи з дітьми педагоги проводять тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані, домінантні, сюжетно- динамічні заняття в залежності від розділу програми, обраного напрямку, що забезпечує високу продуктивність діяльності дітей. Аналіз роботи вихователів та діяльності дітей свідчать про те, що більшість вихователів дошкільного закладу володіють ефективними засобами впливу на дітей, забезпечують розвивальний характер навчання, високий рівень розумової активності дітей, формування стійких навичок, умінь і знань. В нашому дошкільному навчальному закладі створено свій стиль, традиції та особливості організації навчально - виховного процесу. Достатньо заглянути в затишні групи, поспілкуватися з маленькими " чомусиками " і одразу стане зрозуміло, що тут працюють творчі люди, для яких любов до дітей є сенсом життя.
    Read more

    Інформація для педагогів

    Професійне мовлення педагогів.
    (консультація для вихователів)

    Культура мовлення є обов’язковим елементом загальної культури людини. Не випадково вважається, що мовлення людини – її візитна картка, оскільки від того, наскільки грамотно людина висловлює свої думки, залежить її успіх не лише у повсякденному спілкуванні, але й у професійній діяльності. Особливо актуальне це твердження щодо мовлення педагога, який працює з дітьми дошкільного віку.

    Дошкільний вік є сенситивним періодом мовленнєвого розвитку дитини, тому один з провідних напрямів діяльності вихователя дитячого садка – формування усного мовлення та навичок мовленнєвого спілкування, що спирається на володіння рідною літературною мовою.

    Одним з основних механізмів оволодіння дітьми рідною мовою є наслідування. У дослідженнях основоположників методики розвитку мовлення дітей дошкільного віку Єлизавети Михеєвої та Фелікса Шохіна наголошується, що діти вчаться говорити завдяки слуху та здатності наслідувати. Дошкільники говорять те, що чують, оскільки внутрішні механізми мовлення у дитини утворюються лише під впливом систематично організованого мовлення дорослих. Автор однієї з методик розвитку мовлення дошкільників Муза Алексєєва відзначає, що, наслідуючи дорослих, дитина переймає не лише всі тонкощі вимови, слововживання, побудови фраз, але й ту недосконалість і помилки, які зустрічаються в їхньому мовленні.

    Саме тому до мовлення педагога дошкільного закладу сьогодні ставляться високі вимоги, і проблема підвищення культури мовлення вихователя розглядається у контексті підвищення якості дошкільної освіти.

    Якість мовленнєвого розвитку дошкільників залежить від якості мовлення педагогів і від мовленнєвого середовища, яке останні створюють у дошкільному навчальному закладі. Видатні педагоги Єлизавета Михеєва та Євгенія Фльоріна особливу увагу приділяли створенню у дитячому садку розвивального мовленнєвого середовища як чинника розвитку мовлення дітей. На їхню думку, дошкільним працівникам необхідно ставити в обов’язок створювати таке середовище, в якому «мовлення дітей могло б розвиватися правильно і безперешкодно».


    У сучасних дослідженнях проблем підвищення культури мовлення педагога виділяють компоненти його професійного мовлення і вимоги до нього. 

    До компонентів професійного мовлення педагога відносяться:

    • якість мовного оформлення мовлення;

    • ціннісно-особистісні установки педагога;

    • комунікативна компетентність;

    • чіткий вибір інформації для створення вислову;

    • орієнтація на процес безпосередньої комунікації.

    Серед вимог до мовлення педагога дошкільного закладу виділяють:

    • правильність– відповідність мовлення мовним нормам. Педагогу необхідно знати і виконувати у спілкуванні з дітьми основні норми рідної мови: орфоепічні норми (правила літературної вимови), а також норми утворення і зміни слів;

    • точність– відповідність змісту мовлення та інформації, яка лежить у його основі. Педагогу слід звернути особливу увагу на семантичний (смисловий) аспект мовлення, що сприяє формуванню у дітей навичок точності слововживання;

    • логічність– вираження у смислових зв’язках компонентів мовлення і відносин між частинами та компонентами думки. Педагогу слід враховувати, що саме у дошкільному віці закладаються уявлення про структурні компоненти зв’язного вислову, формуються навички використання різних способів внутрішньо текстових зв’язків;

    • чистота– відсутність у мовленні елементів, невластивих літературній мові. Усунення із активного мовлення не літературної лексики – одне із завдань мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Тому, зважаючи на те, що у цьому віці провідним механізмом мовленнєвого розвитку є наслідування, педагогу необхідно піклуватися про чистоту власного мовлення: неприпустимо використовувати слова-паразити, діалектні, жаргонні слова;

    • виразність – особливість мовлення, що допомагає захоплювати увагу і створювати атмосферу емоційного співпереживання. Виразність мовлення педагога є потужним засобом впливу на дитину. Володіння педагогом різними засобами виразності мовлення (інтонація, темп мовлення, сила, висота голосу тощо) сприяє не лише формуванню довільності виразності мовлення дитини, але й повнішому усвідомленню дитиною змісту мовлення дорослого, формуванню вміння виражати своє ставлення до предмета розмови;

    • багатство– уміння використовувати всі мовні одиниці з метою оптимального вираження інформації. Педагогу слід враховувати, що в дошкільному віці формуються основи лексичного запасу дитини, тому багатий лексикон самого педагога сприяє не лише розширенню словарного запасу дитини, але й допомагає сформувати у неї навички точності слововживання, виразності й образності мовлення;

    • доцільність – вживання у мовленні одиниць, відповідних ситуації та умовам спілкування. Доцільність мовлення педагога передбачає, насамперед, володіння відчуттям стилю. Урахування специфіки дошкільного віку націлює педагога на формування у дітей культури мовленнєвої поведінки (навичок спілкування, уміння користуватися різними формулами мовленнєвого етикету, орієнтуватися на ситуацію спілкування співбесідника і ін.).


    До цього переліку необхідно додати і правильне використання педагогом невербальних засобів спілкування, 
    його уміння не лише говорити з дитиною, але й чути її.
    Безумовно, знання педагогом дошкільного закладу зазначених вимог, їх дотримання і постійне вдосконалення свого мовлення – це запорука успішності роботи з мовленнєвого розвитку дітей у дошкільному закладі.

     

    Read more

    Медична сестра

    Медична сестра
    Туменок Валентина Миколаївна

    Освіта: середня – спеціальна.
    Закінчила: Чорнобильське медичне училище
    Фах: медична сестра
    Посада: старша медична сестра
    Стаж роботи: роки


    Харчування дітей

    http://prilukidnz25.ucoz.ua/med_sl/med_sl_05.jpg1. Харчування дітей в ДНЗ проводиться згідно з вимогами ст.35 Закону України «Про дошкільну освіту»,  «Інструкції щодо організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах» (затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України від 17.04.2006 року № 298/227), тощо.

     

    2.     В закладі затверджений 3-х разовий режим харчування.

     

    3.     Харчування здійснюється згідно з двотижневим меню (на зиму-осінь, літо-весну ); щодня на кожний наступний день відповідно до наявності продуктів харчування та з урахуванням примірного двотижневого меню, картотеки страв складаємо меню-розклад відповідно до затверджених норм харчування; кожного дня за 30 хв. до роздачі їжі медичний працівник оцінює якість її приготування, в його присутності кухар відбирає добові проби в чистий посуд з кришкою в об’ємі порції для дітей молодшої групи. Проби зберігаються протягом доби в холодильнику до закінчення аналогічного прийому їжі наступного дня і є показником якості роботи кухарів.

    4.       В ДНЗ здійснюється щоденний контроль за організацією харчуванням   дітей медсестрою і завідуючою ДНЗ.

    6.     Батьківська плата за харчування дітей в ДНЗ не перевищує 50% від вартості харчування.

     

                                                                                                                                                                                         

    Календар   щеплень  дитини

    http://prilukidnz25.ucoz.ua/med_sl/med_sl_03.jpg1-й день життя дитини – Гепатит  В

    3-7 день життя дитини -  БЦЖ

    1 місяць життя дитини – Гепатит В

    3 місяці життя дитини –  1 АКДП (кір, дифтерія, правець) + 1 поліоміеліт

    4 місяці життя дитини -   2 АКДП (кір, дифтерія, правець) + 2 поліоміеліт

    5 міс. життя дитини – 3 АКДП (кір, дифтерія, правець) + 3 поліоміеліт

    6 міс. життя дитини – Гепатит В

    12 міс. життя дитини - КПК (кір, паротит, краснуха)

    18 міс. життя дитини – 4 АКДП(кір, дифтерія, правець) +4 поліоміеліт

    6 років життя    - 5 Аа КДП-М + 6 поліоміеліт

    7 років життя – Р- Манту + БЦЖ

    Р – манту (протитуберкульозна)  - 1 раз на рік з 4-річного віку дитини до 18 років

    http://prilukidnz25.ucoz.ua/_si/0/s86543283.jpg

    Медичні документи дитини для вступу до ДНЗ:

      http://prilukidnz25.ucoz.ua/med_sl/med_sl_06.jpg

      1.Форма №63 (щеплення від народження дитини до вступу до школи

      2.Форма №26 (Медична карта дитини):  (затверджена наказом МОЗ України)

    ·        Обстеження лікаря –ревматолога

    ·        Лікаря –ортопеда

    ·        Лікаря –офтальмолога

    ·        Лікаря-отоларинголога

    ·        Лікаря –невропатолога

    ·        Лікаря-дерматолога

    ·        Лікаря-стоматолога

    ·        Лікаря-педіатра

    ·        Логопед

    3. Довідка про епідоточення

         4. Довідка про стан здоров'я дитини на момент вступу до ДНЗ

    http://prilukidnz25.ucoz.ua/med_sl/med_sl_07.jpg

    Форма №26                     Форма №63

     

    http://prilukidnz25.ucoz.ua/_si/0/25174330.jpg

    Грип та його наслідки

    http://prilukidnz25.ucoz.ua/med_sl/med_sl_04.jpg Чому захистити від грипу необхідно перш за все дітей?

    1.     Вони хворіють особливо важко, на тлі частих застуд можуть виникнути ускладнення і розвинутися хронічні захворювання. Причина - вікові недосконалості імунних і анатомо-фізіологічних механізмів, які забезпечують захист дитячого організму від респіраторних вірусів.

    2.      Саме діти приносять віруси грипу з дитячого садка або школи. Захворюваність у дітей у 5-7 разів вища, ніж у дорослих.

    Як захиститися від грипу

    1.     Дотримуватися правил гігієни. Всупереч розхожій думці, грип, ГРВІ тощо передаються не лише повітряно-крапельним, а й побутовим шляхом: через руки, рушники.

    2.     Вести здоровий спосіб життя. Всі знають, що це означає, але всі слідують цьому правилу. Тим часом, умови та спосіб життя в 55% випадків визначають наш стан здоров`я, а генетичні чинники - лише 5-10%

    3.     Зміцнювати імунітет. В осінньо-зимовий період необхідно регулярно приймати полівітамінні комплекси.

    4.     Вживати заходів профілактики. Як захист багато лікарів рекомендують вакцинацію. Якщо з якихось причин щеплення робити не збираєтеся, необхідно використовувати неспецифічні засоби захисту:

    народні засоби, імуностимулятори.

    5.     Бути поміркованим. Якщо ви все ж захворіли, зведіть до мінімуму контакти, лікуйтеся вдома. Так ви і колег та сусідів не заразите, і самі не заробите ускладнення.

     

     




    Лікар радить, консультує, інформує

     

    НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПРИ СОНЯЧНОМУ ТА ТЕПЛОВОМУ УДАРІ.
    ЛІТО У РОЗПАЛІ – І ОСОБЛИВО ЩЕДРЕ ВОНО НА УЛЬТРАФІОЛЕТОВІ ПРОМЕНІ. АЛЕ ЙОГО “ЛАСКИ” ТРЕБА УНИКАТИ, АБИ НЕ ОТРИМАТИ ОПІКІВ ШКІРИ ТА ТЕПЛОВОГО ЧИ СОНЯЧНОГО УДАРУ. ОСОБЛИВО ОБЕРЕЖНИМИ БУДЬТЕ НА ВОДІ, ТОМУ ЩО ПРОМІНЬ, ВІДДЗЕРКАЛЕНИЙ ВІД НЕЇ, ЛЕГКО ПРИЗВОДИТЬ ДО ОПІКІВ ГУБ, ВУХ, СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ НОСА, ПІДБОРІДДЯ.
    ТЕПЛОВИЙ УДАР ВИНИКАЄ У РАЗІ ТРИВАЛОГО ПЕРЕГРІВАННЯ ОРГАНІЗМУ, ОСОБЛИВО ПРИ ПІДВИЩЕНОМУ ФІЗИЧНОМУ НАВАНТАЖЕННІ. ЦЕ МОЖЕ СТАТИСЯ У ПОХОДАХ, НА ДАЧНИХ ДІЛЯНКАХ, ПРИ НОСІННІ ЩІЛЬНОГО ОДЯГУ В СПЕКУ, ПІД ЧАС РОБОТИ В ПРИМІЩЕННІ З ВИСОКОЮ ТЕМПЕРАТУРОЮ, В УМОВАХ ПІДВИЩЕНОЇ ВОЛОГОСТІ І ЗА НЕДОСТАТНЬОГО ПРОВІТРЮВАННЯ.
    ЩО СЛІД РОБИТИ:
    - ХОДИТИ У КЕПІ З ДОВГИМ КОЗИРКОМ, У СОНЦЕЗАХИСНИХ ОКУЛЯРАХ ТА В СВІТЛОМУ ОДЯЗІ З НАТУРАЛЬНИХ ТКАНИН;
    НЕ ПРИЙМАТИ СОНЯЧНИХ ВАНН НА ГОЛОДНИЙ ЧИ ПОВНИЙ ШЛУНОК;
    ПО МОЖЛИВОСТІ ЯКНАЙБІЛЬШЕ ПЕРЕБУВАТИ У ЗАТІНКУ;
    ЗАСМАГАТИ СЛІД ВРАНЦІ ДО 11 ГОДИНИ АБО ПІСЛЯ 16 ГОДИНИ ВВЕЧЕРІ;
    КОРИСТУВАТИСЯ ЗАХИСНИМИ КРЕМАМИ;
    ВМИВАТИСЯ КІЛЬКА РАЗІВ НА ДЕНЬ – БАЖАНО МІНЕРАЛЬНОЮ ВОДОЮ.
    ЯК РОЗПІЗНАТИ ПЕРШІ ОЗНАКИ (СОНЯЧНОГО ТА ТЕПЛОВОГО УДАРУ):
    З’ЯВЛЯЄТЬСЯ РІЗКА ВТОМА, СЛАБКІСТЬ, ГОЛОВНИЙ БІЛЬ, ЗАПАМОРОЧЕННЯ, БІЛЬ У НОГАХ, СПИНІ, НУДОТА, БЛЮВОТА, ШУМ У ВУХАХ, ПОТЬМАРЕННЯ В ОЧАХ, ПОСИЛЕНЕ ДИХАННЯ, КРОВОТЕЧА З НОСА, А МОЖЛИВО Й ВТРАТА СВІДОМОСТІ. ЯКЩО В ЦЕЙ ЧАС ПОТЕРПІЛОМУ НЕ НАДАТИ НАГАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ, ВІН МОЖЕ ЗАГИНУТИ В ЩОНАЙБЛИЖЧІ ГОДИНИ ВІД ЗУПИНКИ ДИХАННЯ ТА КРОВООБІГУ. ПРИ ОПІКАХ – ПОЧЕРВОНІННЯ ШКІРИ.
    ЯК ДОПОМОГТИ (ПРИ СОНЯЧНОМУ ТА ТЕПЛОВОМУ УДАРАХ):
    - ПОТЕРПІЛОГО ПЕРЕНЕСТИ У ЗАТІНОК І ЗВІЛЬНИТИ ЙОГО ТІЛО ВІД ОДЯГУ;
    - ЗМОЧИТИ ПРОХОЛОДНОЮ ВОДОЮ ГОЛОВУ ТА ГРУДИ, НА ДІЛЯНКУ ПАХУ ТА ПІД ПАХВАМИ ПОКЛАСТИ ШМАТКИ ТКАНИНИ, ЗМОЧЕНОЇ ВОДОЮ;
    ЗА НЕОБХІДНОСТІ ЗРОБИТИ ШТУЧНЕ ДИХАННЯ І ДАТИ КОФЕЇН, А ЗА НАЯВНОСТІ ГОЛОВНОГО БОЛЮ - АНАЛЬГІН;
    ВИКЛИКАТИ ШВИДКУ ДОПОМОГУ;
    ПОКЛАСТИ ПОТЕРПІЛОГО НА СПИНУ. ЯКЩО Є ПОЗИВИ НА БЛЮВАННЯ, ПОТЕРПІЛИЙ МАЄ ЛЕЖАТИ НА БОЦІ;
    ДО ПРИЇЗДУ ЛІКАРЯ ТРЕБА БОРОТИСЯ ЗА ЖИТТЯ ПОТЕРПІЛОГО. ДЛЯ ВИВЕДЕННЯ ЗІ СТАНУ НЕПРИТОМНОСТІ ПОТЕРПІЛОМУ ДАЮТЬ ПОНЮХАТИ НАШАТИРНИЙ СПИРТ. НАМАГАТИСЯ ЗНИЗИТИ ТЕМПЕРАТУРУ ТІЛА, ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБНО НАКРИТИ ПОТЕРПІЛОГО ВОЛОГОЮ ТКАНИНОЮ, УВІМКНУТИ ВЕНТИЛЯТОР.
    ЯК ДОПОМОГТИ (ПРИ ОПІКАХ):
    НЕ ЗМАЩУЙТЕ ТІЛО НІЯКИМИ РЕЧОВИНАМИ (КРЕМАМИ, МАЗЯМИ, ЗА ВИНЯТКОМ ЛІКУВАЛЬНИХ);
    ПОВЕРХНЮ ОПІКУ ПОТРІБНО ЗАКРИТИ СУХОЮ СТЕРИЛЬНОЮ ПОВ’ЯЗКОЮ.
    ЧОГО НЕ СЛІД РОБИТИ:
    У СПЕКУ ПИТИ СОЛОДКИХ ГАЗОВАНИХ НАПОЇВ – ВОНИ СПРИЧИНЯЮТЬ НАБРЯКИ, МОЛОКА - ПОСИЛЮЄ СПРАГУ, ВИНА – ЗНЕВОДНЮЄ ОРГАНІЗМ. ЗЛОВЖИВАТИ ЇЖЕЮ.

      ДОПОМОГА ПРИ УКУСАХ КОМАХ, КЛІЩІВ, ЗМІЙ.
    ЗАГРОЗУ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ, ОСОБЛИВО ДЛЯ ТИХ, ХТО ПОТЕРПАЄ ВІД АЛЕРГІЇ, СТАНОВЛЯТЬ ОСИ (ШЕРШЕНЬ, ЗВИЧАЙНА ОСА) І БДЖОЛИ, ЗМІЇ, КЛІЩІ. ПРИ ЇХНЬОМУ ЖАЛЕННІ ПІД ШКІРУ ВПРИСКУЄТЬСЯ ОТРУТА, ВІД ЯКОЇ МОЖЕ ВИНИКНУТИ МІСЦЕВА АБО ЗАГАЛЬНА РЕАКЦІЯ.
    СТУПІНЬ ОТРУЄННЯ ПІСЛЯ УКУСІВ БДЖІЛ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД КІЛЬКОСТІ ОДНОЧАСНИХ УКУСІВ, МІСЦЯ УРАЖЕННЯ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РЕАКЦІЇ ОРГАНІЗМУ ДО БДЖОЛИНОЇ ОТРУТИ. НАЙНЕБЕЗПЕЧНІШИМИ Є УКУСИ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ.
    МІСЦЕВА РЕАКЦІЯ ДОБРЕ ВІДОМА КОЖНОМУ, КОГО ХОЧ РАЗ УЖАЛИЛА БДЖОЛА АБО ОСА: СИЛЬНИЙ БІЛЬ, СВЕРБЛЯЧКА І ПЕЧІННЯ, ПОЧЕРВОНІННЯ І НАБРЯК.
    ЩО СЛІД РОБИТИ (ПРИ УКУСАХ КОМАХ):
    ВИДАЛИТИ ПО МОЖЛИВОСТІ ЖАЛО РАЗОМ З ОТРУЙНИМ МІШЕЧКОМ, ПІДЧЕПИВШИ НІГТЕМ, ПІНЦЕТОМ, ГОЛКОЮ;
    ПРОМИТИ РАНКУ ЕТИЛОВИМ ЧИ НАШАТИРНИМ СПИРТОМ;
    ПРИКЛАСТИ ДО ЦЬОГО МІСЦЯ ШМАТОЧОК ЦУКРУ, ЩО СПРИЯЄ ВИТЯГАННЮ ОТРУТИ З РАНКИ І ПЕРЕШКОДЖАЄ РОЗВИТКУ НАБРЯКУ АБО ЛЬОДУ ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ БОЛЮ;
    ДАТИ ВИПИТИ МІЦНОГО І СОЛОДКОГО ЧАЮ;
    КЛІЩІ. ЦІ ПРИСТАВУЧІ І КУСЮЧІ НОСІЇ КЛІЩОВОГО ЕНЦЕФАЛІТУ НАЙБІЛЬШ АКТИВНІ У ВЕСНЯНО-ЛІТНІЙ ПЕРІОД. ДЛЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЦЬОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ПРИ ЛІСОВИХ ПРОГУЛЯНКАХ, ЗБИРАННЯ ЯГІД, ГРИБІВ, НЕОБХІДНО ДОТРИМУВАТИСЬ НАЙПРОСТІШИХ ЗАПОБІЖНИХ ПРАВИЛ:
    ОДЯГ ПОВИНЕН НАДІЙНО ЗАКРИВАТИ ТІЛО;
    ШТАНИ – ЗАПРАВЛЕНІ У ШКАРПЕТКИ, НА НОГАХ – ЧОБОТИ АБО ЩІЛЬНО ЗАВ‘ЯЗАНІ ЧЕРЕВИКИ;
    КУРТКУ НАГЛУХО ЗАКРИВАЮТЬ І ЗАПРАВЛЯЮТЬ У ШТАНИ, ОБШЛАГИ ПОВИННІ ЩІЛЬНО ОБЛЯГАТИ КИСТІ РУК;
    КОМІР І МАНЖЕТИ МОЖНА ЗМАСТИТИ КАМФОРНОЮ ОЛІЄЮ;
    ВУХА І ВОЛОССЯ ПОТРІБНО ЗАКРИТИ КОСИНКОЮ АБО БЕРЕТОМ;
    МОЖНА ЗАСТОСОВУВАТИ ЗАСОБИ ВІДЛЯКУВАННЯ КОМАХ, ТАК ЗВАНІ РЕПЕЛЕНТИ: КРЕМ “ТАЙГА”, ЛОСЬЙОН “АНГАР”, АЕРОЗОЛЬ “ДЕТА”.
    ПІСЛЯ ПОВЕРНЕННЯ З ЛІСУ НЕОБХІДНО УВАЖНО ОГЛЯНУТИ ОДЯГ І ТІЛО. ОСОБЛИВО УВАЖНО ПОТРІБНО ОГЛЯНУТИ ГОЛОВУ, ШИЮ, ВІДКРИТІ ДІЛЯНКИ ШКІРИ. КЛІЩІ, ЯКІ ПРИСМОКТАЛИСЬ, МАЮТЬ ВИГЛЯД МАЛОПОМІТНИХ ЧОРНИХ ПЛЯМОК, ЇХ ВАЖКО ВІДРІЗНИТИ ВІД ПРИРОДНИХ УТВОРЕНЬ НА ШКІРІ.

    ЩО СЛІД РОБИТИ:
    КЛІЩІВ, ЩО ПРИСМОКТАЛИСЯ, ТРЕБА ВИДАЛИТИ (ДЛЯ ЦЬОГО ШКІРУ НАВКОЛО КЛІЩА ЗМАЩУЮТЬ ЕФІРОМ, БЕНЗИНОМ, ПІСЛЯ ЦЬОГО ПАРАЗИТ ВИХОДИТЬ САМОСТІЙНО);
    РАНКУ ПОТРІБНО ЗМАЗАТИ РОЗЧИНОМ ЙОДУ;
    ВИЛУЧЕНИХ КЛІЩІВ СПАЛИТИ;
    ЯКЩО ПРИ ВИДАЛЕННІ КЛІЩА ГОЛІВКА ЙОГО ВІДІРВАЛАСЬ І ЗАЛИШИЛАСЬ В ТОВЩІ ШКІРИ, ПОТРІБНО ЗВЕРНУТИСЯ В МЕДИЧНУ УСТАНОВУ ДЛЯ ВИДАЛЕННЯ ГОЛІВКИ.

    ЩО СЛІД РОБИТИ (ПРИ УКУСАХ ЗМІЙ):
    СЛІД СТВОРИТИ ВСІ УМОВИ ДЛЯ НЕГАЙНОГО ВВЕДЕННЯ СИРОВАТКИ;
    ЗАБЕЗПЕЧИТИ ПОТЕРПІЛОМУ НЕРУХОМІСТЬ, ОСКІЛЬКИ НАДМІРНІ РУХИ СПРИЯЮТЬ ШВИДКОМУ ПРОНИКНЕННЮ ОТРУТИ В КРОВ;
    ЗВІЛЬНИТИ КІНЦІВКИ ВІД ВЗУТТЯ, ШКАРПЕТОК, БРАСЛЕТІВ ДЛЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАБРЯКІВ;
    НЕ ПЕРЕТЯГУВАТИ ГУМОВИМ ДЖГУТОМ КІНЦІВКУ ВИЩЕ МІСЦЯ УКУСУ, БО ЦЕ МОЖЕ ПРИЗВЕСТИ ДО ПОРУШЕННЯ КРОВООБІГУ В УРАЖЕНІЙ ДІЛЯНЦІ;
    НЕ НАДРІЗАТИ КРАЇ РАНИ, НЕ ВІДСМОКТУВАТИ З НЕЇ КРОВ, БО ЧЕРЕЗ ПОШКОДЖЕННЯ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ ОТРУТА МОЖЕ ШВИДКО ПОТРАПИТИ У КРОВ;
    - ДАТИ ВИПИТИ ЗНАЧНУ КІЛЬКІСТЬ РІДИНИ (ВОДИ, КАВИ, ЧАЮ).

     
    РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПРИ ВТРАТІ ОРІЄНТАЦІЇ У ЛІСІ.
    ЩО СЛІД РОБИТИ (КОЛИ ЗАБЛУКАЛИ):
    ЗБЕРІГАТИ СПОКІЙ ТА УНИКАТИ ПАНІКИ;
    ПРИГАДАТИ ОСТАННЮ ПРИКМЕТУ НА ЗНАЙОМІЙ ЧАСТИНІ ШЛЯХУ І ПОСТАРАТИСЯ ПРОСТЕЖИТИ ДО НЕЇ ДОРОГУ.
    ПРИСЛУХАТИСЯ. ПРИ ВІДСУТНОСТІ ЗНАЙОМИХ ОРІЄНТИРІВ, СТЕЖОК І ДОРІГ ВИХОДЬТЕ "НА ВОДУ" - УНИЗ ЗА ТЕЧІЄЮ. СТРУМОК ВИВЕДЕ ДО РІКИ, РІКА - ДО ЛЮДЕЙ. ЯКЩО ОРІЄНТИРІВ НЕМАЄ, ЗАЛІЗЬТЕ НА НАЙВИЩЕ ДЕРЕВО - ПОГЛЯД З ВИСОТИ ДОПОМАГАЄ КРАЩЕ ЗОРІЄНТУВАТИСЯ.
    ПАМ'ЯТАТИ! ДІТИ ПОВИННІ ЗНАТИ, ЩО ВОНИ НЕ БУДУТЬ ПОКАРАНІ ЗА ТЕ, ЩО ЗАБЛУКАЛИ. БУЛИ ВИПАДКИ, КОЛИ ДІТИ ХОВАЛИСЯ ВІД ШУКАЧІВ ЧЕРЕЗ ТЕ, ЩО БОЯЛИСЯ БУТИ ПОКАРАНИМИ.
    НАВЧАЙТЕ ДІТЕЙ, ЩО НЕОБХІДНО ВИБРАТИ ВЕЛИКЕ ДЕРЕВО (АБО ЯКИЙСЬ ІНШИЙ ОБ'ЄКТ) БІЛЯ ПРИМІТНОГО МІСЦЯ І ЗНАХОДИТИСЯ ТАМ. ПОВІДОМТЕ ДІТЕЙ ПРО НЕОБХІДНІСТЬ КРИЧАТИ НА ШУМИ, ЩО ЛЯКАЮТЬ ЇХ. ЯКЩО ЦЕ ЗВІРІ, ВОНИ ЗЛЯКАЮТЬСЯ ТА ПІДУТЬ ГЕТЬ. ЦЕ ТАКОЖ ДОПОМОЖЕ ШВИДШЕ ЗНАЙТИ ТИМ, ХТО БУДЕ ЇХ ШУКАТИ.
    ЧОГО НЕ СЛІД РОБИТИ:
    ПИТИ ВОДУ З РІЧОК ТА ОЗЕР. НАЙБІЛЬШ НАДІЙНІ ДЖЕРЕЛА ВОДИ - СТРУМКИ. ПОБЛИЗУ МІСЦЬ, ДЕ ВИ ПОБАЧИТЕ МЕРТВИХ РИБУ ЧИ ТВАРИН, ВЗАГАЛІ НЕ МОЖНА НАВІТЬ МИТИ РУКИ;
    ЗАТРИМУВАТИСЯ БІЛЯ ПОЛАМАНИХ ДЕРЕВ. ВОНИ СПИРАЮТЬСЯ ОДНЕ НА ОДНЕ І МОЖУТЬ ВПАСТИ, ОСОБЛИВО ПІД ЧАС ВІТРУ;
    ХОДИТИ БІЛЯ БОЛІТ. БОЛОТНОЮ ВОДОЮ ТАКОЖ НЕ МОЖНА КОРИСТУВАТИСЯ. ПОБЛИЗУ БОЛОТА, ЯК ПРАВИЛО, ВОДИТЬСЯ БАГАТО ГАДЮК;
    - КОНТАКТУВАТИ ІЗ ДИКИМИ ТВАРИНАМИ. У ЛЮДЕЙ І ТВАРИН (ОЛЕНЬ, ЛИСИЦЯ) БЛИЗЬКО 150 СПІЛЬНИХ ХВОРОБ. ТВАРИНИ НАПАДАЮТЬ НА ЛЮДИНУ, ЯКЩО ВОНИ ПОРАНЕНІ, ПЕРЕЛЯКАНІ НЕСПОДІВАНКОЮ АБО ЗАХИЩАЮТЬ СВОЄ ПОТОМСТВО. ПРИ ЯВНО АГРЕСИВНОМУ ПОВОДЖЕННІ ТВАРИН МОЖНА ВИКОРИСТОВУВАТИ ЯК ЗАСІБ ЗАХИСТУ ВОГОНЬ АБО СТУКАТИ ПАЛИЦЕЮ ПО ДЕРЕВУ;
    ЗАЛИШАТИ ЇЖУ У ВАШОМУ НАМЕТІ АБО ПОРЯД З МІСЦЕМ ВАШОГО ВІДПОЧИНКУ;
    - ХОВАТИСЯ ПІД ВИСОКИМИ ДЕРЕВАМИ ТА ЗАЛИШАТИСЯ НА ГАЛЯВИНІ ПІД ЧАС ЗЛИВИ З БЛИСКАВКОЮ, БО БЛИСКАВКА МОЖЕ ВДАРИТИ У НАЙВИЩЕ МІСЦЕ.

    НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПРИ УРАЖЕННІ БЛИСКАВКОЮ.
    ВЛІТКУ ЧАСТО ГРИМЛЯТЬ ГРОЗИ І БЛИСКАЮТЬ БЛИСКАВИЦІ. УРАЖЕННЯ БЛИСКАВКОЮ НЕ ДУЖЕ ЧАСТЕ ЯВИЩЕ. АЛЕ ВІД НЬОГО НІХТО НЕ ЗАСТРАХОВАНИЙ.
    ЧОГО НЕ СЛІД РОБИТИ:
    - ХОВАТИСЯ ПІД ДЕРЕВАМИ (ОСОБЛИВО ТИМИ, ЩО СТОЯТЬ ОКРЕМО). НАЙБІЛЬШ НЕБЕЗПЕЧНІ ДЕРЕВА – ЦЕ ДУБ, ТОПОЛЯ, ЯЛИНА, СОСНА. РІДКО БЛИСКАВКА Б’Є В БЕРЕЗУ І КЛЕН, МАЙЖЕ НІКОЛИ - У ЧАГАРНИК;
    СТОЯТИ ПРЯМО НА ВІДКРИТОМУ ПРОСТОРІ, (БЛИСКАВКА Б’Є В НАЙВИЩУ ТОЧКУ НА МІСЦЕВОСТІ);
    ЛЯГАТИ НА ЗЕМЛЮ (ТАКИМ ЧИНОМ ВИ ПІДСТАВИТЕ ВСЕ ТІЛО ПІД УДАР БЛИСКАВКИ), КРАЩЕ ПРИСІСТИ НАВПОЧІПКИ В СУХУ ЯМУ ЧИ ТРАНШЕЮ, ОБХОПИВШИ НОГИ РУКАМИ;
    БІГТИ, ЇХАТИ НА ВЕЛОСИПЕДІ, КУПАТИСЯ;
    - ПЕРЕБУВАТИ ПОРУЧ З МЕТАЛЕВИМИ ПРЕДМЕТАМИ, ТОРКАТИСЯ МЕТАЛЕВИХ СПОРУДЖЕНЬ, ДРОТЯНОЇ ОГОРОЖІ, ТРИМАТИ В РУКАХ ДОВГІ ЧИ МЕТАЛЕВІ ПРЕДМЕТИ, (ВУДКИ, ПАРАСОЛЬКИ);
    - СТОЯТИ БІЛЯ ВІДЧИНЕНОГО ВІКНА.
    ЩО РОБИТИ:
    ПОТЕРПІЛОГО СЛІД РОЗДЯГНУТИ;
    ОБЛИТИ ГОЛОВУ ХОЛОДНОЮ ВОДОЮ ТА ОБГОРНУТИ МОКРИМ ХОЛОДНИМ ПРОСТИРАДЛОМ;
    - ЯКЩО ЛЮДИНА ЩЕ НЕ ОПРИТОМНІЛА, ТРЕБА ЗРОБИТИ ШТУЧНЕ ДИХАННЯ “РОТ У РОТ”, А ПРИ ЗУПИНЦІ СЕРЦЯ – НЕПРЯМИЙ МАСАЖ, ПОВЕРХНЮ ОПІКУ ЗАКРИТИ ПОВ’ЯЗКОЮ ТА ЯКНАЙШВИДШЕ ВИКЛИКАТИ МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ АБО ВІДПРАВИТИ ДО ЛІКАРНІ, НЕ ЗАБУВАЮЧИ, ЩО В БУДЬ-ЯКИЙ МОМЕНТ МОЖЕ НАСТУПИТИ ЗУПИНКА ДИХАННЯ І СЕРЦЯ.
    НАВІТЬ ЯКЩО ЛЮДИНА ОПРИТОМНІЛА, У НЕЇ МОЖУТЬ ВИЯВИТИСЯ СЕРЙОЗНІ УШКОДЖЕННЯ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ.
    ЧОГО КАТЕГОРИЧНО НЕ МОЖНА РОБИТИ:
    ЗАКОПУВАТИ В ЗЕМЛЮ, БО ТАКИЙ НАМІР НЕ ПРОСТО МАРНИЙ, А Й НЕБЕЗПЕЧНИЙ (ЦЕ ВІДТЯГУЄ НЕ ТІЛЬКИ ЗАСТОСУВАННЯ СПРАВДІ ЕФЕКТИВНИХ ЗАСОБІВ ДОПОМОГИ – ВИ МОЖЕТЕ ПРОСТО ВМОРИТИ ПОТЕРПІЛОГО, ЯКЩО ВІН НАКОВТАЄТЬСЯ ЗЕМЛІ).

      НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПРИ ХАРЧОВОМУ ОТРУЄННІ.
    ЛІТОМ ДОСТИГАЄ БЕЗЛІЧ ФРУКТІВ, ОВОЧІВ І Є МОЖЛИВІСТЬ ВДОСТАЛЬ ПОЛАСУВАТИ РІЗНОЮ СМАКОТОЮ. ДЛЯ ТОГО Ж ВОНО І ЛІТО! АЛЕ САМЕ ВЛІТКУ ВЕРШИНА ХАРЧОВИХ ОТРУЄНЬ ДОСЯГАЄ АПОГЕЮ.
    ЩО СЛІД РОБИТИ:
    - ЗАВЖДИ ДОТРИМУВАТИСЯ ПРАВИЛ ОСОБИСТОЇ ГІГІЄНИ;
    - ЗВЕРТАТИ УВАГУ НА ДОБРОЯКІСНІСТЬ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ, ВИКОНУВАТИ ПРАВИЛА ЇХНЬОГО ЗБЕРІГАННЯ;
    - РЕТЕЛЬНО МИТИ ОВОЧІ І ФРУКТИ;
    - ВИПИТИ БАГАТО РІДИНИ, ЩОБ ВИКЛИКАТИ БЛЮВОТУ;
    - ВИПИТИ АКТИВОВАНОГО ВУГІЛЛЯ;
    - ПОКЛАСТИ ХВОРОГО В ЛІЖКО, ЗІГРІТИ, ДАТИ ТЕПЛОГО СЛАБКОГО ЧАЮ;
    - ВИКЛИКАТИ ЛІКАРЯ АБО “ШВИДКУ ДОПОМОГУ”.

     НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ОТРУЄННІ РОСЛИНАМИ.
    ВАЖЛИВО ПАМ’ЯТАТИ, ЩО ДІТИ МАЮТЬ ЗВИЧКУ ГРИЗТИ РІЗНОМАНІТНІ ТРАВИНКИ. І НЕМАЄ ГАРАНТІЇ, ЩО ВИПАДКОВО ЗІРВАНА ТРАВИНКА НЕ ОТРУЙНА. ОТРУЙНІ РОСЛИНИ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ СКРІЗЬ: В ЛІСІ, В ПОЛІ, НА ЛУКАХ. ТОМУ ПРИ ЗБОРІ ДАРІВ ПРИРОДИ ТРЕБА БУТИ ОБАЧНИМ І ПАМ'ЯТАТИ ПРО НЕБЕЗПЕКУ, ЯКУ МОЖУТЬ ЗАХОВАТИ У СОБІ ПРИЄМНІ НА ВИГЛЯД ТА СМАК РОСЛИНИ. ТУТ СЛІД ЗАПАМ'ЯТАТИ ПРАВИЛО: “НЕ ЗНАЄШ – НЕ БЕРИ ДО РУК”.
    ЧОГО НЕ СЛІД РОБИТИ:
    КУШТУВАТИ НЕВІДОМИХ ЯГІД, ТРАВИНОК, РОСЛИН, ГРИБІВ;
    ЗНИЩУВАТИ ОТРУЙНІ РОСЛИНИ, ТОМУ ЩО ЇХ ВИКОРИСТОВУЮТЬ В МЕДИЦИНІ, ВОНИ Є ЛІКАМИ ДЛЯ ТВАРИН І ПТАХІВ.
    ЩО РОБИТИ:
    ДАТИ ВИПИТИ БАГАТО ВОДИ, ЩОБ ВИКЛИКАТИ БЛЮВАННЯ;
    НЕГАЙНО ЗВЕРНУТИСЯ ДО ЛІКАРЯ, ВКЛАСТИ ПОТЕРПІЛОГО В ЛІЖКО.

    ОДНІЄЮ З НАЙВАЖЛИВІШИХ ВИМОГ, Є ДОТРИМАННЯ ПРАВИЛ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ.
    1) ПОЖЕЖІ ЧАСТО ВИНИКАЮТЬ ЧЕРЕЗ ТАКІ ПРИЧИНИ:
    НЕСПРАВНІСТЬ АБО НЕПРАВИЛЬНА ЕКСП­ЛУАТАЦІЯ ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ, ГАЗОВИХ ПЛИТ, ЕЛЕКТРИЧНИХ ПОБУТОВИХ ПРИЛАДІВ;
    УВІМКНЕННЯ В ОДНУ РОЗЕТКУ ДЕКІЛЬКОХ ПОБУТОВИХ ПРИЛАДІВ ВЕЛИКОЇ ПОТУЖНОСТІ;
    НЕСПРАВНІСТЬ ЕЛЕКТРОПРОВОДКИ;
    СУШІННЯ РЕЧЕЙ НАД ГАЗОВОЮ ПЛИТОЮ;
    —КОРИСТУВАННЯ САМОРОБНИМИ ЕЛЕКТ­РИЧНИМИ ОБІГРІВАЛЬНИМИ ПРИЛАДАМИ, ЗАПА­ЛЮВАННЯ ХЛОПАВОК І БЕНГАЛЬСЬКИХ ВОГНІВ ПО­БЛИЗУ ХВОЇ;
    —НЕСПРАВНА АБО ЗАЛИШЕНА БЕЗ ДОГЛЯДУ ПОБУТОВА ЕЛЕКТРОТЕХНІКА;
    —НЕОБЕРЕЖНЕ ПОВОДЖЕННЯ З ВОГНЕМ;
    ІГРИ З ВОГНЕМ;УДАРИ БЛИСКАВКИ;
    ЗБЕРЕЖЕННЯ ЛЕГКОЗАЙМИСТИХ МАТЕРІ­АЛІВ ТА РЕЧОВИН;
    ВИТІК ГАЗУ;
    ВИКОРИСТАННЯ ПІРОТЕХНІКИ.

    ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПРИ ПОЖЕЖІ:
    ПОДЗВОНИТИ ДО СЛУЖБИ 101 (ЯКЩО ЦЕ МОЖЛИВО);
    ПОВІДОМИТИ ПОВНУ АДРЕСУ, ЩО ГОРИТЬ, СВІЙ ТЕЛЕФОН, ПРІЗВИЩЕ, ІМ'Я ТА ПО БАТЬКОВІ, СКІЛЬКИ ПОВЕРХІВ У БУДИНКУ, ЯКЩО ВИ ЗНАЄТЕ - ЯК ДО НЬОГО ПІД'ЇХАТИ;
    ВІКНА ВІДКРИВАТИ НЕ МОЖНА, АДЖЕ КИ­СЕНЬ ПОСИЛИТЬ ПОЛУМ'Я;
    НЕГАЙНО ВИЙТИ З ПРИМІЩЕННЯ, ПОКЛИКА­ТИ ДОРОСЛИХ;
    НЕГАЙНО ЕВАКУЮВАТИ ДІТЕЙ З ПРИМІЩЕНЬ;
    З ВИСОТНОГО БУДИНКУ НЕ БІЖІТЬ СХОДАМИ ВНИЗ, ЯКЩО ЗАЙНЯЛОСЯ ВНИЗУ, А РЯТУЙТЕСЯ НА ДАХУ, ВИКОРИСТОВУЙТЕ ПОЖЕЖНУ ДРАБИНУ.
    ЩОБ УБЕРЕГТИ ОРГАНИ ДИХАННЯ ВІД ЧАДНО­ГО ГАЗУ, СЛІД ПРОБИВАТИСЯ ДО ВИХОДУ ПОПОВ­ЗОМ, БО ВНИЗУ МЕНШЕ ДИМУ, НАКРИТИ ГОЛОВУ ШМАТКОМ МОКРОЇ ТКАНИНИ АБО ПАЛЬТОМ.
    3)    ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ В ЛІСІ.
    ПРИЧИНАМИ ПОЖЕЖІ В ЛІСІ МОЖУТЬ СТАТИ БЛИСКАВКА АБО ЗАСУХА, АЛЕ ОСНОВНОЮ ПРИЧИ­НОЮ ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖ У ЛІСІ Є НЕОБЕ­РЕЖНІСТЬ ЛЮДИНИ. ПАМ'ЯТАЙТЕ, ЩО УКРАЙ НЕ­БЕЗПЕЧНО:
    - КИДАТИ ПАЛАЮЧІ СІРНИКИ, НЕДОКУРКИ;
    ПАЛИТИ СУХУ ТРАВУ;
    РОЗВОДИТИ ВОГНИЩА;
    ЗАЛИШАТИ В ЛІСІ ПРОМАСЛЕНІ АБО ПРОСО­ЧЕНІ ІНШОЮ ГОРЮЧОЮ РЕЧОВИНОЮ ШМАТКИ ТКА­НИНИ.
    ЩОБ ЗАПОБІГТИ ПОЖЕЖІ РЕКОМЕНДУЄМО ТАКІ ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ В ЛІСІ:
    - БАГАТТЯ РОЗПАЛЮВАТИ ДРІБНИМИ СУХИМИ СОСНОВИМИ І ЯЛИНОВИМИ ГІЛКАМИ, КОРОЮ, НЕДОГАРКОМ СВІЧКИ, ТРІСКАМИ ТОЩО.
    РОЗВОДИТИ БАГАТТЯ В ЛІСІ ТІЛЬКИ В СПЕ­ЦІАЛЬНО ПЕРЕДБАЧЕНИХ ДЛЯ ЦЬОГО МІСЦЯХ;
    ПЕРЕД ТИМ ЯК РОЗПАЛЮВАТИ БАГАТТЯ, ЗВІЛЬНІТЬ МІСЦЕ ДЛЯ НЬОГО ВІД НАГРОМАДЖЕН­НЯ СУШНЯКУ, СУХОЇ ТРАВИ АБО Ж ОБКОПАЙТЕ МІСЦЕ НАВКОЛО БАГАТТЯ НЕВЕЛИКИМ РІВЧАКОМ;
    ПІД ЧАС ДОЩУ БАГАТТЯ РОЗВОДИТИ ПІД НА­КРИТТЯМ З БРЕЗЕНТУ АБО ПЛАЩ-НАКИДКИ. У СУХУ ПОГОДУ НАВКОЛО БАГАТТЯ ПРИБИРАТИ СУХУ ТРАВУ, МОХ, ХВОЮ, ЩОБ ЗАПОБІГТИ ПОЖЕЖІ;
    ПЕРЕД СНОМ БАГАТТЯ ГАСЯТЬ І ЗАЛИВАЮТЬ ВОДОЮ. ЯКЩО ПОТРІБНО ЗБЕРЕГТИ ВОГОНЬ, ТО НА НІЧ ПРИЗНАЧАЮТЬ ЧЕРГОВОГО АБО ЗАСИПА­ЮТЬ БАГАТТЯ ПОПЕЛОМ;
    ПІСЛЯ ВІДПОЧИНКУ ОБОВ'ЯЗКОВО ЗАГАСІТЬ ВОГОНЬ, ЗАЛИЙТЕ БА­ГАТТЯ ВОДОЮ, ЯКЩО ЇЇ НЕМАЄ, ТО РОЗГРЕБІТЬ ГО­ЛОВЕШКИ ТА ПОДРІБНІТЬ ВЕЛИКІ ВУГЛИНИ;
    НЕ ЛЯГАЙТЕ ВІДПОЧИВАТИ БІЛЯ БАГАТТЯ - ЦЕ НЕБЕЗПЕЧНО, ВИ МОЖЕТЕ ОБГОРІТИ АБО Й ЗАДИХНУТИСЯ;
    ЯКЩО ПОБАЧИТЕ ДЕСЬ ПОКИНУТЕ БАГАТТЯ, ЯКЕ РОЗГОРІЛОСЯ, - ЗНАЙДІТЬ МОЖЛИВІСТЬ ПО­ВІДОМИТИ ЗА ТЕЛЕФОНОМ "101" АБО "112".
    КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ РОЗВОДИ­ТИ БАГАТТЯ НА ТОРФОВИЩІ.


    ПОПЕРЕДЖЕННЯ ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ.
    ЗБИРАННЯ ГРИБІВ – ЦЕ СПРАВА НЕ ТІЛЬКИ ЦІКАВА, АЛЕ Й СЕРЙОЗНА. ГРИБИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА ГРУПИ: ЇСТІВНІ, УМОВНО ЇСТІВНІ ТА ОТРУЙНІ. ДО ПЕРШОЇ ГРУПИ НАЛЕЖАТЬ, СКАЖІМО, БІЛІ, ПІДБЕРЕЗНИКИ, ПІДОСИЧНИКИ, МАСЛЮКИ, МОХОВИКИ, ПЕЧЕРИЦІ, ДО ДРУГОЇ – ЗМОРШКИ, ГРУЗДІ, ВОВНЯКИ, ВАЛУЇ, ДО ТРЕТЬОЇ – БЛІДА ПОГАНКА. МУХОМОРИ, ОПЕНЬОК НЕСПРАВЖНІЙ, ГІРЧАК.
    СЕРЕД ОТРУЙНИХ ГРИБІВ НАЙНЕБЕЗПЕЧНІШИЙ – БЛІДА ПОГАНКА. ВОНА РОСТЕ В ЛИСТЯНИХ ЛІСАХ ПІД ДУБАМИ, КУЩАМИ ЛІЩИНИ, РІДШЕ – У ХВОЙНИХ ВІД ПОЧАТКУ ЛІТА ДО ПІЗНЬОЇ ОСЕНІ. ЧАСТО БЛІДУ ПОГАНКУ ПЛУТАЮТЬ ІЗ ЗЕЛЕНОЮ СИРОЇЖКОЮ, ПЕЧЕРИЦЯМИ. ЩОБ НЕ ПОМИЛИТИСЯ, СЛІД ПАМ’ЯТАТИ, ЩО ОСНОВА НІЖКИ У БЛІДОЇ ПОГАНКИ БУЛЬБОВИДНОЇ ФОРМИ, З НАБРЯКАМИ ТА ЗАЛИШКАМИ МІШКОВИДНОГО ПОКРИВАЛА. ТОЙ ФАКТ, ЩО БЛІДА ПОГАНКА ОТРУЙНА, ВІДОМИЙ ВСІМ. АЛЕ МАЛО ХТО ЗНАЄ, ЩО НЕБЕЗПЕЧНИМИ Є Й СПОРИ, ЯКІ ВІТЕР МОЖЕ ЗАНЕСТИ НА РОСЛИНИ. ТОМУ НЕ СЛІД ЗБИРАТИ ГРИБИ, ЯГОДИ, ТРАВУ, ЩО РОСТУТЬ ПОРЯД З БЛІДОЮ ПОГАНКОЮ.
    ПЕРШ НІЖ ІТИ З КОШИКОМ ДО ЛІСУ, ТРЕБА ДОБРЕ ЗНАТИ, ЯКІ З ГРИБІВ МОЖНА ЗБИРАТИ, А ЯКІ НІ. ТОМУ
    НАДАЄМО ВАМ РЕКОМЕНДАЦІЇ:
    НЕ ЗБИРАЙТЕ ГРИБИ ПОБЛИЗУ ТРАНСПОРТНИХ МАГІСТРАЛЕЙ, НА ПРОМИСЛОВИХ ПУСТИРЯХ, КОЛИШНІХ СМІТНИКАХ;
    НЕВІДОМІ, ОСОБЛИВО З ЦИЛІНДРИЧНОЮ НІЖКОЮ, В ОСНОВІ ЯКОЇ Є ПОТОВЩЕННЯ, ОТОЧЕНЕ ОБОЛОНКОЮ;
    НІКОЛИ НЕ ЗБИРАЙТЕ ПЛАСТИНЧАТІ ГРИБИ, БО ОТРУЙНІ ІНКОЛИ МАСКУЮТЬСЯ ПІД НИХ;
    ШАМПІНЬЙОНИ (ПЕЧЕРИЦІ), У ЯКИХ ПЛАСТИНКИ НИЖНЬОЇ ПОВЕРХНІ КАПЕЛЮШКА БІЛОГО КОЛЬОРУ;
    НЕ ПОРІВНЮЙТЕ ЗІБРАНІ ЧИ ПРИДБАНІ ГРИБИ ЗІ ЗОБРАЖЕННЯМИ В РІЗНИХ ДОВІДНИКАХ, БО ВОНИ НЕ ЗАВЖДИ ВІДПОВІДАЮТЬ ДІЙСНОСТІ;
    НЕ КУШТУЙТЕ СИРІ ГРИБИ НА СМАК;
    ЩЕ РАЗ ПЕРЕВІРТЕ ВДОМА ГРИБИ.

    ШАНОВНІ ДОРОСЛІ ТА ДІТИ, ПАМ'ЯТАЙТЕ, ЩОБ НЕ ТРАПИЛОСЬ БІДИ ПІД ЧАС ЛІТНІХ КАНІ­КУЛ ТА ВІДПУСТОК НЕОБХІДНО ЧІТКО ДОТРИ­МУВАТИСЬ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬ­НОСТІ. БАТЬКИ, ВИ ВІДПОВІДАЄТЕ ЗА БЕЗПЕ­КУ ВАШИХ ДІТЕЙ, ТОЖ ІНФОРМУВАННЯ ДІТЕЙ З ПРИВОДУ НЕБЕЗПЕЧНИХ СИТУАЦІЙ - ЯК ЇМ ЗАПОБІГТИ, ТА ЯК ДОПОМОГТИ СОБІ, КОЛИ НЕ­ПРИЄМНІСТЬ ТАКИ ТРАПИЛАСЬ, ЗАВДАННЯ НЕ ТІЛЬКИ ПЕДАГОГІВ ТА ВИХОВАТЕЛІВ, А Й БЕЗ­ПОСЕРЕДНІЙ ВАШ ОБОВ'ЯЗОК. ТОЖ, ШАНОВНІ ДОРОСЛІ, ЗГАДАЙТЕ ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЖИТТЯ ЮНИХ ГРОМАДЯН НАШОЇ ДЕРЖА­ВИ І РОЗКАЖІТЬ ХОЧА Б НАЙЕЛЕМЕНТАРНІШІ ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ У ТАКОМУ НЕБЕЗПЕЧНОМУ СВІТІ. ПАМ'ЯТАЙТЕ ПРО НА­СЛІДКИ НЕДБАЛОГО ПОВОДЖЕННЯ З ВОГНЕМ, ІГРАМИ НА ВОДІ, У ЛІСІ Й ГОРАХ, НА ДОРОЗІ.

     

     

    Чи варто боятися щеплень?

    Інфекційні захворювання з давніх часів були великим лихом для людства. Епідемії частіше забирали життя людей і у більших кількостях, ніж війни та стихійні лиха. 

    Термін інфекції означає проникнення в організм людини мікроорганізму, який може викликати захворювання. 

    Протягом багатьох століть лікарі та вчені говорять про необхідність не скільки лікувати, а скільки попереджати захворювання. 

    Але людство навіть не могло уявити ті успіхи , які забезпечують профілактичні щеплення. Завдяки вакцинації у світі врятували мільйони людських життів. 

    Інфекції, що мали широке розповсюдження, стали керованими.Щоб з'ясувати, чи потрібна сьогодні вакцинація, що вона дала людству, необхідно відповісти натри головні питання:

       - Які жертви приносило людство на алтар інфекційних захворювань до введення вакцин?
       - Що ми маємо сьогодні з інфекційних хвороб?
       - Що чекає людство у випадку відсутності вакцинації? 

    Найбільш демонстративний досвід боротьби із натуральною віспою - інфекцією, що забрала життя багатьох людей. Так у Європі в ХУІІ ст. тільки від віспи померло 60 і млн. людей. Ті що вижили, залишились жити із тяжкими |ускладненнями, що призвели до повної втрати і працездатності. 

    І тільки завдяки вакцинації у всьому світі в ' 80-х роках ліквідовано натуральну віспу. Яскравим прикладом ефективності вакцинації являється також щеплення проти дифтерії. В довакцинальний період в нашій країні хворіло дифтерією від 40 до 80 тис. дітей щорічно. Смертність складала майже 50%, тобто помирала кожна друга захворіла дитина. 

    В 1932 р. розпочато масову імунізацію проти захворювання і вже в 50-х роках XX ст. захворюваність знизилась в 6 разів і продовжувала знижуватися.

    У 80-х роках з'явилася інформація, що вже все добре і щеплення скоріше не потрібні, ніж корисні. Лікарі-педіатри скоротили кількість щеплень, батьки відмовлялися від вакцинації дітей, дорослих майже не щеплювали, але наслідки не заставили себе довго чекати. 

    В 1991 р. захворюваність дифтерією виросла в 50 разів, було зареєстровано понад 17 тис випадків захворювання, із них 3 тис. серед дітей. Згідно даних ВООЗ в Україні від дифтерії помирає 10%захворівших.



    Щоб зупинити епідемію дифтерії, почали знову масову імунізацію дорослих і проводили додаткові щеплення дітям. І тільки завдяки таким діям захворюваність на дифтерію не реєструвалася. Останній випадок носійства збудника дифтерії зареєстрований в районі в 1998 р.

    Отже, якщо припинити проведення щеплень проти дифтерії, то захворювання знову підійме голову, відомо з якими наслідками, із сотнями смертельних випадків.

    Не менш вагомо вплинула імунізація на захворюваність такою небезпечною інфекцією, як правець, який відомий людству понад 2500 років. Правець протягом всієї історії був постійним і незмінним супутником війн. 

    Але виникав він не тільки внаслідок військового травматизму, а й в мирний час - ця інфекція забирала тисячі людських життів. Перебіг хвороби надзвичайно тяжкий, і кожен другий помирав. Лише вакцинація дозволила перемогти цю небезпечну хворобу, щорічно зберігає життя більш ніж 500 тис. людей і є надійним методом попередження цього захворювання. Тому тільки некомпетентні люди можуть заперечувати необхідність щеплень.

    Кір - це інфекція, яка до 60 років минулого століття була однією із найбільш розповсюджених у Європі. Протягом життя майже кожен хворів на кір.

    В Україні протягом 15 років з початку XX ст. від кору померло близько 500 тис. дітей. Причиною смерті були ускладнення у вигляді пневмонії. З початку введення вакцинації проти кору в Україні пройшло понад 50 років, за цей час захворюваність зменшилась в 100 разів. 





      Знову ситуація склалася як і з дифтерією: байдужість батьків і лікарів, недоліки в проведенні вакцинації і навіть рекомендації, що щеплення можна не проводити - результат не змусив себе довго чекати - в 2001 р. захворюваність зросла у 20 разів, а в 2006 р. - ще більше.

    В Україні захворіло на кір тільки в 2006 р. 42124 особи, померло 20 дітей.

    В Гребінківському районі до 1982 р. щорічно реєструвалися 10-30 випадків.

    З 1983 р. захворюваність на кір реєструється у вигляді поодиноких випадків: 1983 р. - 1 вип., 1986 р. -2 вип., 2006 р. - 1 вип. Це є результатом досягнення високого відсотка щеплення дітей проти кору - 98,5%.

    Основною причиною епідемічного підйому кору було збільшення кількості невакцинованих осіб.

    Ще одна інфекція, доцільність щеплень проти якої важко заперечувати, це кашлюк - бактеріальна інфекція з крапельним шляхом передачі. Кашлюк особливо небезпечний для дітей віком до 2-х років. По рівню захворюваності кашлюк поступався лише кору. Захворюваність в Україні в довакцинальний період складала понад 100 тис. дітей в рік.

    Завдяки імунопрофілактиці щорічно в світі попереджено захворювання 5 млн. дітей та 760 тис. смертей від цієї інфекції. Після введення масової імунізації р 1963 р. кількість хворих зменшилась в 200 разів.

    Поліомієліт або дитячий параліч - тяжке інфекційне захворювання, що супроводжується ураженням нервової системи і розвитку паралічу.

    В середині минулого сторіччя епідемія поліомієліту мала Місце в 70 країнах світу. В Україні за період 1954-1958 р.р. захворіло на поліомієліт 15 тис. дітей, значна частина яких залишилася інвалідами. Після застосування вакцини захворюваність знизилась, і в 2002 р. 

    Україна в складі Європейського регіону отримала статус території, вільної від поліомієліту. Але ВООЗ не відмінила вакцинацію, що пов'язано з циркуляцією збудника в інших регіонах світу і збереження небезпеки захворювання. В минулому році спалах захворювання на поліомієліт зареєстрований в Тад^икістані, де захворіло на паралітичний поліомієліт кілька сотень дітей.

    Яскравим прикладом ефективності вакцинації є щеплення проти епідемічного паротиту (в народі "свинка"). В 90-х роках в Україні в зв' язку з недостатньою кількістю отриманої вакцини не всі діти отримали щеплення. В результаті рівень захворюваності зріс більш ніж в 10 разів, а знизився лише після введення додаткового щеплення дітям 6-річного віку.

     Щорічно реєструвалося до 200 випадків захворювання на епідпаротит: 1990р. -24 вип.; 1991 р. -167 вип. Завдяки імунізації захворюваність з 1991 р. по 2003 рік зменшилась в 10 разів, а після введення додаткового щеплення дітям шести років проти кору, паротиту, краснухи в районі з 2003 року не зареєстровано жодного випадку захворювання епідемічним паротитом. 

    Помітно зменшилась захворюваність краснухою: в 1998 р. зареєстровано 55 вип.,2002 р. - 66 вип., 2003 р. - 23 вип., 2006р. • 19 вип., 2007р. -1 вип., 2008 р. - 2 вип., 2009р. - жодного випадку.

    І таких фактів дуже багато. Вже через рік після введення вакцинації показник захворюваності до того чи іншого захворювання знижується в 10, а кору -в 100 разів.

    Це ще раз підтверджує, що найбільш ефективним засобом профілактики крапельних інфекцій є вакцинація.

    З кожним роком в країні з'являється все більше вакцин багатокомпонентних, тобто коли за рахунок однієї інфекції діти захищаються від трьох і навіть шести інфекційних захворювань.

    Згідно з наказом МОЗ України N9 48 від 3.02.2006 р. "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні" на сьогодні визначені 10 інфекцій, проти яких щеплення в Україні є обов'язковими, а саме: проти туберкульозу, гепатиту В, дифтерії, кашлюка, правця, кору, паротиту, краснухи, поліомієліту та гемофільної інфекції. 

    Всі вакцини, які включені до національного календаря профілактичних щеплень, закуповуються централізовано за кошти державного бюджету. На сьогодні щеплення однієї дитини віком до року коштує державі 790,9 грн.

    В усьому світі дітям проводять щеплення. За даними ВООЗ зараз вакцинацією охоплено більше ніж 80% дітей світу. Жодна країна світу не відмовляється від імунопрофілактики, страхуючи себе від епідемій. Щеплення - необхідні. Відмовляючись робити дітям щеплення, батьки ризикують здоров"ям своїх малюків.

    Немає більшої трагедії, ніж втрата життя дитини через хворобу, яку можна було б попередити простим щепленням.

     

    Як почати загартування дитини?

     

    Загартування як засіб підвищення захисних сил організму виникло ще за глибокої давнини. Практично у всіх країнах світу воно використовувалося як профілактичний засіб проти простуди та інших захворювань.
    Загартування не лікує, а попереджає хвороби, підвищує опірність дитячого організму до різних подразників навколишнього середовища (протягам, перепадам температури і т. д.) і таких респіраторних захворювань, як грип, катар верхніх дихальних шляхів, ангіна, пневмонія. Малюк росте спокійнішим, емоційно урівноваженим, доброзичливим, добре спить і їсть, активно грає.
    Починаючи загартування дитини, враховуйте деякі анатомо-фізіологічні особливості його організму. Терморегуляція у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку ще недостатньо розвинена у зв'язку з тим, що у них при малій масі тіла поверхня шкіри на 1 кг ваги в 2,4 рази більше, ніж у дорослого, а значить, і кількість поверхнево розташованих кровоносних судин теж збільшена, що і сприяє вищій тепловіддачі. Це загрожує в одних випадках швидким переохолодженням, в інших — перегрівом тіла. Загартовувати дітей можна починати з самого народження незалежно від погодних умов день за днем протягом року, а потім продовжувати цей процес в ясельному, дошкільному і шкільному віці. Причому позитивного ефекту можна досягти тільки при суворому дотриманні наступних принципів: систематичність, поступовість і послідовність в проведенні процедур; індивідуальний підхід з урахуванням віку, фізичного розвитку, стану здоров'я і умов життя дитини; позитивне ставлення малюка до процедур, а також комплексне їх виконання. Загартування свіжим повітрям і водою показане всім дітям. Думка, що його не можна проводити дітям ослабленим, із зниженим апетитом і неспокійним сном, помилкова.
    Опромінювання прямими сонячними променями не рекомендується дітям, страждаючим анемією, з підвищеною нервовою збудливістю, в гострий період перебігу захворювання, страждаючим фотозалежною формою дерматиту, а при малярії, туберкульозі, захворюваннях щитовидної залози, серцево-судинної системи, розладах шлунково-кишкового тракту сонячні ванни взагалі протипоказані. У цих випадках допустимо опромінювання розсіяними сонячними променями. Страждаючі алергією діти охолоджуються значно швидше, ніж інші.
    Гартувальні процедури не можна починати під час хвороби або відразу ж після одужання, коли організм дитини просто не в змозі осилити це навантаження. У зніжених, різко ослаблених дітей з блідою шкірою дуже швидко наступає переохолодження, тому для них знижувати температуру під час водних процедур треба обережно, а тіло після їх закінчення розтирати енергійніше. Краще почекати із загартовуванням в той період, коли малюк тільки недавно став відвідувати дитячу установу, оскільки його організм стає чутливішим до різкої зміни обстановки. Тривалі перерви знижують придбану стійкість до температурних дій. Якщо вашої старанності вистачило лише на 2—3 місяці, а потім ви все закинули, знайте, що вироблена дитячим організмом реакція зникне дуже швидко — буквально протягом 5—7 днів. Починати загартування необхідно з систематичного і ретельного провітрювання кімнати. У прохолодну погоду відкрийте кватирку або вікно і провітрюйте кімнату, поки повітря не охолодиться спочатку на 2° С, поступово знижуючи з часом його температуру на 5° С.
    Незалежно від погодних умов дитячу кімнату потрібно провітрювати у обов'язковому порядку перед сном протягом 10—15 хвилин, а ще краще — привчати малюка спати при відкритій кватирці. Єдина обережність — уникайте протягів.
    Щоденні прогулянки на свіжому повітрі в будь-яку погоду повинні стати невід'ємною частиною режиму дня для кожної незалежно від віку. Вони сприяють підвищенню тонусу нервової і ендокринної систем організму, що росте, покращують процеси травлення, удосконалюють діяльність серцево-судинної і дихальної систем; у крові підвищується кількість еритроцитів і гемоглобіну.
    Дитину, що народилася влітку, можна виносити «гуляти» з перших днів життя, якщо температура повітря не нижча +15° С. Якщо ж малюк з'явився на світ в холодну пору року, вперше його слід винести на вулицю на 3—4-му тижні життя при температурі повітря не нижче мінус 5е С. До прогулянки таку дитину поступово привчають до холоду. Для цього її необхідно одягнути так, як перед виходом на вулицю або укласти в ліжечко у відкритої кватирки в перші дні не довше ніж на 10 хвилин, з часом збільшуючи тривалість процедури до 30—45 хвилин. Зимові прогулянки треба починати в ясні і тихі дні, а надалі — гуляти в будь-яку погоду.
    Дуже корисний денний сон на відкритому повітрі: на балконі (лоджії) або в саду, добре провітреній кімнаті і при відкритій кватирці незалежно від пори року. У холодний час малюк повинен бути одягнений в байкову піжаму або сорочку, а влітку — в легку білизну з короткими рукавами. Сильним гартуючим засобом для дітей є повітряні ванни, які можна проводити круглий рік. Вони готують організм до подальших процедур, наприклад, до гартування водою. Ванни часткові І загальні.
    Застосовувати їх можна дітям з двомісячного віку. Перші повітряні ванни немовля починає приймати вже в той момент, коли мати міняє йому пелюшки. В цьому випадку малюка можна залишити голим на 1—2 хвилини, але, граючи з ним, спонукати його до активних рухів. Треба дивитися, щоб в цей час тільце дитини залишалося рожевим і теплим. Оптимальною температурою при такій повітряній ванні е +22° С.
    Через деякий час тривалість ванни для нього може бути збільшена з 1 —2 (2—3 рази на день) до 10—15 хвилин (4 рази на день). Повітряні ванни для дітей старше за рік призначають при температурі повітря не нижче +20° С, з поступовим її зниженням до +18* С. Перші повітряні ванни проводять 3—5 хвилин, збільшуючи їх тривалість до 45—60 хвилин.
    Не можна приймати повітряні ванни до ознобу. При перших же ознаках переохолодження (поява «гусячої шкіри», тремтіння губ або млявості повітряну ванну треба припинити і швидко зігріти дитину. Водні процедури у будь-якому вигляді дають найбільш ефективну загальнозміцнюючу дію на дитячий організм.
    Гартування цього типу краще починати влітку, коли тепла погода оберігає слабкий організм від дуже швидкого переохолодження. Обтирання можна починати з п'ятимісячного віку. Це дуже ніжна і найбільш проста водна процедура. Малюків меншого віку потрібно заздалегідь підготувати до вологого обтирання. Відразу ж після закінчення обтирання якої-небудь частини тіла розітріть її сухим рушником до легкого почервоніння і лише потім можете приступити до обтирання наступної ділянки. Вся процедура не повинна тривати більше 5 хвилин. Починають обтирання водою, підігрітою +35°...+36°С, через кожні 5—7 днів її знижують на 1 °С і доводять для малюків першого року життя до +28°...+30°С.
    До обливань однорічної дитини приступають після попередньої його підготовки обтиранням, яку проводять протягом 2—3 тижнів. Початкова тривалість цієї процедури — від ЗО секунд до 1,5 хвилини, при цьому голову малюка змочувати не рекомендується, оскільки навіть при найретельнішому її витиранні волосся якийсь час залишається мокрим, що може стати причиною сильного переохолодження тіла. Після закінчення обливання дитину необхідно відразу ж витерти рушником і розтерти тіло до легкого почервоніння.
    Душ дитина може приймати не раніше ніж з 1,5 року і в тій же послідовності, що і під час обливання.
    Дітям також корисні ранкове вмивання та полоскання горла. При умиванні температура води змінюється залежно від віку дітей і ступені їх загартованості: для однорічних — +20*...+25*С, для більш старших — +16*. ..+18* С. Дошкілят бажано привчати умиватися водою кімнатної температури, а школярів — холодною водою з-під крана.

     

    Read more

    Тарас Григорович Шевченко

    Рік Тараса Григоровича Шевченка

    shevchenko

    9 березня 2014 року виповнилось 200 років від дня народження видатного сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка.

    Указом Президента України "Про додаткові заходи з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка" № 257/2012 від 11 квітня 2012 року в Україні 2014 рік оголошено Роком Тараса Шевченка.

    Біографія:

    ДИТИНСТВО ТА ЮНАЦЬКІ РОКИ (1814-1837)

    Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгардта - поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і був власником близько 160 тис. десятин землі. До володінь Енгельгардта належали також села Моринці і Кирилівка, де проходило дитинство малого Тараса. Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки. У родині, крім Тараса, було 6 дітей - старші сестри Катерина та Марія, брат Микита, молодші сестри Ярина, Марія, брат Йосип.

    У 1843 року Шевченко змалює хату у Кирилівці, де провів своє дитинство. У восьмирічному віці батько віддав Тараса до школи до кирилівського дячка-вчителя Павла Рубана. В 1823, коли Тарасу було дев'ять років, померла мати. Батько одружився в друге на Оксані Терещенко, яка сиріт не взлюбила. В 1825 році помер і батько Тараса. Залишившись сиротою, малий Тарас деякий час жив у дядька Павла, що став опікуном сиріт. Тут йому довелося пасти свині, працювати разом з наймитами. Тарас не витримує такого життя і переходить школярем-попихачем до кирилівського дяка Петра Богорського, де його життя було напівголодним. Звідти він тікає у Лисянку до диякона-живописця. Тут йому довелось великими відрами носити воду із річки Тікач і розтирати фарби. На четвертий день Тарас утікає у село Тарасівку до дяка-маляра, але дяк відмовив йому. Втративши надію стати маляром Тарас повертається до Кирилівки і пасе громадську череду. У 1827 році Шевченко наймитував у кирилівського священника Григорія Кошиця. З ранніх років Тарас цікавився народною творчістю, у дяків він навчився читати і писати. Рано виявився у хлопця хист до малювання, який помітив маляр з села Хлипнівці, але Тарасу було вже чотирнадцять років і його зробили козачком П. Енгельгардта. Восени 1829 року разом з обслугою Енгельгардта Шевченко виїздить до міста Вільно. Помітивши нахил козачка до малювання Енгельгардт віддає Тараса вчитися до досвідченого майстра, можливо, Яна Рустемаса. У 1831 році сімнадцятирічний Шевченко приїздить до Петербурга, куди було переведено Енгельгардта. У 1832 році Енгельгардт законтрактував Шевченка на чотири роки Ширяєву - різних живописних справ майстру. У 1836 році Шевченко у складі артілі Ширяєва розписує театр у Петербурзі. У цьому ж році він знайомиться з учнем Академії мистецтв Іваном Сошенком. Пізніше відбувається знайомство художника-кріпака з Гребінкою, Григоровичем, Венеціановим, Жуковським, Брюлловим. У лютому 1837 року Товариство заохочення художників дозволило Шевченкові (неофіційно) відвідувати навчальні класи. У квітні 1837 року Брюллов створює портрет Жуковського, який був розіграний у лотереї за 2500 карбованців. За ці гроші було викуплено Тараса Шевченка з кріпацтва. 25 квітня 1838 року на квартирі Брюллова йому була вручена Жуковським відпускна.

    РАННЯ ТВОРЧІСТЬ (1837-1843)

    Тепер Шевченка було офіційно зараховано "стороннім учнем" до Академії мистецтв. Український митець з великою жадобою слухає лекції в академії, багато читає, користується бібліотекою Брюллова, пише вірші, відвідує театр, виставки, музеї - швидко здобуває знання. У 1838 році Шевченко знайомиться з художником Штернбергом. У січні 1839 його зарахували пансіонером Товариства заохочення художників. У квітні цього ж року Шевченка нагородили срібною медаллю 2-го ступеня за малюнок з натури. У 1840 році його нагороджено срібною медаллю 2-го ступеня за першу картину олійними фарбами "Хлопчик-жебрак дає хліб собаці". Одночасно митця захоплює літературна творчість. У 1837 році була написана Шевченком балада "Причинна", у 1838 - поема "Катерина", елегія "На вічну пам'ять Котляревському", у 1839 - поезія "Тополя", "До Основ'яненка".

    У 1840 році побачила світ збірка творів Шевченка "Кобзар", що містила вісім творів: "Думи мої ...", "Перебендя", "Катерина", "Тополя", "Думка", "До Основ'яненка", "Іван Підкова", "Тарасова ніч". У 1841 році вийшов альманах "Ластівка", де було вміщено п'ять творів Шевченка: баладу "Причинна", поезії "Вітре буйний", "На вічну пам'ять Котляревському", "Тече вода в синє море...", перший розділ поеми "Гайдамаки" - "Галайда", та окремим виданням вийшла поема "Гайдамаки". У вересні того ж року Шевченка відзначено третьою срібною медаллю 2-го ступеня за картину "Циганка-ворожка". З під рук Шевченка виходять малюнки "Козацький бенкет" - 1838, "Натурниця" - 1840 та низка портретів. Він ілюструє чимало художніх творів. У 1840 "Марія" - малюнок до поеми О. С. Пушкіна "Полтава", 1841 - до оповіданнь Квітки-Основ'яненка "Знахарь", Надєждіна "Сила волі", 1842 -"Зустріч Тараса Бульби з синами" до повісті "Тарас Бульба". Визначним твором цього періоду є картина олійними фарбами "Катерина", 1842 рік. Захоплюючись театром Шевченко пробував свої сили і в драматургії. В 1842 році з'явився уривок з п'єси "Никита Гайдай", написаної російською мовою та була написана поема "Слепая". У 1843 році Шевченко завершив драму "Назар Стодоля". В 1844 році в Петербурзі окремим виданням вийшла поема "Гамалія".

    ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ ПЕРЕД ЗАСЛАННЯМ (1843-1847)

    Минуло чотирнадцять років з часу, коли Шевченко виїхав з України. 19 травня 1843 року Шевченко разом з Гребінкою їде на Україну. Зупинився Шевченко в Качанівці, яка належала Тарновському. Із Качанівки поет виїздить до Києва, де виконує кілька малюнків історичних пам'яток. Під час перебування у Києві він познайомився з Михайло Максимовичем, П.О.Кулішем та з художником Сенчило- Стефановським, з яким вони у 1846 брали участь у розкопках могили Переп'ятихи біля Фастова. Із Києва Шевченко поїхав до Гребінки в "Убіжище" біля Пирятина, а звідти до Мойсівки (тепер Мосівка Драбівського району на Черкащині), де знайомиться з О. Капністом, П. Я. Лукашевичем. Разом з ним Шевченко побував у Яготині в маєтку Рєпніних. На деякий час Шевченко знову приїздить до Києва, потім відвідує Запорізьку Січ, острів Хортицю, села Покровське, Чигирин, Суботів. У серпні 1843 в селі Березівка письменник побував у П. Я. Лукашевича. У вересні Шевченко відвідує Кирилівку, зустрічається з братами і сестрами, виконує малюнок "Хата батьків Т. Г. Шевченка в с. Кирилівці". На Україні Шевченко зробив чимало ескізів олівцем до задуманої серії офортів "Живописна Україна". З Кирилівки їде на Березань , де пише вірш "Розрита могила". Деякий час поет живе в Ісківцях у Афанасієва-Чужбинського, робить спроби перекладати твори польського поета. З жовтня 1843 Шевченко живе переважно в Яготині у Рєпніних. Тут Шевченко робить на замовлення дві копії портрета М.Рєпніна, малює дітей В.Рєпніна, автопортрет. Пише поему "Тризна", яку присвячує Варварі Рєпніній. Тут він знайомиться з сестрами Псьол. Із Яготина поет їздив у Лубни, Пирятин, Березову Рудку, Ковалівку. Залишивши Яготин, Шевченко відвідав Мойсівку, побував у Я. Бальмена у Линовиці, де бачив альбом "Вірші Тараса Шевченка", переписаний латинським алфавітом та ілюстрований Я. Бальменом і художником М. Башиловим. Побував Шевченко у селі Турівці в маєтку М. Маркевича. Відвідав Київ і на початку 1844 виїхав до Москви. Тут він знайомиться з істориком О.М.Бодянським, Шафариком, зустрівся з Щепкіним. Пише поезію "Чигирине, Чигирине..." Із Москви Шевченко виїхав до Петербургу. У лютому Шевченко повертається до Петербурга, щоб закінчити навчання в Академії мистецтв. З академічних робіт зберігся малюнок "Натурщик". Він ілюструє історичні праці Польового. У листопаді 1844 року побачив світ перший випуск "Живописной України", до якого увійшли шість офортів: "У Києві", "Видубецький монастир у Києві", "Старости", "Судня рада", "Дари Богданові і українському народові", "Казка" . У 1844 закінчує поему "Сова", створює поему "Сон", поезії "Дівичії ночі", "У неділю не гуляла...", "Чого мені тяжко, чого мені нудно...", "Заворожи мені, волхве..." та вірш "Гоголю". У березні 1845 Шевченко закінчив навчання в Академії мистецтв, та йому було присвоєно звання "некласного художника". У кінці березня Шевченко виїздить до Москви , де зустрічається з Щепкіним, Бодянським . У квітні 1845 року Шевченко приїздить на Україну, щоб постійно тут жити і працювати. 22 квітня поет прибув у Київ, де зустрічаеться з Максимовичем. Одержавши від Київської Археологічної комісії доручення зарисувати історичні пам'ятки, Шевченко вирушає на Звенигородщину. У Густинському монастирі виконує кілька малюнків. У середині серпня Шевченко приїздить до Переяслава, де змальовує ряд пам'яток. Відвідавши село Андруші, він малює дві сепії "Андруші". У вересні 1845 гостює у Кирилівці. На початку жовтня Шевченко приїхав у Миргород. Тут він написав поезії "Не женися на багатій...", "Не завидуй багатому..." та містерію "Великий льох". У Переяславі, де він живе у Козачковського, Шевченко пише поеми "Наймичка", "Кавказ", вступ до поеми "Єретик". Завершені твори 1843-1845 років Шевченко об'єднав у альбом "Три літа". Наприкінці листопада поет їздив до Києва. Незабаром його офіційно затвердили співробітником Київської Археологічної комісії. В кінці грудня тяжко хворий Шевченко приїхав до Переяслава. Тут він написав "Заповіт". В січні-лютому поет їздив на Чернігівщину. Навесні деякий час жив у Києві. Він познайомився з членами Кирило-Мефодіївського товариства Костомаровим, Гулаком, Посядою, Марковичем, Пильчиковим, Тулубом, зустрівся з Білозерським. У вересні Шевченко виїхав на Поділля й Волинь збирати перекази і пісні та описувати історичні пам'ятки. У кінці жовтня повернувся до Києва. В січні 1847 побував у Борзні, Оленівці. В березні жив в Седневі у А. Лизогуба. Наприкінці березня 1847 почались арешти членів Кирило-Мефодіївського товариства. Шевченка заарештували 5 квітня 1847 року на дніпровській переправі, коли він повертався до Києва. В нього відібрали збірку "Три літа".

    ПІСЛЯ АРЕШТУ І НА ЗАСЛАННІ (1847-1857)

    17 квітня 1847 року Шевченка привезли до Петербурга і ув'язнили в казематі "Третього відділу". Тут він створив цикл поезій "В казематі" ("В.Кастомарову", "Чи ми ще зійдемося знову?", "Мені однаково...", "Садок вишневий коло хати"). Його участь у Кирило-Мефодіївському товаристві не була доведена, але документом для обвинувачення був альбом "Три літа". Шевченка заслали рядовим до Окремого Оренбурзького корпусу, з забороною писати й малювати. 8 червня 1847 Шевченка доставили в Оренбург, а незабаром відправили в Орську фортецю. Цей шлях він описав у повісті "Близнеці". Почалася солдатська муштра. З перших днів Шевченко порушив царський наказ. Тут Шевченко пише нові вірши: "Думи мої, думи мої...", "Згадайте, братія моя...", поеми "Княжна", "Сон", "Москалева криниця", поезії "N. N." ("Мені тринадцятий минало"), "Іржавець", "А.О.Козачковському", "Полякам". У кінці 1847 відновлює листування з друзями й знайомими, зближається з багатьма польськими засланцями: Фішером, Завадським, Крулікевичем, Вернером. У першій половині 1848 в Орській Фортеці Шевченко написав чотири твори: "А ну мо знову віршувать", "У бога за дверми лежала сокира", "Варнак", "Ой гляну я, подивлюся...". У березні 1848 Шевченка як художника включили до складу Аральської описової експедиції. Тут він виконав малюнки "Пожежа в степу", "Джангисагач", "Укріплення Раїм. Вид з верфі на Сирдар'ї", "Урочище Раїм з заходу", "Укріплення Раїм", "Спорядження шхун" (два малюнки), "Пристань на Сирдар'ї", та інші. В осени 1849 експедиція повернулася до Оренбурга, де і залишився Шевченко опрацьовувати її матеріали. 23 квітні 1850 року Шевченка зарештували за доносом офіцера Ісаєва, але він встиг передати вірші та листи. Під час обшуку було знайдено листа Левицького про симпатії молоді до Шевченка. Поета відправили до Орська і там допитували. Згодом його перевели у віддалене Новопетровське укріплення. Знову почалася жорстока муштра, за поетом встановили посилений нагляд. Тут Шевченко читав періодичні видання, зустрічався з ученими й мандрівниками, які відвідували укріплення, листувався із знайомими. Влітку 1851 Шевченка як художника включили до складу Каратауської експедиції, він здобув деяку можливість малювати. Після смерті Миколи Першого на Шевченка не була поширена амністія політичним в'язням і засланцям. Тільки 1857 році, завдяки клопотанню друзів, поета звільнили з заслання. Чекаючи дозволу на звільнення, Шевченко почав вести "Щоденник".

    ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ ОСТАННІХ РОКІВ (1857-1861)

    2 серпня 1857 року Шевченко відбув з Новопетровського укріплення, одержавши дозвіл від коменданта Ускова їхати до Петербурга. Дорогою Шевченко малював краєвиди і портрети. Прибувши до Нижнього Новгорода, довідався, що йому заборонено в'їзд до обох столиць. Доброзичливий медик засвідчив хворобу Шевченка, що дало йому можливість прожити усю зиму у Нижньму Новгороді. За зиму 1857-1858 Шевченко створив багато портретів, малюнків, редагував і переписував у "Більшу книжку" свої поезії періоду заслання, написав нові поетичні твори: "Неофіти", "Юродивий", триптих "Доля", "Муза", "Слава". Одержавши дозвіл на проживання в столиці, 8 березня поет залишив Нижній Новгород і через два дні прибув до Москви. Тут він зустрічається з друзями, знайомиться з діячами науки і культури. 27 березня Шевченко прибув до Петербурга. Тут він знайомиться з М.Чернишевським. Жив поет спочатку в Лазаревського, а потім в Академії мистецтв, у відведеній йому майстерні. Як художник Шевченко після заслання найбільшу увагу приділяє гравіруванню. В жанрі гравюри він став справжнім новатором у Росії. У 1856 році почали з'являтися в пресі переклади деяких його творів. На початку 1859 року вийшла збірка "Новые стихотворения Пушкина и Шевченко". В травні 1859 року Шевченко одержав дозвіл виїхати на Україну. За поетом встановили суворий таємний нагляд. Шевченко кілька днів жив у Кирилівці, бачився з рідними. В цей період він написав чимало поезій та малюнків. Поет мав намір купити недалеко від с. Пекарів ділянку землі, щоб збудувати хату й оселитися на Україні. 15 липня поблизу с. Прохоровки його заарештували, звинувативши в блюзнірстві. Шевченка звільнили, але наказали виїхати до Петербурга. 7 вересня 1859 року поет прибув до Петербурга. На початку 1860 року вийшов друком "Кобзар". Двома накладами вийшов альманах "Хата" з дев'ятьма новими поезіями Шевченка, об'єднаними під редакційною назвою "Кобзарський гостинець". У журналі "Народное чтение" як лист до його редактора опубліковано автобіографію поета. Незважаючи на фізичне знесилення внаслідок заслання, поетичні сили Шевченка були невичерпні. 2 вересня 1860 Рада Академії мистецтв ухвалила надати Шевченкові звання академіка гравірування. У портретах, картинах, акварелях і малюнках в альбомах він правдиво відтворив істотні сторони дійсності, народного побуту. В 1861 році Шевченко видав підручник для недільних шкіл, назвавши його "Букварь южнорусский". Поет дбав про поширення освіти серед народу. На початку 1861 року поет почував себе дедалі гірше. 13 січня він одержав від Білозерського два примірники першого номера журналу "Основа", де на перших десяти сторінках вміщено його поезії під назвою "Кобзар". У рецензії "Современника" на цей номер журналу підкреслено першорядну роль Шевченка в українській літературі, світове значення його творчості. В своєму останньому вірші "Чи не покинуть нам, небого" поет висловив впевненість, що його творчість не потоне в річці забуття. 10 березня 1861 року о 5 годині 30 хвилин ранку помер Тарас Григорович Шевченко. Над домовиною Шевченка в Академії мистецтв виголошено промови українською, російською та польською мовами. Поховали поета спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі. Друзі Шевченка одразу ж почали клопотати , щоб виконати поетів заповіт і поховати його на Україні. 26 квітня 1861 року домовину з тілом поета поїздом повезли до Москви. На Україну труну везли кіньми. До Києва прах Шевченка привезли 6 травня увечері, а наступного дня його перенесли на пароплав "Кременчуг". 8 травня пароплав прибув до Канева, й тут на Чернечій (тепер Тарасова) горі поета поховали. Над ним насипали високу могилу, вона стала священним місцем для українського та інших народів світу.



    План заходів

    щодо відзначення дня народження Т.Г.Шевченка

    в ДНЗ №5 «Берізка»

     

    № з/п

    Зміст

    Термін

    Відповідальні

    Робота з педагогами

    1.

    Поповнення групових осередів народознавства матеріалами, присвяченими відзначенню 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка у всіх вікових групах дошкільного закладу

    До 01.01.

    2016 р.

    Вихователі всіх вікових груп

    2.

    Організувати в методичному кабінеті тематичну виставку «2016 – рік Тараса Шевченка»

    Грудень 2016

    Вихователь-методист

    3.

    Систематизувати добірку літературних творів та художніх робіт Т.Г.Шевченка.

    Січень 2016 р.

    Вихователь-методист

    4.

    Поповнити папку на допомогу вихователям «Великий Кобзар України»

    Січень 2016 р.

    Вихователь-методист

    5.

    Організувати педагогічні читання для педагогів ДНЗ за темою «Україна у творах Т.Г.Шевченка»

    Березень 2016 р.

    Вихователі

    6.

    Провести для вихователів консультацію за темою «Творчість Шевченка для дітей»

    Лютий 2016 р.

    Вихователь-методист

    7.

    Провести конкурс на кращий конспект заняття за темою «Стежками Великого Кобзаря...»

    Березень 2016 р.

    Вихователі

    Робота з дітьми

    1.

    Організувати проведення свят, розваг, літературно-музичних вечорів за темами:

    ·       «Вірші Кобзареві»;

    ·       «Садок вишневий коло хати...»;

    ·       «Українська хатинка»

    Упродовж року

    Музичний керівник, вихователі

    2.

    Проводити показ ілюстрацій, фотографій, плакатів, книжок за тематикою творчості Т.Г.Шевченка.

    Упродовж року

    Вихователі всіх вікових груп

    3.

    Організувати виставку дитячих малюнків за темою «Творчість Т.Шевченка очима дітей»

    Лютий 2016 р.

    Вихователь-методист, Вихователі

    4.

    Провести цикл занять за темою «Подорож творчими шляхами Т.Г.Шевченка»

    Упродовж року

    Вихователі всіх вікових груп

    5.

    Організувати читання віршів, пісень, творів Т.Г.Шевченка

    Упродовж року

    Вихователі всіх вікових груп

    Робота з батьками

    1.

    Залучати батьків до організації екскурсії до пам’ятника Т.Г.Шевченку, організації виставок дитячих робіт, конкурсів, свят, розваг.

    Упродовж року

    Вихователі всіх вікових груп

    2.

    Оформити в кожній віковій групі папки-пересувки для батьків за темою «Т.Г.Шевченко – великий поет України»

    Січень 2016 р.

    Вихователі всіх вікових груп

     

     

    Read more

    Новорічні вітання дошкільників ДНЗ №5 «Берізка»

    З давніх пір склалася традиція між дошкільниками дитячого садка Берізка та Яготинською міською радою приймати участь у вітанні ветеранів праці, підприємців, депутатів. Ось і цього року 27, 28 та 29 грудня дошкільники разом із Дідом Морозом та Снігурочкою завітали до міської ради, щоб привітати присутніх гостей з наступаючим Новим Роком. Присутні переглянули невеликий міні концерт, де були веселі новорічні пісні та вітальні вірші. Діти завжди несуть позитив, тому веселий настрій було забезпечено сповна. Маленькі артисти були нагороджені щасливими усмішками дорослих, щирими оплесками та солодощами.

    Read more

    Оголошення

    Шановні батьки!

    Новорічні свята в ДНЗ №5 «Берізка» відбудуться:

     

    Група

    Число

    Час

    проведення

    Кількість

    дітей

    Вихователь

    1.

    Ясельна

    25.12

    10.00

    30

    Заморока Н.М.

    2.

    Молодша №1

    24.12

    11.00

    31

    Дуброва В.Г.

    3.

    Молодша №2

    24.12

    10.00

    25

    Войтенко Л.В.

    4.

    Середня

    29.12

    10.00

    30

    Марченко В.В.

    5.

    Старша №1

    30.12

    10.00

    31

    Тонконог Н.П.

    6.

    Старша №2

    25.12

    11.00

    30

    Кривоконь Т.В.

     

     

     

     

    Адміністрація ДНЗ

    Read more

    П'ятниця, 09 липня 2010

    Осінь: "Дивоквіти"

    Осінь чарівна пора. Вона милує око врожаєм на деревах та городах. А найбільшим подарунком від неї нам, є звичайно квіти. Скільки різних видів квітів розцвітає на нашій землі: маленькі, великі, барвисті, різнокольорові і кожна з них по своєму прекрасна. А як зачаровують нас і радують душу квіткові композиції. Саме тому в закладі ДНЗ №5 "Берізка" 19.09.2015р. відбувалася виставка "Дивоквіти". Над її створенням працювали всі діти, батьки, педагоги. І вийшла вона по спражньому гарною. Багато глядачів оглянули нашу виставку. Приємно було чути слова подяки, бачити гарний настрій, позитивні емоції у наших відвідувачів.


    Read more

    "Щасливе дитинство"

    Згідно наказу №191-н по відділу освіти Яготинської РДА «Про організацію та проведення Тижня дошкілля», ДНЗ №5 «Берізка» розробив та провів в себе, в закладі, багато заходів присвячених темі дошкілля. Педагоги працювали спільно з батьками та дітьми. Особливо хочеться відмітити організовану та проведену виставку «Щасливе дитинство». Вона зібрала багато робіт талановитих вихователів, батьків та дітей. Роботи виставки – це справжні шедеври: вишивки, малюнки, вироби з різного матеріалу, композиції, плетиво та багато іншого. Багато відвідувачів було у нашої виставки. Приємно бачити вогник радості в очах присутніх та чути безмежні слова вдячності організаторам.





    Read more

    Наші осінні свята

    Чарівниця осінь, милує око дорослим і малим жовтим вбранням дерев, блакиттю осіннього неба, багатим врожаєм овочів та фруктів. Дошкільники ДНЗ №5 «Берізка» вітали та вшановували красуню осінь на своїх святах, які відбулися в садочку, в кінці жовтня нинішнього року. Старші групи дошкільників з вихователями Тонконог Н.П. та Кривоконь Т.В. організували та провели осінні ярмарки. На ярмарках, чого тільки не було: що хочеш те й придбаєш, а ще й веселий жарт чи пісню почуєш. Українська запальна мелодія так і кличе всіх до танцю. Молодші дошкільники теж шанували осінь віршами, піснями та іграми. Кожне свято в садочку завжди несе позитив для дітей і батьків.
    Read more

    Патріотичне виховання дітей

    Патріотичне виховання дітей

     

     

    1

    2

     

    3

     

    4

     

    5

     

    6

     

    7

     

    8

     

    9

     

    0

     

    1

     

    2

    Read more